Ухвала суду № 98678403, 30.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 липня 2021 року м. Київ № 640/16080/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання діяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) (далі - відповідач або ГУ ПФУ), в якому просила суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 року по 30.04.2019 року в сумі 57 649,18 грн. та виплатити пенсію за період з 01.07.2018 року по 30.04.2019 року в сумі 57 649,18 грн. з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, вирішено:

визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправною;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2018 по 30.04.2019 в сумі 57 649,18 грн. та виплатити пенсію за період з 01.07.2018 по 30.04.2019 в сумі 57 649,18 грн. з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернуто апелянту.

На адресу електронної пошти Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хомича І.О. про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі № 640/16080/19 та про накладення штрафу.

В обґрунтування заяви зазначено, що згідно з листом ГУ ПФУ в м. Києві від 31.03.2021 №2600-0202-8/54892 ГУ ПФУ в м. Києві позивачу було поновлено виплату пенсії з 01.07.2018, сума нарахованої, але невиплаченої пенсії позивача становить 36326,66 грн.

Заявник зазначив, що ГУ ПФУ в м. Києві, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови КМУ №365 від 08.06.2016», вказало, що виплата сум заборгованості буде здійснена після прийняття окремого порядку Кабінету Міністрів України. Крім того, 30.08.2019 набрала чинності Постанова КМУ № 788 від 21.08.2019 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Однак, зазначеною постановою не прийнято окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином, заявник вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 відповідачем не було виконано у повному обсязі без поважних причин та протягом тривалого часу, що зумовлює необхідність встановлення судового контролю.

Також до суду надійшла уточнена заява про встановлення судового контролю.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства, (також далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд наголошує, що позивач виконавчий лист на примусове виконання рішення суду не отримував.

Отже, матеріалами справи не підтверджено, що заявником вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання відповідачем рішення суду, відтак, обґрунтовані підстави для встановлення судового контролю за виконання рішення у адміністративній справі відсутні.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень статей 372-373 КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» законодавчо забезпечена можливість позивача, як стягувача, на ефективне примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зі всіма заходами щодо ефективного виконання рішення суду відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хомича І.О. про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі № 640/16080/19 та про накладення штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 382 України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хомича І.О. про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі № 640/16080/19 та про накладення штрафу.

Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена.

Суддя К.С. Пащенко