Постанова № 9868628, 02.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2010 року           13:49           № 2а-3890/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство

«Хорів-АВІА»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА»(далі –ДП «Хорів-АВІА», підприємство або позивач) звернулася до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі –ДАІ у Оболонському районі м. Києва або відповідач) від 26.08.2009р. №0001212308/0, від 02.10.2009р. №0001212308/1, від 10.12.2009р. №0001212308/2, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 23177 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2010 р. відкрито провадження по справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позов підтримав, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що підприємство отримувало дохід від надання авіатранспортних послуг за межами митної території України на підставі зовнішньоекономічної угоди (договору №03/11-07 про фрахт повітряних суден –гелікоптерів - типу Мі-8 МВТ –1 з екіпажем і технічним персоналом від 05.12.2007р. (далі –договір)), які оподатковувало за нульовою ставкою, так як у відповідності до п.п. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон України №168), за нульовою ставкою оподатковуються операції з надання нерезидентам в оренду, чартер, фрахт морських або повітряних суден, що використовуються на міжнародних маршрутах або лініях, а також космічних кораблів або супутників чи їх частин або окремих функцій, надання транспортних послуг із перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України.

Представник відповідача позов не визнав, та заперечуючи проти позову вказав, що позивачем було віднесено до заявленого бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, які не є об’єктом оподаткування, на підставі того, що у відповідності до п. 1.3 Договору використовувані повітряні судна призначені для надання Фрахтувателем авіатранспортних послуг у міжнародних перевезеннях за межами Казахстану і України, таким чином, відповідач доходить висновку про те, що позивач (фрахтовщик) не надавав послуги, обумовлені Договором, так як ці послуги надавалися фрахтователем. Окрім цього, представник відповідача наполягав на тому що позивачем здійснювалася діяльність не за договором фрахту, а за договором лізингу. За таких обставин, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 02 червня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Хорів-АВІА»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі –ПДВ) на розрахунковий рахунок за травень 2009р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01 квітня 2009р. по 30 квітня 2009р.

          Вказаною перевіркою було встановлено порушення пп. 7.4.2., пп. 7.4.3, п. 7.4. ст. 7 Закону України №168, п. 5.7, ст. 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” (зі змінами та доповненнями) в результаті завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2009 року в розмірі 33872,00 грн., що призвело до завищення показників рядка 26 (декларації з ПДВ); пп. 7.7.1., пп. 7.7.2, п. 7.7. ст. 7 Закону України № 168в результаті того, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого на рахунок платника в банку за травень 2009 року в розмірі 23177,00 грн.

          За результатами вказаної перевірки було складено акт № 474-23-8-30550903 від 19.08.2009р., на підставі висновків якого ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009р. №0001212308/0, від 02.10.2009р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 23177 грн.

          Позивач скористався процедурою апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення. За результатами апеляційного оскарження, скарги позивача було залишено без задоволення, та складено податкові повідомлення-рішення від 02.10.2009р. №0001212308/1, від 10.12.2009р. №0001212308/2.

          В акті перевірки перевіряючими вказано, що позивачем було віднесено до обсягів «інші операції, що оподатковуються за ставкою 0%»обсяги від наданих послуг з користування двома Гелікоптерами за Договором, укладеного між ДП «Хорів-АВІА»- Фрахтовщик та АТ «Авіакомпанія Бурундайавіа»(Республіка Казахстан) –Фрахтователь за квітень 2009 року.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.35 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі – Закон України №334), фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

-          перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

-          перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Статтею 912. Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 798 ЦКУ предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Отже, при укладенні договору найму транспортного засобу наймодавець передає наймачеві транспортний засіб. Що ж до договору чартеру (фрахтування), то відповідно до статті 912 ЦКУ фрахтувальник отримує не транспортний засіб, а лише всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів.

Таким чином, договір найму (оренди) транспортного засобу не є тотожним договору чартеру (фрахтування).

Господарським кодексом України визначено поняття «лізинг». Це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У відповідності до норм п. 1.18. Закону України «№334 Лізингова (орендна) операція –господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної або юридичної (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) за оренду плату та на визначений строк.

Основними критеріями оренди є надання майна в самостійне користування (оперативне управління) та отримання за це винагороди у вигляді орендної плати.

Отже, виходячи з понять фрахту та лізингу, можна зробити висновок, що метою оподаткування, операції з фрахтування виключені з визначення орендних операцій та відповідно, розглядаються як окремий об’єкт оподаткування і мають відмінний порядок оподаткування від порядку лізингових (орендних) операцій.

Згідно Повітряного кодексу України, чартер (фрахт) застосовується для перевезення пасажирів, багажу, вантажів та пошти повітряним транспортом. Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), якщо це не суперечить чинному законодавству (ст. 61 Повітряного кодексу України).

Відповідно до ст. 61 Повітряного кодексу України, чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартера (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

В судовому засіданні представник відповідача вказав як на підставу необґрунтованості віднесення позивачем операцій за Договором до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, на п. 1.3 Договору, у відповідності до якого: використовувані повітряні судна призначені для надання АТ «Авіакомпанія Бурундайавіа»(Республіка Казахстан) авіатранспортних послуг у міжнародних перевезеннях за межами Казахстану і України. На думку представника відповідача, на підставі п. 1.3 Договору, повітряні судна передавалися АТ «Авіакомпанія Бурундайавіа»(Республіка Казахстан) в суборенду підприємствам інших країн для здійснення ними перевезень.

Однак, суд не приймає до уваги дане судження представника відповідача з огляду на відсутність жодних доказів в підтвердження цьому. Зокрема, відповідачем не представлено жодних доказів перетину повітряними судами кордону Республіки Казахстан з іншими країнами, а також доказів того, що АТ «Авіакомпанія Бурундайавіа»(Республіка Казахстан) передавало повітряні судна іншим підприємствам, установам, організаціям в користування. Окрім цього, відповідачем не було здійсненого жодних дій для з’ясування факту перетину повітряними суднами кордону Республіки Казахстан з іншими країнами (направлення запитів та інш.) Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказане твердження відповідача ґрунтується виключно на припущеннях.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що відповідачем не наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до п.п. 3.1.3 Закону України №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажів, а також міжнародних відправлень у випадках, визначених підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 цього Закону.

          У відповідності до п.п. 6.2.4. п. п. 6.2 ст. 6 Закону України №168 за нульовою ставкою оподатковуються операції, поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також оставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на ідрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту ризначення (доставки) за межами державного кордону України, між унктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а акож від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за ежами державного кордону України до пункту (місця) їх митного формлення на території України; поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього агажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в бзаці

          Диспозицією норми пп. 6.2.2 ст. 6 Закону України №168 чітко передбачено механізм оподаткування за нульовою ставкою операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, тобто законодавець не ставить право платника податку на отримання згаданих податкових пільг у залежність від таких обставин, як суб'єктний склад угод щодо продажу транспортних послуг, вид угод, порядок розрахунків, умови поставки тощо.

          Визначальною законодавчо встановленою умовою місце використання та споживання транспортних послуг - за межами митної території України. За таких обставин довільне звужене тлумачення зазначеної вище норми Закону України №168 не відповідає чинному законодавству, оскільки фактично встановлює додаткові умови - обмеження, виключно за наявності яких може застосовуватися нульова ставка ПДВ, та, по суті, породжує скасування податкових пільг з ПДВ стосовно ітчизняних транспортно-експедиційних підприємств.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник позивача на розподілі витрат на користь останнього не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-72, 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

          адміністративний позов задовольнити.

          Скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2009р. №0001212308/0, від 02.10.2009р. №0001212308/1, від 10.12.2009р. №0001212308/2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –08.06.2010р.