Рішення № 98678195, 30.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року справа № 580/2314/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі – відповідач) про стягнення надмірно сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 до 30.11.2019 у розмірі 31129,56грн. на його користь.

В обґрунтування зазначив, що у визначений період позивач не отримував дохід від адвокатської діяльності. Тому вважає, що надмірно сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаний період.

Ухвалою суду від 02.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву.

24.06.2021 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що позивач самостійно подав звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування (далі - ЄВ) за 2017- 2020 роки. Нарахування ЄВ проведено на підставі самостійно поданих звітів за 2017 2020 роки. Тому підстави для їх скасування відсутні. Стверджує, що позивач згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України впродовж 2017-2019 роки не зупиняв адвокатську діяльність. Тому не був позбавлений визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності і не був звільнений від обов`язку сплачувати ЄВ, як самозайнята особа. Додатково зазначив, що позивач на підтвердження його трудових відносин не надав трудового договору (контракту), що ставить під сумнів факт його працевлаштування на посаді доцента кафедри кримінального права та процесу ДВНЗ «Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана».

30.06.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити. Просив врахувати судову практику Верховного Суду, а саме постанови від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а. Суд зазначив, що наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності та не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Сумніви відповідача щодо факту працевлаштування позивача спростовуються відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_2 та довідкою форми ОК-7 (індивідуальні відомості про застраховану особу).

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Повідомленням від 02.03.2018 №1823018000009 про взяття на облік платника єдиного внеску підтверджується, що позивач 10.10.2014 взятий на облік як платник ЄВ в органі доходів і зборів. Має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом №486 від 02.07.2012.

Записами трудової книжки НОМЕР_2 підтверджується, що позивача 02.09.2016 призначено на посаду доцента кафедри кримінального права та процесу ДВНЗ «Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана» на умовах контракту з 02.09.2016 до 30.06.2019. 01.09.2017 позивача переведено на повну ставку на вказану вище посаду на умовах строкового трудового договору до проведення конкурсного заміщення вказаної посади у поточному році, зі строком дії договору до 31.08.2018. 01.09.2018 продовжений термін роботи на вказані й посаді на умовах строкового трудового договору до 31.08.2019. 01.09.2019 позивач прийнятий на вказану вище посаду на умовах строкового трудового договору до проведення конкурсного заміщення зі строком дії договору до 31.08.2020. 31.08.2020 позивач звільнений у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. 01.09.2020 позивач прийнятий на вказану вище посаду на умовах строкового трудового договору до проведення конкурсного заміщення, зі строком дії договору до 31.08.2021.

Відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-7 підтверджується, що в спірний період страхувальником, у якого позивач отримував фактичний заробіток, був ДВНЗ «Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана».

Платежами з карткового рахунку «Ощадбанку» на рахунок відповідача підтверджується, що позивач сплачував ЄВ: за 2017 рік в сумі 8448,00грн; за перший квартал 2018 року в сумі 2457,18грн; за другий квартал 2018 року в сумі 2457,18грн; за третій квартал 2018 року в сумі 2457,18грн; за четвертий квартал 2018 року в сумі 2457,18грн; за перший квартал 2019 року в сумі 2754,18грн; за другий квартал 2019 року в сумі 2754,18грн; за третій квартал 2019 року в сумі 2754,18грн; за четвертий квартал 2019 року в сумі 2754,18грн.

Із даних ЄДРСР та автоматизованої системи Черкаського окружного адміністративного суду «Діловодство» суд встановив, що на розгляді вказаного суду знаходилася адміністративна справа №580/2408/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 вказане судове рішення скасовано в частині визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 03.04.2019, внесеної до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій за номером 1414/С/99-99-13-02-03-14/ІПК, та в цій частині прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію від 03.04.2019 за номером 1414/С/99-99-13-02-03-14/ІПК. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 залишено без змін.

Державна податкова служба України на звернення позивача від 10.08.2020 і з урахуванням висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених у вказаній вище постанові, надала іншу індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування ЄВ. Згідно з її висновками позивач право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник і ЄВ за нього нараховане та сплачене роботодавцем в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов`язок по сплаті у цей період ЄВ ще як і особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Тому позивач звернувся в суд.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI ЄВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 ст.2 Закону №2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування – Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктами 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі – Інструкція №449), визначено, що в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Згідно з пунктами 1, 4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками ЄВ є:

роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом першим ч.1 ст.7 Закону №2464-VI визначено, що ЄВ нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

На підставі п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI ЄВ нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464-VI ЄВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, на законодавчому рівні розмежовано платників, порядок нарахування, ставки ЄВ для фізичних осіб-підприємців та роботодавців, які його сплачують, як податкові агенти. Нарахування і сплата ЄВ за встановленим Законом №2464-VI порядком має здійснюватися окремо із заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи, та фізичною особою-підприємцем.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076-VI) передбачено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

На підставі підп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч.2 ст.5 Закону № 2464-VI).

Для вирішення спору суд також врахував правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, відповідно до яких особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 27 березня 2020 року у справі №140/2214/19.

Враховуючи, що з 02.09.2016 до 31.08.2021 позивач є найманим працівником у ДВНЗ «Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана» та йому нарахована заробітна плата (за спірний період), що підтверджується записами трудової книжки позивача та довідкою форми ОК-7 сплата ЄВ, твердження позивача про надмірну (помилкову) сплату за такий період обгрунтоване.

Водночас процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок , надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску визначає Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 (далі – Порядок).

Відповідно до п.3 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);

неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску;

органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску, його територіальні органи;

помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплаченіз рахунку неналежного Платника;

рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Згідно з п.5 Порядку визначено, що повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Відповідно до п.6 Порядку повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.

Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.

Отже, повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення, в якій повинно бути вказано суму помилково/надміру сплаченого ЄВ та напряму (реквізити рахунку) повернення. Отримання запиту на індивідуальну податкову консультацію не створює обов`язку безпосередньої оплати коштів.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що в разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;

подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

Згідно з п.8 Порядку на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує Кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.

Відповідно до п.9 Порядку для повернення сум єдиного внеску та/або сум застосованих фінансових санкцій, помилково сплачених на невідповідний рахунок 3719, підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на перерахування Коштів на відповідний рахунок 3719 за Заявою та передає управлінню (відділенню) Казначейства не пізніше двох робочих днів з дня надходження Висновку.

У разі помилкової сплати сум єдиного внеску та/або сум застосованих фінансових санкцій на рахунок 3719 органу доходів і зборів, в якому Платник не перебуває на обліку, розрахунковий документ на перерахування таких Коштів на відповідний рахунок 3719 органу доходів і зборів, у якому Платник перебуває на обліку, оформлюється підрозділом органу доходів і зборів, відповідальним за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня за заявою Платника та передається управлінню (відділенню) Казначейства не пізніше двох робочих днів з дня надходження Висновку.

Тобто, для повернення платнику надміру сплачених податків і зборів відповідач уповноважений на підставі його заяви скласти висновок, а повернення відповідних сум коштів відбувається державного або місцевого бюджету, а не з особистого рахунку контролюючого органу.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Щодо заявлених спірних правовідносин відсутні докази дотримання вказаного Порядку позивачем, зокрема не доведено факт його звернення із заявою щодо повернення йому надмірно (помилково) сплачених сум коштів з ЄВ за спірний період до відповідача. Як наслідок відсутній висновок відповідача щодо такого питання. Отже, відповідач не допустив порушень заявленого позивачем права на отримання коштів, які він вважає помилково сплаченими.

Зважаючи на завдання адміністративного суду, вказане в ст.2 КАС України, судовому відновленню підлягає тільки порушене право позивача.

Оскільки не підтверджено фактів допущення відповідачем процедури (меж, порядку та способі дій), визначеної законом, відсутні підстави для стягнення з нього вказаних позивачем сум коштів.

Отже, позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ 44131663) про стягнення надмірно сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 до 30.11.2019 у розмірі 31129,56грн. на його користь.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі та підписане 30.07.2021.