Рішення № 98694666, 26.07.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/573/2021

Справа № 243/11420/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О. В.,

за участю

секретаря судового засідання Долженко В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області) за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 29 травня 2017 року, компенсацію за невикористаних 23 дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що він з 13 липня 2016 року по 29 травня 2017 року працював у ПАТ «Українська залізниця» на посаді помічника машиніста електровоза виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Вказує на те, що з березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати, але в день звільнення і після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено заборгованість по заробітній платі у період з 01 березня 2017 року по 29 травня 2017 року, не виплачено у компенсацію за 23 дні щорічної відпустки. З огляду на викладене просив суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену йому заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 29 травня 2017 року у сумі 13060 грн. 62 коп., компенсацію за невикористані 23 дні щорічної відпустки, а також середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 29 травня 2017 року по день ухвалення рішення суду.

07 квітня 2021 року представником відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» - Парахотіним А.П., який діє на підставі довіреності від 27 листопада 2020 року, до суду направлений відзив, в якому зазначено, що вимоги ОСОБА_1 не визнає з тих підстав, що АТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Фактичне місце роботи позивача непідконтрольна територія України: місто Ясинувата Донецької області, саме ця обставина ускладнила остаточний розрахунок з позивачем. Виробничий підрозділ Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця ( надалі Донецька дирекція залізничних перевезень), а саме у ньому працював позивач, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення її діяльності з 15 березня 2017 року, з дати введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, припинила виконання своїх функцій із забезпечення перевізного процесу. Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» втратила контроль доступу до своїх виробничих потужностей та іншого майна, а також первинної документації стосовно Донецькій дирекції залізничних перевезень з 17 березня 2017 року, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів, у тому числі про затвердження та введення в дію штатного розпису; особових справ працівників (в яких зберігаються заяви працівників про прийняття на роботу, анкети, особові картки та ін.); посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням обліку трудових взаємовідносин з працівниками, а також печаток та штампів, які знаходилися в будівлі дирекції в місті Донецьку, бо «Донецька дирекція залізничних перевезень» за дорученням АТ «Укрзалізниця» самостійно виконувала функції роботодавця. У зв`язку з чим, 20 березня 2017 року порушено кримінальне провадження №12017050420000286 за ст. 341 КК України. Наказом регіональної філії Донецька залізниця № 899-Н від 26 червня 2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональної філії «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (місто Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками.

Регіональна філія Донецька залізниця фактично не може виконати обов`язки, передбачені законодавством України, а саме: ч. 1 ст. 47 і ст. 116 КЗпП України (в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у встановлені строки), ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України (попередити працівників персонально не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення), ст. 44 КЗпП України (виплатити працівникам, з якими припинено трудовий договір з підстав, зазначених у пунктах 1 статті 40 КЗпП України, вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку), ч. 1 ст. 83 КЗпП України (виплатити працівникові, у разі звільнення, грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки...) невиконання вищевказаних зобов`язань, спричинено наявністю обставин, які не залежать від її волі, бажань і дій та за які віна не може бути відповідальна тобто форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), про що свідчить висновок торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Ясинувата Донецької області.

Зазначає, що сам по собі факт звільнення позивача 17 липня 2017 року не може, бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.

Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, не передбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 у повному обсязі.

В ході розгляду справи судом були розв`язані заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року у справі відкрито спрощене провадження. Витребувані із Слов`янського ОУПФУ Донецької області відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання представника відповідача, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив такі обставини та відповідні ним докази.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 23 вересня 2013 року розпочав трудову діяльність на Донецькій залізниці на посаді помічника машиніста електровозу на підставі наказу № 238/ос від 23 вересня 2013 року; Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-1V, постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року проведено реорганізацію підприємства шляхом злиття державного підприємства «Донецька залізниця» було перейменовано у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Згідно наказу ПАТ «Українська залізниця» № 303 від 15 квітня 2016 та наказом № 1-ос від 12 липня 2016 року «Локомотивне депо Ясинувата» Західне державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у в виробничій підрозділ «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства» Українська залізниця». Наказом № 982/ ДН-ос від 29 травня 2017 року, ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КУпАП України (а.с.12).

Відповідачем як доказ надано розрахунок розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 29 травня 2017 року, зроблений на підставі розрахункових листків за березень - квітень 2017 року, так за березень 2017 року позивачу було нараховано - 597 грн. 06 коп., сума до виплати - 474 грн. 77 коп.; за квітень 2017 року - 12463 грн. 56 коп., сума до виплати 9910 грн. 82 коп., всього 13060 грн. 62 коп., сума до виплати 10385 грн. 59 коп.(а.с. 6).

Відповідно до розрахунку заробітної плати за січень 2017 року, встановлено, що норма робочих годин ОСОБА_1 за січень складає 161 год., всього нараховано за відпрацьований час 5718 грн. 21 коп., сума оподаткування становить 5297 грн. 19 коп., всього утримано - 2216 грн. 69 коп., сума до виплати становить 3521 грн. 52 коп.;

Відповідно до розрахунку заробітної плати за лютий 2017 року, встановлено, що норма робочих годин ОСОБА_1 за лютий складає 160 год., всього нараховано за відпрацьований час 3036 грн. 57 коп., сума до оподаткування 2981 грн. 02 коп., всього утримано - 1967 грн. 13 коп., сума до виплати становить 1069 грн. 44 коп.;

Відповідно до розрахунку заробітної плати за березень 2017 року, встановлено, що норма робочих годин ОСОБА_1 за березень 2017 року складає 175 год., всього нараховано за відпрацьований час 597 грн. 06 коп., сума до оподаткування 586 грн. 14 коп., всього утримано - 122 грн. 29 коп., сума до виплати становить 474 грн. 77 коп. Крім того у вказаний розрахунок включено оплату простоїв за 31 годину у сумі 586 грн. 14 коп.

Відповідно до розрахунку заробітної плати за квітень 2017 року, встановлено, що норма робочих годин ОСОБА_1 за квітень 2017 року складає 152 год., всього нараховано за відпрацьований час 12463 грн. 56 коп., всього утримано - 2552 грн. 74 коп., сума до виплати становить 9910 грн. 82 коп. Крім того у вказаний розрахунок включено оплату простоїв за 8 годин у сумі 151 грн. 26 коп..

Відповідно до наказу (розпорядження) №982/ДН-ос від 29 травня 2017 року, ОСОБА_1 звільнено 01 червня 2017 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. Крім того, у вказаному наказі зазначено, що ОСОБА_1 передбачено компенсація за 23 дні відпустки.

Відповідно до наказу начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» № 236/ДНД від 17 березня 2017 року, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції.

Відповідно до наказу начальника виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» № 270 від 20 березня 2017 року, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо».

На виконання ухвали суду від 28 грудня 2020 року, Слов`янським об`єднаним управлінням ПФУ України в Донецькій області до суду надано індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , відповідно до яких сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у січні 2017 року склала 5288 грн. 21 коп., у лютому 2017 року склала 2761 грн. 57 коп., у березні 2017 року склала 597 грн. 06 коп., у квітні 2017 року, травні 2017 року, страхові внески не сплачені.

Крім цього, в судовому засіданні досліджено довідку про доходи, надану відповідачем, з якої вбачається, що у січні 2017 року ОСОБА_1 нараховано 5738 грн. 21 коп., за 149,50 фактично відпрацьованих годин, утримано 1170 грн. 78 коп., до видачі - 4567 грн. 43 коп.; у лютому 2017 року ОСОБА_1 нараховано 3036 коп. 57 коп. за 82,50 фактично відпрацьованих годин, утримано 619 грн. 19 коп., до видачі - 2417 грн. 38 коп.; у березні 2017 року ОСОБА_1 нараховано 231 грн. 13 коп. за 15 фактично відпрацьованих годин, утримано 47 грн. 33 коп., до видачі - 183 грн. 80 коп.; у квітні, травні, червні 2017 року ОСОБА_1 заробітну плату не нараховано.

Відповідно до інформації начальника дирекції структурного підрозділу «Донецька та Луганська дирекція залізничних перевезень» від 14 квітня 2021 року, заробітна плата ОСОБА_1 , з вже здійсненим утриманням податків та зборів за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року складала 6984 грн. 81 коп., та була перерахована на особовий рахунок ОСОБА_1 . За період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 183 грн. 80 коп.., яка станом на 14 квітня 2021 року не отримана.

Науково-правовим висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільнені ( звільнені) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійснені господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку, м. Горлівки, м. Ясинувата, м. Дебальцеве з 20 березня 2017 року господарська діяльність на управління виробничими процесами відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Дебальцеве, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих процесів та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особливих справ працівників. Початок дій форс- мажорних обставин(обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості по оплаті праці, до якої включаються заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, суд виходить з таких встановлених в судовому засіданні обставин, відповідних ним доказів та норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Положеннями ст. 115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим особливість трудових правовідносин характеризується, тим, що саме у роботодавця залишаються всі дані щодо праці найманого працівника, а тому саме роботодавець зобов`язаний надати такі відомості судові у разі виникнення трудового спору, та довести свої заперечення проти вимог працівника. Зазначене будь-яким чином не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Та обставина, що позивач працював у відповідача та був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, сторонами визнається та не оспорюється, крім цього підтверджується дослідженими в судовому засіданні записами в трудовій книжці, наданими суду розрахунковими листами, персоніфікованими даними ПФУ.

Та обставина, що на підприємстві був оголошений простій сторонами визнається та підтверджується вищенаведеним наказом, який був предметом дослідження в судовому засіданні.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що позивач у період часу з 01 березня 2017 року по 29 травня 2017 року не знаходився на робочому місці, як то зазначено у наказі про простій. Позивачем суду надані розрахункові листи, в яких зазначено помісячно за період з 01 березня по 30 квітня 2017 року нараховану заробітну плату та інші виплати із зазначенням днів роботи.

Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

У зв`язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинної документації, як підставу для відмови у виплаті позивачу заробітної плати, з огляду на те, що товариство не має можливості перевірити нарахування та виплату позивачу заробітної плати та усіх належних при звільненні платежів, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. Зазначені вимоги закріплені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5.

Відповідачем представлені позивачем докази не спростовані наданням суду належних доказів. Суд також повторно зауважує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Судом також не приймається до уваги посилання на неможливість оплати праці у зв`язку із форс-мажорними обставинами, наявність яких підтверджена висновком торгово - промислової палати.

Доводи представника відповідача про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.

Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ «Українська залізниця» наданий Науково-правовий висновок № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з якого виходить, що відсутня вина ПАТ «Українська залізниця» в невиплаті належних працівникові сум при звільненні.

В той же час за змістом правових позицій, які викладені в постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року по справам №6-364цс16; №6-365цс16 висновки Верховного Суду України зводяться до того, що форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву Укази Президента України, Рішення ради національної безпеки і оборони України жодним чином не перешкоджали відповідачу проводити виплати заробітної плати позивачу та не містять в собі положень, які б вказували на звільнення відповідача від обов`язку виконувати трудове законодавство по проведенню повного розрахунку при звільненні.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов`язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні - порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачем законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном.

Крім того, суд звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини виникли у 2017 році, і станом на теперішній час підприємство перемістилося на територію, підконтрольну владі в Україні, тобто на сьогодні є всі підстави для виконання обов`язку щодо виплати сум, які належали до виплати на час звільнення, однак цього зроблено не було.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у спірний період, у виробничому підрозділі з 20 березня 2017 року був встановлений простій.

З наданих позивачем розрахункових листків заробітної плати за період з січня 2017 року по квітень 2017 року вбачається, що позивачу була нарахована заробітна плата, кошти за невикористану відпустку при звільненні, однак зазначені суми виплачені в повному обсязі не були. Суд звертає увагу на те, що позивач в позові просить стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі за період 2017 року, який включає травень, але будь-яких доказів щодо нарахованої заробітної плати за вказаний місяць не надає. При цьому співставлення зазначеного у позові розміру заборгованості по заробітній платі та змісту представленого позивачем розрахунку заборгованості по заробітній платі, де позивач вказує лише розмір заборгованості за березень - квітень 2017 року, дозволяє дійти висновку, що розмір заборгованості як у позові так і у розрахунку повністю співпадає та становить 13060 грн. 62 коп.. З огляду на викладене, слід дійти висновку, що позивачем висунуті вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - квітень 2017 року, яка утворилася станом на день звільнення 29 травня 2017 року.

Дослідивши докази, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню нараховані, але не виплачені суми заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки з відрахуванням виплачених сум:

за березень 2017 року (175год.)- 597 грн. 06 коп. (з яких оплата простою 586 грн. 14 коп., матеріальна допомога- 10 грн. 90 коп.) сума до оподаткування 586 грн. 14 коп., сума до виплати 474 грн. 77 коп., профспілковий внесок 5 грн. 86 коп.

за квітень 2017 року (152 год.)- 12463 грн. 566 коп. (з яких оплата простою 151 грн. 26 коп., матеріальна допомога- 227 грн. 99 коп., ) сума до оподаткування 5833 грн. 33 коп., сума до виплати 9910 грн. 82 коп., профспілковий внесок 58 грн. 33 коп.

Зважаючи на правовідносини працівника та роботодавця, що існували на момент виникнення спору між позивачем та відповідачем, суд в рішенні повинен вказати суму стягуваних коштів із зазначенням необхідності відрахування обов`язкових платежів, оскільки чинним законодавством обов`язок їх відрахування покладається на роботодавця.

Отже з врахуванням викладених вище встановлених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума коштів в загальному розмірі 13060 грн. 62 коп.(за березень 2017 року, квітень 2017 року) з даної суми підлягають утриманню податки та інші обов`язкові платежі.

Щодо стягнення компенсації за невикористані 23 дні щорічної відпустки, суд виходить з таких встановлених судом обставин та відповідних ним доказів.

За приписами ст. 2 Закону України "Про відпустки", право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

За приписами ст. 2 Закону України "Про відпустки", право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 11 ЗУ "Про відпустки" передбачено заборону ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Згідно із ст. 24 ЗУ "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому може бути виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Статтями 83 КЗпП, 24 ЗУ «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач мав право на компенсацію 23 -х днів відпустки.

Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку проводиться відповідно до норм Порядку. Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації є останні 12 календарних місяців (без урахування святкових та неробочих днів), які передують місяцю нарахування компенсації. В разі, якщо працівник відпрацював менше року, то розрахунок проводиться за період з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття на роботу до першого числа місяця, в якому нараховується компенсація.

До розрахунку середнього заробітку для визначення компенсації за відпустку включаються основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, середня зарплата за період відрядження, суми відпускних, доплати за суміщення професій, розширення зони обслуговування та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників.

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення загальної суми доходу за розрахунковий період на кількість календарних днів в розрахунковому періоді. Для отримання суми компенсації потрібно помножити середньоденну заробітну плату на кількість днів, за які сплачується компенсація.

Таким чином, з урахуванням проведених вище судом розрахунків, розмір компенсації за невикористану відпустку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4387 грн. 93 коп.=23 комп. дн. х190 грн. 78 коп. середньоденної заробітної плати(42162 грн. 31 коп. сукупного доходу : 221 відпр. кал. дн.), з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

Вирішуючи позов в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд вважає, що заслуговують на увагу доводи відповідача про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України.

Згідно зі ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За положеннями ст. 117 КЗоТ України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини роботодавця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на об`єктивні причини, зумовлені проведенням зокрема в Донецькій області АТО та на науково-правовий висновок Торгівельно-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-102, у зв`язку із чим підприємство не мало можливості своєчасно провести розрахунок з позивачем по заробітній платі.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських протоків, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, протоків, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Так, відповідачем надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.

Аналіз вказаного вище Науково-правового висновку, дозволяє дійти висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, у невиконанні своєчасно своїх обов`язків по виплаті заробітної плати.

Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні. Згідно зі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торговельно - промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) ( із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торговельно - промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП.

Враховуючи, що зазначений висновок виконано на офіційному бланку Торгово-промислової палати України, засвідчено виконуючими фахівцями та першим віце-президентом, містить по суті структуру «сертифікату», засвідчений відповідною печаткою Торговельно-промислової палати, тому такий висновок є належним доказом по справі.

Таким чином, враховуючи відсутність вини відповідача у невиконанні ним трудових обов`язків, що підтверджується відповідним висновком Торгово-промислової палати, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 29 травня 2017 року по день вирішення справи судом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, то враховуючи ту обставину що судом прийнято рішення про відмову у позові, стягнення судових витрат понесених позивачем, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають, інші витрати з врахуванням пільг позивача щодо сплати судового збору компенсуються за рахунок держави.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У ч.1 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 6 вказаної статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З врахуванням вказаних положень можна дійти висновку, що у поняття судових витрат, вказаних в ч. 6 ст. 141 ЦПК України включається також і судовий збір.

Наведене положення узгоджується також із частиною другою вказаної норми, де на відміну від частини шостої йдеться про «інші судові витрати».

За таких обставин, слід дійти висновку, що у разі звільнення від сплати судових витрат, у тому числі судового збору, сторони, на користь якої ухвалено рішення, то з протилежної сторони стягуються витрати, які були понесені іншими особами, а решта компенсується за рахунок держави.

Таким чином, враховуючи, що позивач є звільненим від сплати судового збору при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а позов судом задоволений в цій частині частково, то підстав стягнення судового збору з відповідача в дохід держави у суду не має, оскільки за вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, він компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,76-81,258,259,264,265,268 ЦПК України, ст.ст.44,94,113, 116,117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень - квітень 2017 року у розмірі 13060(тринадцять тисяч шістдесят) грн. 62 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4387(чотири тисячі триста вісімсот сім) грн. 93 коп., а всього 17448 грн. 55 коп., з яких підлягають утриманню обов`язкові платежі.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - відмовити.

Судовий збір за вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільнені, компенсації за невикористану відпустку компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Сторони у справі:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ЄДРПОУ 40075815 місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Тверська, 5 в особі Регіональна філія «Донецька залізниця», ЄДРПОУ 40150216, адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул.. Привокзальна, 22.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду О. В. Ільяшевич