Ухвала суду № 9869010, 11.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2010 р. м. КиївК-18632/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 11.05.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 15.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2007

у справі № 7/343а

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Словянський механічний завод”

доСловянської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання недійсними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Словянський механічний завод” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0002912341/0 від 23.10.2006, № 0002902341/0 від 23.10.2006.

Постановою господарського суду Донецької області від 15.02.2007, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2007 у справі № 7/343а позовну заяву задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Словянська обєднана державна податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період жовтень-листопад 2005 року, січень, лютий, березень 2006 року та складено акт № 9903/23-2-01412377 від 18.10.2006.

Перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2005 року на суму 767 757 грн., завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року на суму 535453 грн., за січень 2006 року на суму 441069 грн., за лютий 2006 року на суму 45456 грн., за березень 2006 року на суму 338667 грн., оскільки відсутня документальне підтвердження фактичної надмірної сплати зобовязань з ПДВ у звязку з неможливістю проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податків по ланцюгу постачальників до виробника.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, №0002912341/0 від 23.10.2006 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1 151 635, 50 грн., у тому числі основний платіж в сумі 767 757 грн., штрафні санкції в сумі 383 878, 50 грн., №0002902341/0 від 23.10.2006 зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 13690 645 грн., з яких невідшкодовані на момент перевірки 821292 грн., відшкодовані на момент перевірки 539353 грн.

Відкритим акціонерним товариством „Словянський механічний завод” отримані товари (запчастини та обладнання) від постачальників товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпроммаш”, Приватного підприємства „Металтрейдінг плюс”, товариства з обмеженою відповідальністю „Енергосоюз”.

Придбання зазначених товарів для використання у власній господарській діяльності підприємства, зумовлює право позивача на формування податкового кредиту по таких операціях, на підставі відповідних первинних документів.

По факту здійснення господарських операцій продавцями товарів були складені та надані покупцю - Відкритому акціонерному товариству „Словянський механічний завод” податкові накладні ПДВ, за якими включений до складу податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи позивачем були заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по деклараціям за вересень, жовтень, листопад 2005 року, січень, лютий, березень 2006 року.

За даними декларацій бюджетне відшкодування, яке підлягає зарахуванню на банківський рахунок платника податку, становить: жовтень 2005 року 535453 грн., листопад 2005 року - 532 296 грн., січень 2006 року - 441069 грн., лютий 2006 року -321562 грн., березень 2006 року - 416 694 грн.; податковий кредит становить: вересень 2005 року -1839 016 грн., жовтень 2005 року - 908 604 грн., листопад 2005 року -1 519 015 грн., січень 2006 року - 794407 грн., лютий 2006 року - 1031538 грн., березень 1429 634, 82 грн.

Судом апеляційної інстанції призначено судово-економічну експертизу, згідно висновку № 16/25 від 23.07.2007, результатами проведеного дослідження експертом встановлено, що документально підтверджуються віднесені позивачем, до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у вересні, грудні 2005 року за податковими накладними, виданими товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпроммаш”.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон України „Про податок на додану вартість" не надає право платникам податку формувати податковий кредит за іншими подіями.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обовязок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що правильність визначення суми податку на додану вартість по деклараціям за вересень, жовтень, листопад 2005 року, січень, лютий, березень 2006 року підтверджується актами перевірок Словянської обєднаної державної податкової інспекції № 64/23-2-01412377 від 17.01.2006, №4654-23-2-01412377 від 24.03.2006, №5720/23-2-01412377 від 03.05.2006, №3699/23-2-01412377 від 09.06.2006 та висновком судово-економічної експертизи № 16/25 від 23.07.2007.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 15.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2007 у справі № 7/343а слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 15.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2007 у справі № 7/343а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко