Постанова № 98681609, 30.07.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6675/21

2-а/296/156/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Драча Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Алексеєнко В.В.,

представника позивача Юхимчук О.М.,

відповідача – ОСОБА_1

представника відповідача – Логінова Р.М.

представника відповідача – Вишневського А.В.

перекладача – Фахріддінова Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 року позивач звернувся до суду із позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

В обґрунтування позову вказав, що 18.06.2021 надійшло повідомлення з ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» про прибуття 08.06.2021 до арештного дому іноземця ОСОБА_2 для відбуття покарання - 6 місяців арешту, який закінчується 28.07.2021.

06.07.2021 до УДМС надійшло подання відділу міграційної поліції ГУНП в Житомирській області щодо вжиття заходів, в межах визначених повноважень, до нелегального мігранта громадянина Республіки Узбекистан, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання в ДУ«Житомирська установа виконання покарань №8» за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України у вигляді 6 місяців арешту та звільняється 28.07.2021.

Також зазначив, що ОСОБА_3 не має паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи; без достатнього фінансового забезпечення та наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Починаючи з 2010 року, повторно вчиняє кримінальні правопорушення проти власності, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, та добровільно не залишає територію України.

14.07.2021 Посольство Республіки Узбекистан в Україні підтвердило належність до громадянства Узбекистану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та готовність оформлення сертифікату (посвідчення) на його повернення в Республіку Узбекистан.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з викладених у ньому підстав.

Відповідач та його представники в судовому засіданні позов не визнали, вказали, що 28.07.2021 року відповідач лише звільнився з місць позбавлення волі та не мав можливості залишити територію України, оскільки йому не надано достатньо для цього часу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач по справі - ОСОБА_1 відбуває покарання в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8», який прибув туди 08.06.2021 до арештного дому та строк відбування покарання закінчується 28.07.2021 року.

06.07.2021 до УДМС надійшло подання відділу міграційної поліції ГУНП в Житомирській області щодо вжиття заходів, в межах визначених повноважень, до нелегального мігранта громадянина Республіки Узбекистан - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України у вигляді 6 місяців арешту та звільняється 28.07.2021.

28.07.2021 року відповідач був звільнений з ДУ «Житомирська установа виконання покарань № 8» у зв`язку з відбуттям покарання.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України № 3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).

При цьому, правовий та процесуальний режим вирішення питання щодо можливості затримання, примусове видворення відповідної особи, яка нелегально перебуває на території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, врегульований положеннями статті 30 Закону № 3773, Типовим Положенням «Про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 (у редакції постанови КМ України від 8 лютого 2012 року № 70 із змінами) (надалі Типове Положення) та ст. ст. 288, 289 КАС України.

За приписами частини першої статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини п`ятою статті 26 Закону № 3773- VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави

14.07.2021 Посольство Республіки Узбекистан в Україні підтвердило належність до громадянства Узбекистану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та готовність оформлення сертифікату (посвідчення) на його повернення в Республіку Узбекистан.

Суд зазначає, що представником позивача не доведено наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач має намір залишитися на території України без остатніх правових підстав на це.

Відповідно до п.113 рішення ЄСПЛ у справі «Чахал проти Великої Британії», будь-яке позбавлення волі відповідно до § 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виправдане, тільки поки розглядається питання про висилання. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

У конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного й сімейного життя. Відповідно до параграфу 2 статті 8 Європейської Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У контексті практики Страсбурзького суду за статтею 8 Конвенції, видворення особи з країни, де проживають її близькі родичі, становить порушення права на повагу до сімейного життя, яке гарантується положеннями зазначеної вище статті конвенції. У кожному такому випадку питання повинне розглядатися пропорційно меті, яка ставиться, відповідно до вимог конвенції. Право на сім`ю потребує гарантій від усіх випадків утручання, незалежно від того, ким воно ініційоване органами державної влади, фізичними чи юридичними особами.

При розв`язанні спірних правовідносин Суд враховує практику ЄСПЛ у рішенні від 18.12.91 у справі «Moustaquim v Belgium», де Суд відмітив, що у випадках, коли відповідні рішення (про депортацію) являли собою втручання в права, захищені ст.8 конвенції, слід обґрунтувати суттєву суспільну необхідність. Крім того, рішення повинні бути співмірні цілям, яких прагнуть досягти за допомогою закону.

Аналогічну позицію викладено в рішенні від 21.07.98 у справі «Беррехаб проти Нідерландів». Страсбурзький суд, виходячи з конкретних обставин, уважав, що не було дотримано належного балансу між інтересами сторін, із цієї причини була відсутня пропорційність між заходами, вжитими владою, та цілями, яких прагнули досягти.

За таких фактичних обставин, враховуючи, що позивачем не надано обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішень про примусове повернення, або що такі рішення були прийняті позивачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 7-9,72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Відповідно до частини шостої статті 288 та частини шістнадцятої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя Ю. І. Драч