Ухвала суду № 9869051, 18.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-3433/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 25.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008

у справі № 14/47-1098

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросвіт”

до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросвіт” звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000242301/0/1096 від 20.02.2007 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 17842,5 грн., в тому числі 13725 грн. основного платежу та 4117,50 грн. фінансових санкцій.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 25.04.2007, позов задоволено визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0/1096 від 20.02.2007 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 16470 грн., в тому числі 10980 грн. основного платежу та 5490,00 грн. фінансових санкцій.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008 постанову господарського суду Тернопільської області від 25.04.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, в скарзі просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, прийняти по справі нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2005 по 30.09.2006 та складено акт №54/23-134/30837097 від 02.02.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість, заниження податку на додану вартість у 2006 році в сумі 15499 грн., недотримання положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", заниження податку на прибуток за травень та вересень 2006 року на загальну суму 12599 грн.

За результатами перевірки позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000252301/0/1096 від 20.02.2007 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 18898,5 грн. (в т.ч. 12599 грн. за основним платежем, 6299,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податковим повідомленням - рішенням №0000242301/0/1096 від 20.02.2007 податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 20148.7 грн. (в т.ч. 15499 грн. за основним платежем, 4649,7 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Фамер” на виконання договірних зобовязань, реалізувало позивачу матеріальні цінності на загальну суму 65880 грн., що підтверджується накладною № РН-0000373 від 03.05.2006 та податкова накладна № 373 та рахунком-фактурою № СФ-0000368.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку, визначені у пп. ”а”, ”в”, ”г”, ”д” п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Господарська операція між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Фамер” мала місце у травні 2006 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що свідоцтво про реєстрацію позивача як платника ПДВ було ліквідоване 14.07.2006, скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2006 про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів та свідоцтва про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Фамер” як платника ПДВ та відсутність у ЄДРПОУ записів щодо товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Фамер” які повязані з банкрутством товариства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що на час здійснення господарської операції (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 25.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02,2008 у справі № 14/47-1098 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області відхилити.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 25.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008 у справі № 14/47-1098 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко Суддя М.О. Федоров