Ухвала суду № 98681527, 21.07.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 липня 2021 року м. Житомир справа № 296/9411/16-ц

провадження № 2/296/3016/21

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Петровська М.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Житомирської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,-

встановив:

08 листопада 2016 року Житомирська місцева прокуратура в інтересах держави звернулась до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення тридцять сьомої сесії Житомирської міської ради п`ятого скликання №1206 від 02.03.2010 "Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам" в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0451 га за кадастровим номером 1810136600:04:001:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним державний акт серії ЯИ №584802 на право власності на земельну ділянку площею 0,0451 га за кадастровим номером 1810136600:04:001:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який 27.07.2010 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011023000155 та його держзавну реєстрацію.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2016 року відкрито провадження у цивільній справі №296/9411/16-ц.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2017 року закрито провадження цивільній справі №296/9411/16-ц на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2017 року скасовано та направлено цивільну справу №296/9411/16-ц до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Корольовського районного суду від 13 липня 2017 року прийнято цивільну справу №296/9411/16-ц для продовження розгляду.

Ухвалою судді Корольовського районного суду Галасюка Р.А. від 20 червня 2018 року цивільну справу №296/9411/16-ц прийнято до продовження розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Корольовського районного суду Рожкової О.С. від 07 жовтня 2019 року цивільну справу №296/9411/16-ц прийнято до продовження розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2020 року закрито провадження цивільній справі №296/9411/16-ц на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу Житомирської місцевої прокуратури задоволено, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2020 року скасовано та направлено цивільну справу №296/9411/16-ц для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2021 року, для розгляду вказаної цивільної справи головуючим суддею визначено Петровську Марину Вікторівну.

Прийнявши матеріали цивільної справи до провадження та перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам нормам Кодексу з наступних підстав.

Так, частиною другою статті 45 ЦПК України (в редакції, чинній станом на день звернення із позовом до суду) передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених Законом України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Аналогічні вимоги щодо підтвердження підтвердження наявності правових підстав для представництва інтересів держави в суді та звернення прокурором із позовом до суду також містяться у статті 56 ЦПК України (в редакції, чинній станом на день постановлення ухвали).

Вирішуючи питання про дотримання позивачем вимог статті 45 ЦПК України (в редакції, чинній станом на день звернення із позовом до суду), суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 131-1 Конституції України (в редакції, чинній станом на день звернення із позовом до суду), в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями частини першої та третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в редакції, чинній станом на день звернення із позовом до суду, далі - Закон №1697-VII) встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

При цьому, частиною четвертою статті 23 Закону №1697-VII закріплено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з частиною першою та сьомою статті 24 Закону №1697-VII, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, на обґрунтування наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та звернення із вказаним позовом до суду, прокурор, зокрема, зазначає, що спірним рішенням тридцять сьомої сесії Житомирської міської ради п`ятого скликання №1206 від 02.03.2010 "Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам", ОСОБА_1 у власність було передано земельну ділянку площею 0,18 га, що фактично використовувалася співвласником будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2 та перебувала у спільній сумісній власності власників цього будинку.

Суд звертає увагу, що в порушення вимог статті 23 Закону №1697-VII та ч.2 ст.45 ЦПК України, позов не містить належного обґрунтування наявного інтересу держави в контексті порушення ОСОБА_1 права власності/користування інших співвласників (співволодільців, користувачів) земельної ділянки.

Також, в обґрунтування представництва прокурором інтересів держави в суді та звернення із вказаним позовом до суду, прокурор зазначає, що для відповідного органу державної влади повноважень на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, на законодавчому рівні не закріплено.

При цьому, у позовній заяві прокурор вказує, що звернення прокурора, зокрема, спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення земельної ділянки законному володільцеві, яка вилучена та передана у користування незаконно, та обгрунтовує необхідність скасування спірного рішення, в тому числі, відсутністю проекту відведення земельної ділянки та, відповідно, підстав для приватизації ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 1810136600:04:001:0054.

Отже, хоч позовна заява і не містить вимог про повернення спірної земельної ділянки її законному володільцеві, проте із змісту позову прямо випливає така його мета звернення до суду.

Так, у відповідності до наявного у матеріалах справи листа Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 12.05.2014, за результатами виявлених порушень та у зв`язку з тим, що порушення земельного законодавства триває, управлінням контролю за використанням та охороною земель на підставі статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV) спрямовано відповідне клопотання до прокуратури Житомирської області для вжиття заходів щодо усунення порушень.

Разом з тим, положеннями статті 10 Закону №963-IV (в редакції, чинній станом на день звернення із позовом до суду) закріплено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

У відповідності до статті 1 Закону №963-IV, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, прокурором не наведено належного обґрунтування щодо самостійного звернення із вказаним позовом до суду з урахуванням положень статті 10 Закону №963-IV (в редакції, чинній станом на день звернення із позовом до суду) та наявності у державного інспектора повноважень щодо звернення із позовом до суду про повернення земельної ділянки (яка, на думку прокурора, використовується/належить ОСОБА_1 без належних правовстановлюючих документів (належить на підставі незаконного рішення міської ради)), а відтак - наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції, чинній станом на день звернення із позовом до суду) невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу (залишення позову без руху).

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України (чинна редакція), суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду :

- позовної заяви (та її примірників відповідно до кількості інших сторін та учасників справи) із зазначенням:

1) належного обґрунтування наявного інтересу держави в контексті неправомірної передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, частина якої використовувалась співвласником будинку АДРЕСА_3 , та іншими співвласниками (співволодільцями, користувачами), тобто наявного інтересу держави в контексті викладеного прокурором порушення ОСОБА_1 права власності/користування земельною ділянкою фізичних осіб;

2) належного обґрунтування щодо самостійного звернення прокурора із вказаним позовом до суду з урахуванням положень статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV (в редакції, чинній станом на день звернення із позовом до суду), відповідних повноважень державного інспектора, та фактичної заявленої мети позову, про що прокурором зазначено у позові;

3) відсутності станом на день звернення із позовом до суду у відповідного органу державної влади повноважень щодо самостійного звернення із вказаним позовом до суду.

Керуючись статтею 45 ЦПК України (в редакції, чинній станом на момент звернення із позовом до суду), статтями 56, 175, 177, 185, 187, 260, 261 ЦПК України (в редакції, чинній станом на день постановлення ухвали), суддя, -

постановив:

Позовну заяву Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави - залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі якщо недоліки заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя М. В. Петровська