Рішення № 98682321, 22.07.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1086/20

Номер провадження 2/373/67/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Залеської А.О.,

за участі секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОШЛЯХБУД», Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою та просив стягнути з ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» на свою користь 151 290,00 грн матеріальної шкоди та 50000,00 грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.02.2019 з вини ОСОБА_2 під час керування ним транспортним засобом КАМАЗ, р/н НОМЕР_1 , що належить ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», внаслідок чого зазнав пошкоджень належний позивачу транспортний засіб «КІА CEED», р/н НОМЕР_2 .

На підтвердження матеріальних збитків позивач додав до позову Висновок авто-товарознавчого дослідження станом на 04.01.2020.

27.08.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у спрощеному порядку.

30.09.2020 ухвалою суду з врахуванням заяв учасників справи по суті спору змінено порядок розгляду справи зі спрощеного на загальний та призначено підготовче засідання.

27.11.2020 ухвалою суду за клопотанням представника відповідача – адвоката Романенка Г.П. та за згодою представника позивача призначено судову автотоварознавчу експертизу пошкодженого транспортного засобу «КІА CEED», р/н НОМЕР_2 , який належить позивачу для визначення дійсного розміру матеріального збитку. Провадження у справі зупинено.

17.03.2021 до суду надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи №05/03/2021 від 10.03.2021, проведеної за ухвалою суду експертом ТОВ «Агентство експертної оцінки України». Провадження у справі відновлено.

02.04.2021 до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 (а.с.1-9 т.2), подана представником позивача ОСОБА_4 , із зменшеними позовними вимогами, у якій з врахуванням результатів судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу, ОСОБА_1 просив стягнути з винної в ДТП особи – ОСОБА_5 89966,86 грн майнової шкоди; 5000, 00 грн. моральної шкоди; 1500,00 грн витрат за проведення спеціалістом попередньої оцінки матеріального збитку; 2353,70 грн судового збору та 10500,00 грн витрат на правничу допомогу згідно попереднього розрахунку.

26.04.2021 у зв`язку з поданням уточненого позову за клопотанням представника позивача ухвалою суду в підготовчому засіданні замінено первісного відповідача: ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» на відповідача: ОСОБА_2 , виключивши цю особу з числа третіх осіб у справі. Водночас, ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» залучено до участі у справі, як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Вирішено питання відшкодування позивачем заміненому відповідачу -ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» понесені ним судові витрати на суму 6302,50 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обґрунтовані наступним.

08.02.2019 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з участю автомобіля КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля КІА CEED д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , автомобіль КІА CEED д/н НОМЕР_2 , власником якого є позивач ОСОБА_1 , зазнав значних механічних пошкоджень з матеріальними збитками, які згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи склади 89966,86 грн.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03.01.2020, яка набрала чинності 06.07.2020 (після апеляційного оскарження), водія ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП, а саме: в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отримати страхове відшкодування від ПрАТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», яке є страховиком за договором (полісом) страхування цивільно-правової відповідальність власника транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , потерпілий ОСОБА_1 не зміг, оскільки справа про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, а потім за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 – на розгляді апеляційного суду. Внаслідок цього, позивач чекав остаточного рішення суду майже півтора роки та звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування після спливу річного строку з моменту настання страхового випадку, помилково вважаючи, що цей строк буде поновлено.

З огляду на те, що страховик цивільно-правової відповідальності, з яким ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» як власник транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 уклав договір страхування, за Законом вже не має обов`язку сплатити потерпілому страхову виплату, завдану ОСОБА_2 - водієм цього автомобіля, ОСОБА_1 просить суд стягнути її на загальних підставах, передбачених ст. 1187 ЦК України, безпосередньо з відповідача ОСОБА_2 , з вини якого ця шкода була заподіяна.

При цьому, окрім матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, розмір якого визначений судовим експертом в розмірі 89966,86 грн, позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, яка полягає у вимушений життєвих змінах та організації свого побуту та роботи, душевних переживаннях від фактичної втрати автомобіля та можливості користуватись ним.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позов виклав свої заперечення, які зводяться до невизнання розміру матеріальних збитків, визначених експертом у судовій авто-товарознавчій експертизі, оскільки вважає, що експерт міг врахувати пошкодження автомобіля позивача, які не пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою. До того ж він не був присутній під час його огляду. Крім цього у відзиві та в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що розмір моральної шкоди не підтверджується доказами.

Посилаючись на деякі висновки, викладені у постановах Верховного Суду, представник відповідача наголосив, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , який був на момент ДТП забезпечений страховим Полісом ПрАТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним з власником автомобіля ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» (страхувальник), а тому саме страховик повинен був відшкодувати шкоду потерпілому. Вважає, що ОСОБА_1 навмисне зволікав з поданням заяви про виплату страхового відшкодування та лише на два дні прострочив встановлений Законом річний строк для звернення до страховика за страховою виплатою, а тепер незаконно перекладає обов`язок страховика по відшкодуванню шкоди на завдавача.

Представник Третьої особи ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» директор Гончаренко О.М. виступив на стороні відповідача та повністю підтримав його заперечення.

Представник Третьої особи ПрАТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» направив суду пояснення щодо позову, де зазначив, що товариство дійсно є страховиком цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 . Позивачем була подана заява про виплату страхового відшкодування з пропуском строку в один рік, а тому на підставі пункту 37.1.4. статті 37 Закону про ОСЦПВ йому було відмовлено у страховій виплаті. Послався на правові висновки Верховного суду що строк встановлений цим Законом є присічним і поновленню не підлягає.

Третя особа ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 , допитані в суді як свідки за клопотанням представника позивача та за їх особистої згоди (кожен окремо) суду повідомили, що позивач є сином ОСОБА_3 , який керував автомобілем в момент ДТП. Автомобіль «КІА CEED», р/н НОМЕР_2 куплений за спільні гроші сім`ї та був у їх спільному користуванні близько одного року. Позивач також заробляв гроші та вніс свою частку на його купівлю, а тому автомобіль був зареєстрований на нього, чим він дуже тішився. Одразу після ДТП розбитий автомобіль був доставлений до місця проживання їхньої сім`ї евакуатором. Побачивши таке, позивач пережив сильне потрясіння та відчуття втрати. Весь час пошкоджений автомобіль був у гаражі, до нього ніхто не втручався і ніякі дії з ним не проводились, окрім огляду експертом. Вже кілька років вони відчувають незручності та дискомфорт через неможливість користуватись власним транспортним засобом. Саме через наполегливу позицію невинуватості, обрану відповідачем ОСОБА_2 , вони довго чекали рішення суду, тому пропустили річний строк для звернення за страховою виплатою. Наразі, після проведення оцінки пошкоджень та експертизи, побитий автомобіль проданий за мізерну плату, оскільки ремонт дуже затратний та непосильний для них.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши подані ними докази на підтвердження обставин, викладених в заявах по суті спору, судом встановлено наступне.

08.02.2019, близько 10:30 год., поблизу села Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», під час виїзду з прилеглої території (поле) на головну дорогу порушив п. 2.3 б) та п. 10.2 Правил дорожнього руху та не надав переваги в русі автомобілю КІА CEED д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі зі сторони міста Переяслав в напрямку с. Мала Каратуль, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів та пошкодження автомобіля КІА CEED д/н НОМЕР_2 , який належить позивачу – ОСОБА_1 .

Постановою Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 03.01.2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова набрала чинності 06.07.2020 згідно постанови Київського апеляційного суду, який залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 (а.с. 16-20, а.с. 23-28 т.1).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 – ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», яким керував ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП згідно страхового поліса № АМ/8727108 зі строком дії 13.12.2018 - 12.12.2019 (а.с. 160 т.1)

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КІА CEED д/н НОМЕР_2 – ОСОБА_1 , яким керував ОСОБА_3 на момент ДТП також була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно страхового поліса № АМ/6485435 зі строком дії 08.12.2018 - 07.12.2019 (а.с. 29,33 т.1).

Одразу після ДТП страхувальники повідомили свого страховика про настання страхового випадку з участю забезпечених транспортних засобів, що визнається страховиком.

Після ухвалення рішення судом першої інстанції за ст. 124 КУпАП про винуватість у дорожньо-транспортній пригоді водія ОСОБА_2 , 03.01.2020 позивач ОСОБА_1 уклав договір з ПП «Автоекспрес» в особі директора Гонцовського В.С. про проведення незалежної оцінки КТЗ, яким є автомобіль КІА CEED д/н НОМЕР_2 (а.с.34 т.1).

Згідно Висновку автотоварознавчого дослідження від 17.01.2020, вартість матеріального збитку власникові автомобіля КІА CEED д/н НОМЕР_2 , 2008 року випуску, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження 04.01.2020 склала 151290.00 грн, що є вартістю автомобіля (а.с.46-70).

У відповідності до Акту прийому-передачі незалежної оцінки та квитанції Ощадбанку ОСОБА_1 оплати послуги оцінювача автотоварознавця - 1500,00 грн (а.с. 35,37 т. 1).

Позивач (потерпілий) звернувся до страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 з заявою про виплату страхового відшкодування 10.02.2020, на що 13.02.2020 приватне АТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (страховик) своїм листом за № 1438 повідомило позивача, що за результатами розгляду матеріалів справи щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.02.2019 йому відмовлено у страхові виплаті на підставі ст. 37.1.4 Закону, так як заява подана зі спливом річного строку від дня настання страхового випадку (а.с.30 т.1).

Вказане змусило позивача ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом, в подальшому уточненим (а.с. 1-9 т.2), безпосередньо до завдавача шкоди - ОСОБА_2 з вимогами відшкодувати матеріальний та моральний збиток на загальних підставах.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №05/03/2021 від 10.03.2021, проведеної за ухвалою суду експертом ТОВ «Агентство експертної оцінки України», яке обрав представник відповідача, розмір матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу КІА CEED д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 08.02.2019 станом на 05.03.2021 становить 89966,86 грн (а.с.201-212 т.1).

В основу зменшення розміру позовних вимог, а саме: про стягнення з ОСОБА_2 матеріального збитку - 89966,86 грн та моральної шкоди - 5000,00 грн позивачем покладено висновок судової автотоварознавчої експертизи

Спір між сторонами виник з деліктних зобов`язань про відшкодування шкоди, які регулюються нормами глави 82 Цивільного кодексу України, а також загальними положеннями про речові права на чуже майно та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За загальним правилом частини першої статті 1166 ЦК України та частини першої статті 1167 цього Кодексу майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України визначено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування , зокрема - на відшкодування втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) .

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна, то з урахуванням таких ознак джерела підвищеної небезпеки, як неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, існує велика ймовірність завдання шкоди механічним транспортним засобом, що характеризує його як джерело підвищеної небезпеки.

За правилами частини першої статті 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій заподіяно шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

За змістом статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Спеціальний Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) № 1961-IV від 01.07.2004 регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Водночас, статтею 32 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені випадки, коли шкода не відшкодовується

Підпунктом 33.1.ст. 33 цього Закону передбачено: «У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний:. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу».

Статтею 35 Закону № 1961-IV визначені правила та порядок подання заяви про страхове відшкодування та вимоги до такої заяви. Зокрема, згідно пункту 35.1 для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1. ст. 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно з пунктом 36.2 ст. 36 Закону страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону однією з підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 753/5293/16-ц, строк, зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є присічним і поновленню не підлягає.

Аналіз вищевикладених загальних норм цивільного права та норм спеціального Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дає підстави для наступного висновку: У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Вирішуючи даний спір, суд керувався вказаними вище нормами закону та виходив з таких мотивів.

У даній справі встановлено, що страховий випадок (ДТП) стався 08.02.2019 за участі транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , що належить ТОВ «АВТОШЛЯХБУД», під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу КІА CEED д/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Цивільно-правова відповідальність власників обох транспортних засобів на момент ДТП була застрахована у АТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». У цій ДТП значних пошкоджень зазнав транспортний засіб КІА CEED д/н НОМЕР_2 . Обидва водії одразу після настання страхового випадку повідомили про дорожньо-транспортну пригоду свого страховика в порядку, визначеному Законом № 1961-IV Справа про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП розглядалась судом відносно водія ОСОБА_2 та водія ОСОБА_3 .

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03.01.2020, яка набрала законної сили 06.07.2020 після перегляду її Київським апеляційним судом, винуватим у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_2 (відповідача у цій справі).

Таким чином, встановлення винуватця ДТП у судовому порядку затягнулось більш як на один рік, оскільки обидва водії не визнавали своєї вини у порушенні правил дорожнього руху, незважаючи на страхування цивільно-правової відповідальності власників обох транспортних засобів.

Дочекавшись рішення суду, власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 (позивач у справі) звернувся до страховика з заявою про виплату йому страхового відшкодування 10.02.2020.

Страховик АТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» цивільно-правової відповідальності з використанням автомобіля КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 відмовила потерпілому ОСОБА_1 у страховій виплаті у зв`язку з поданням заяви після спливу одного року з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, зіславшись на положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Законом № 1961-IV.

Суд погоджується з такою відмовою страховика, оскільки за викладеними обставинами потерпілий – власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 в межах строків, установлених підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону, до страховика не зверталася, а отже він не набув права на відшкодування шкоди шляхом отримання страхової виплати, відповідно у страховика не виник обов`язок відшкодувати шкоду за заявою потерпілого, поданою з порушенням встановленого Законом строку.

Щодо належності відповідача у даній справі – безпосереднього завдавача шкоди ОСОБА_2 , то суд звертає увагу на наступне.

Нездійснення потерпілою особою всупереч своїм власним інтересам обов`язку звернутися до страховика із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди жодною нормою чинного законодавства не визнано як підстава припинення права вимоги до завдавача шкоди і обов`язку такої особи відшкодувати завдану нею шкоду на загальних підставах.

У постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Це: 1) пропуск строків, передбачених статтею 37 Законом; 2) ситуація, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (стаття 1194 ЦК України).

У вищеназваній постанові, не заперечуючи того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування, сплачує страхові платежі, якщо у потерпілого ще зберігається право вимоги до страховика порушника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ситуації, коли потерпілий втратив право на отримання відшкодування шкоди від страховика порушника, необхідно керуватися тим, що таке відшкодування є можливим на загальних підставах за рахунок винної особи за принципом генерального делікт.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 вказаної постанови).

При цьому, обмеження, встановлені статтею 1194 ЦК України, на яку посилається представник відповідача, не поширюються на з`ясовані в суді правовідносини, оскільки наведена норма регламентує визначення обсягу відповідальності застрахованої особи у разі недостатності страхової виплати (тобто така виплата мала бути проведена). Ця норма закону не встановлює будь-яких обмежень у разі, якщо у страховика не виникло обов`язку зі сплати страхової виплати.

На думку суду тлумачення представником відповідача норм права з посиланням на мінливу практику Верховного Суду таким чином, що сплив річного строку з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди призводить також й до втрати вимоги до завдавача шкоди, позбавлятиме потерпілу особу можливості відшкодувати завдану їй шкоду будь-якою особою, навіть, якщо строк позовної давності для звернення до суду з відповідною вимогою ще не сплинув, а деліктне зобов`язання залишається невиконаним.

У постановах Верховного Суду, на які посилається представник відповідача, а саме: постанова ВС ККС від 21. 03.2021 у справі № 297/2187/19; постанова ВС КЦС 20.07.2020 у справі № 276/752/16-ц ВС КЦС та постанова ВП Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, зроблені висновки за інших обставин, коли Суд вважав належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди - страховика цивільно-правової відповідальності, до якого потерпіла особа взагалі не зверталась із заявою про виплату страхового відшкодування в межах річного строку, передбаченого 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону, а одразу у межах цього строку звернулась до суду. Саме у таких випадках покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечитиме меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. У справі № 755/18006/15-ц ВП Верховного Суду зробила такий висновок за обставин, коли позивач - страховик за договором добровільного страхування виплатив потерпілому страхове відшкодування та вимагав стягнення його не з страховика особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а безпосередньо із завдавача шкоди, посилаючись на ту обставину, що така особа не виконала обов`язку щодо надання письмового повідомлення про ДТП встановленого зразка своєму страховику.

Таким чином, незважаючи на те, що у даній справі потерпілий ОСОБА_1 , пропустивши річний строк для подання заяви до страховика цивільно-правової відповідальності водія, з вини якого спричинено шкоду, втратив право на отримання відшкодування від страховика власника транспортного засобу, таке право потерпілого підлягає захисту в межах позовної давності на загальних підставах шляхом пред`явлення позову до винуватця ДТП – ОСОБА_2 , який є безпосереднім завдавачем відповідної шкоди.

Суд не дає оцінку обставинам, на які представник відповідача, послався в дебатах щодо заподіяння шкоди потерпілому водієм ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків, як підставу для відшкодування шкоди в порядку ст. 1172 ЦК України роботодавцем та власником транспортного засобу ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» (третя особа у справі), з огляду на таке.

Відповідач ОСОБА_2 у поданому відзиві (запереченнях) на позов, а також його представник ОСОБА_6 у вступній поромові на такі обставини не посилались зовсім та не подавали докази цих обставин. В свою чергу ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», як третя особа не подала суду заяви по суті спору (письмових пояснень), в тому числі і з приводу цих обставин.

За таких умов питання перебування відповідача у трудових відносинах з третьою особою не з`ясовувалось при розгляді справи, а посилання на це представника відповідача у дебатах (заключній промові) є не що інше, як зловживання правом, оскільки згідно з ч.1 ст. 242 ЦПК у цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений у статті 13 ЦПК України, серед іншого передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На думку суду потерпілий вправі пред`явити позов безпосередньо до завдавача шкоди, оскільки може не володіти інформацією та доказами, що відповідна шкода спричинена особою при виконанні трудових обов`язків та ще й у відносинах з конкретною юридичною чи фізичною особою. У такому випадку особа, яка завдала шкоди після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес у трудових правовідносинах та звернутися до свого роботодавця з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому.

Відповідно до положень ч.5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом цієї норми процесуального закону судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо заявленого в позові розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то суд вважає доведеними такі вимоги з огляду на наступне.

Позивач просить суд про стягнення з відповідача майнову шкоду у розмірі 89966,86 гривень, спричинену внаслідок пошкодження у ДТП від 08.02.2019 належного йому транспортного засобу КІА CEED д/н НОМЕР_2 . Цей розмір відповідає розміру матеріального збитку, визначеному у висновку судової автотоварознавчої експертизи №05/03/2021 від 10.03.2021, проведеної експертом ТОВ «Агентство експертної оцінки України», попередженим про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 КК України.

Підстав сумніватись у правильності експертного висновку у суду немає, а посилання представника відповідача на те, що експерт міг врахувати інші пошкодження транспортного засобу, окрім тих, які отримані внаслідок ДТП, є необґрунтованими, надуманими та голослівними. До того ж відповідна експертна установа була обрана представником відповідача ОСОБА_6 і він особисто був присутній при огляді експертом транспортного засобу, що належить позивачу. При цьому будь-яких зауважень при огляді не висловлював, що підтверджується Актом огляду КТЗ.

Аргументи представника відповідача, що відповідний огляд пошкодженого автомобіля проведено з порушенням Методики, оскільки відповідач ОСОБА_2 особисто не був присутнім при огляді не заслуговують на увагу.

Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не вимагає присутності винуватця при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце огляду. Якщо ж його не було при проведені огляду, то оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 643/10751/16-ц від 23.11.2020 року.

Крім того, позивач та свідки – члени його родини в судовому засіданні дали показання, що автомобіль КІА CEED д/н НОМЕР_2 одразу після ДТП був поміщений в гаражне приміщення та не зазнавав жодних втручань у його стан, а лише оглядався спеціалістом та експертом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеним розмір матеріального збитку - 89966,86 грн, завданого позивачу в результаті пошкодження у ДТП належного йому транспортного засобу. Такі збитки є реальними та відповідають визначенню, наведеному у п.1 ч.2 ст.22 ЦК України

Оскільки позивач не звертався до страховика відповідача і не одержував від нього страхове відшкодування, а враховуючи, що його право як потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб, то позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 89966,86 грн матеріального збитку - підлягають задоволенню.

Що стосується відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн, то суд враховує показання свідків щодо душевних переживань позивача, у якого це був перший транспортний засіб, на купівлю якого він збирав власні кошти, працюючи у юному віці, а також щодо потерпання позивача та членів його родини від незручностей внаслідок неможливості користуватись автомобілем у власних цілях. Крім того сам факт пошкодження автомобіля з вини іншої особи, яка самовпевнено та грубо порушила правила дорожнього руху, не може не завдати душевних страждань, глибина та тривалість яких окрім значного обсягу пошкоджень належного позивачу транспортного засобу, визначається довготривалими судовими справами, які загалом тривали понад два роки. Судом також врахована поведінка відповідача після ДТП, а саме: наполегливе невизнання своєї вини та небажання відшкодувати шкоду в досудовому порядку, в тому числі і шляхом залучення страховика за договором обов`язкового страхування, що на довгий час порушило душевний спокій та викликало тривожність позивача.

Всі ці обставини вказують на безумовне спричинення позивачу моральної шкоди у відповідності до п.п.2 ч.2 ст. 23 ЦПК України та дають суду підстави вважати, що заявлений позивачем розмір морального відшкодування - 5000,00 гривень відповідає характеру правопорушення, глибині душевних страждань та ступеню вини особи в спричиненні моральної шкоди. А тому суд, керуючись засадами розумності та справедливості, задовольняє вимоги позивача про стягнення моральної шкоди повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч.1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст. 133 ЦПК).

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За позовну вимогу майнового характеру розмір судового збору для фізичної особи становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовну вимогу немайнового характеру, до якої відноситься відшкодування моральної шкоди – розмір судового збору становить 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 1,2 ч.1 ст. 4 Закону).

При поданні первісного позову згідно доданих квитанцій позивач сплатив судовий збір за дві позовні вимоги майнового (збитки) та немайнового характеру (моральна шкода) в сумі 2353,70 грн (а.с.8,а.с.83 т.1).

Зменшивши розмір позовних вимог 02.04.2021, а саме: матеріальних збитків до 89966,86 грн, а моральної шкоди до 5000,00 грн, судовий збір мав становити 908,00 грн за вимогу майнового характеру (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та 908,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за розрахунком: 2270 грн/ПМ х 0,4 = 908 грн) за вимогу про стягнення моральної шкоди. А всього за подання уточненої позовної заяви розмір судового збору згідно Закону складає 1860,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування сплаченої ним суми судового збору.

Понесені позивачем витрати на залучення спеціаліста до подання позову для визначення розміру матеріального збитку шляхом проведення автотоварознавчого дослідження є судовими витратами в розумінні ч.3 ст. 133 ЦПК України та згідно поданих позивачем доказів: договору про проведення незалежної оцінки; акту приймання-передачі робіт з оцінки майна; квитанції АТ «Ощадбанк» про оплату послуг спеціаліста (а.с. 34, 35, 37 т.1), становлять 1500,00 грн та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як такі, що доведені згідно з ч.6 ст. 139 ЦПК.

Понесені позивачем витрати на професійну правову допомогу адвоката визначені судом з урахуванням положень ч.2, ч.3 ст. 137 ЦПК України на підставі: умов Договору про надання правової допомоги №190 від 22.01.2021, укладеним між позивачем та адвокатським бюро та Додатку до нього (а.с.13-18 т.2); Акту про надану правову допомогу від 30.03.2021; та квитанції АТ «ПриватБанк» про оплату позивачем послуг адвоката на суму 4500,00 грн (а.с.19,20 т.2). Отже ця сума витрат на правову допомогу є доведеною та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується решти витрат на правничу допомогу адвоката, а саме: за представництво інтересів позивача в судовому засіданні в сумі 6000,00 грн з розрахунку 2000,00 грн за кожне судове засідання, то суд відмовляє позивачу у їх стягненні з огляду на те, що позивачем не подано суду опису вказаних робіт у цій частині та доказів того, такі роботи прийняті замовником послуг, як того вимагають положення ч.3 ст. 137 ЦПК України.

Крім цього, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд звертає увагу, що спір між позивачем та відповідачем у цій частині позовних вимог виник внаслідок неправильних дій позивача, який в супереч своїм інтересам та інтересам відповідача не подав до страховика заяви про виплату страхового відшкодування у строк, встановлений Законом, що згідно з ч.9 ст. 141 ЦПК України надає суду право покласти на позивача частину понесених ним судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12,13, 76-83, 133, 137, 139, 141, 263-266, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОШЛЯХБУД», Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 89966,86 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень 86 копійок) завданої майнової шкоди та 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 7816,00 грн (сім тисяч вісімсот шістнадцять гривень), які складаються з наступного: 1816,00 грн - судовий збір; 1500,00 грн - витрати на залучення спеціаліста оцінки майнових збитків; 4500,00 грн - втрати на правову допомогу.

В задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити та покласти їх на позивача.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи також через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 ;РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОШЛЯХБУД», місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 231, м. Переяслав, Київська область, код ЄДРПОУ 03580647;

третя особа – Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», місцезнаходження: вул. Глибочицька, 44, м. Київ, код ЄДРПОУ 24175269.

Суддя А.О. Залеська

Повний текст рішення складено 29.07. 2021