Рішення № 98676040, 29.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1307/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015 року № 0000494200,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 01.12.2015: №0000494200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 47 614 282,50 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 38091 426,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 522 856,5 грн.; №0000514200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 43 642 560,46 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 29 095 040,31 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14 547 520,17грн.; № 0000524200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2014 року на 3 913 484,36 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення – рішення визнано протиправними та скасовано.

Постановою Верховного Суду від 26 січня 2021 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі №815/1307/16 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015 № 0000494200, скасовано, справу в означеній частині позовних вимог, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі №815/1307/16 залишено без змін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року прийнято до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації» до Офісу великих платників податків ДПС №815/1307/16 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015р. № 0000494200, та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.04.2021року, з урахуванням положень ст.48 КАС України, судом допущено заміну відповідача – Офіс великих платників податків ДПС його правонаступником – Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: просп. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року, занесеною секретарем до протоколу судового засідання, з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток внаслідок заниження доходу від діяльності, що підлягає патентуванню, не є обґрунтованими, та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні відповідні документи, котрі підтверджують правомірність ведення податкового обліку, а відтак податкове повідомлення - рішення від 01.12.2015 року № 0000494200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 47614282,50 грн., контролюючим органом прийнято безпідставно, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

29.03.2021 року (вхід. № 15610/21) від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому податковим органом наголошено на безпідставність, та необгрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015р. № 0000494200, оскільки ТОВ «Інтертелеком» порушено вимоги п.152.1 п.152.2 ст.152 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню протягом перевіряємого періоду.

16.04.2021 року (вхід. № 19445/21) від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про не спростування відповідачем доводів позивача, викладених у позові, та необгрутованість доводів, наведених у відзиві на позовну заяву.

29.06.2021 року (вхід. № 33884/21) від повноважного представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом;

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, в ході проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої 10.11.2015р. складено Акт № 61/28-08-42/30109015/5, у тому числі, встановлено порушення вимог п.152.1, п.152.2 ст.152 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає патентуванню за 2013-2014 роки на суму 136 131 263 грн.

01.12.2015року на підставі вказаного Акта перевірки, податковим органом, серед іншого, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000494200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 47614 282,50 грн., а саме: за основним платежем у розмірі 38 091 426 грн., та штрафними санкціями - 9 522 856,5грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000494200 від 01.12.2015 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015 року №0000494200, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, судом встановлено, підтверджується наявними у справі письмовими доказами, та не спростовано жодним доказом учасників справи, що протягом перевіряємого періоду позивач - ТОВ «Інтернаціональні комунікації» проводило діяльність, що підлягає патентуванню, та на формування доходу від операційної діяльності мало вплив здійснення операцій по наданню послуг зв`язку і Інтернету фізичним і юридичним особам, телекомунікаційних послуг іншим операторам, операцій по реалізації товарів, пов`язаних з наданням телекомунікаційних послуг. Центри обслуговування абонентів, при відкритті яких придбавались торгові патенти, насамперед виконують функції підключення абонентів до мережі оператора, надання різного роду інформації та приймання плати за телекомунікаційні послуги. Обладнання, котре реалізується споживачам, є безпосередньо додатком до різного роду акцій, в ході яких залучаються абоненти до мережі оператора.

Через касові апарати була прийнята готівка в рахунок поповнення особистих рахунків абонентів для отримання телекомунікаційних послуг в мережі оператора, що знайшло своє відображення і підтверджується даними бухгалтерського обліку про рознесення суми коштів, отриманих через касові апарати підприємства та касовими стрічками, котрі підтверджують зміст операцій зі споживачами, а саме поповнення особистого рахунку абонента з зазначенням номеру телефону.

Отже, отримані позивачем, та проведені через РРО, кошти, є здебільшого коштами в якості оплати за надання телекомунікаційних послуг, що власне є основним видом діяльності ТОВ «Інтернаціональні комунікації», та у жодному разі не в якості оплати абонентського обладнання, що підтверджується даними бухгалтерського обліку Товариства.

Відповідно до п.152.2. ст.152 Податкового кодексу України платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов`язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов`язаних з веденням діяльності з урахуванням від`ємного значення як результату розрахунку об`єкта оподаткування.

Види діяльності, на проведення яких необхідно придбавати патенти, визначені пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), серед яких є торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Судом з`ясовано, та підтверджується, у тому числі, наданими до суду позивачем під час нового розгляду справи, додатковими письмовими поясненнями, доказами, що в ході перевірки фахівцям контролюючого органу Товариством були надані у повному обсязі необхідні первинні документи на підтвердження обсягів реалізованого обладнання (терміналів, модемів), а також облікові бухгалтерські регістри, з урахуванням котрих можливо було ідентифікувати дохідні та витратні показники від даного виду діяльності.

Натомість, як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, розрахунок спірної суми податку на прибуток перевіряючими здійснено шляхом включення загальної проведеної через РРО, суми до складу доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягала патентуванню, не визначивши, при цьому, пов`язаний, зокрема, з означеною діяльністю обсяг витрат, відносячи до їх складу лише вартість придбаних торгових патентів.

Суд також, окрім іншого, враховує висновок економічного експертного дослідження № 0020/12/2015 Консалтингового центру "Експерт", складений 24.03.2016р. судовим експертом Хомутенко В.П. на замовлення представника ТОВ "Інтертелеком", у якому встановлено, що висновки ДПІ в акті перевірки від 10.11.2015р. № 61/28-08-42/30109015/5 щодо заниження ТОВ "Інтертелеком" податку на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню, нормативно і документально не підтверджуються (Том 1 а.с. 32-68).

Так, висновок здійснено експертом на підставі аналізу журналу проводок по балансовим рахункам 301 "Каса в національній валюті", 311 "Поточний рахунок", 681 "Розрахунки за авансами одержаними", 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 701 "Дохід від реалізації готової продукції", 702 "Дохід від реалізації товарів".

Для дослідження, у тому числі, були надані також реєстри первинних документів по господарським операціям з роздрібного продажу телекомунікаційного обладнання за готівкові кошти та банківськими платіжними картками із використанням РРО.

За результатами аналізу встановлено, що загальний обсяг доходів від реалізації телекомунікаційного обладнання у роздрібній торгівлі із використанням РРО за перевіряємий період становить 41 814 677,48 грн., який за вирахуванням сум ПДВ перевищує встановлений перевіркою обсяг доходів (208 626 996 грн.) на 173 781 431,44 грн. (стор.26 висновку). Собівартість реалізованого телекомунікаційного обладнання та суму інших витрат, пов`язаних із діяльністю, що підлягає патентуванню, за результатами аналізу регістрів бухгалтерського обліку - журналу проводок по рахункам 901 "Собівартість реалізованої готової продукції", 902 "Собівартість реалізованих товарів", 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", реєстрів первинних документів, податкових накладних по податку на прибуток за три квартали 2013 року, за 2013 рік, за 2014 рік, є значно вищою ніж дохід від цієї діяльності (61 344 298,59 грн.). У зв`язку з чим експертом встановлено, що за період з 01.07.2013р. по 31.12.2014р. від діяльності, яка підлягала патентуванню, мало від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, тобто від цієї діяльності мали місце збитки.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав (фактичних і юридичних), а також переконливих, та зрозумілих мотивів його прийняття.

Натомість, встановлені судом обставини свідчать про недотримання контролюючим органом вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, оскільки, ані в акті перевірки, ані під час нового розгляду справи до суду не надано належних, достатніх доказів на підтвердження правомірності та ґрунтовності окреслених у Акті перевірки висновків, та як наслідок винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Водночас, не виконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, призводить до його протиправності.

Суд також акцентує, шо в межах даного спору, враховується законодавчо передбачений обов`язок контролюючого органу доведення порушення позивачем податкового законодавства, адже саме контролюючий орган стверджує про наявність такого порушення, та до того ж, у контексті приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме суб`єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності рішень платника податку. Належне застосування цього принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права – правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Отже, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій.

Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати «сумніви» інакше, як неспроможність фіскального органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов`язку.

В межах розгляду даної справи відповідачем не доведено обґрунтованість та відповідність нормам чинного законодавства висновків щодо допущення позивачем порушень податкового законодавства.

Інших суттєвих, достатніх, юридично спроможних доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, на виконання вимог абз. 2 ч. 2 ст.77 КАС України, податковим органом не наведено, та суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначено Європейським судом у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).

Отже, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, суб`єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Такий підхід, у тому числі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Зокрема, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними, достатніми, та допустимими доказами окреслені у Акті перевірки висновки, у тому числі, щодо заниження позивачем – ТОВ «Інтертелеком» податку на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню за період 2013-2014 роки, у загальній сумі 38 091 426 грн., що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність збільшення контролюючим органом позивачеві в окресленій сумі грошового зобов`язання по податку на прибуток.

Таким чином, зважаючи на вищеокреслене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Інтертелеком», та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для їх задоволення, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015 року №0000494200.

Вищевикладене спростовує твердження податкового органу, окреслені у письмовому відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015 року №0000494200, правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015 року №0000494200, задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000494200 від 01.12.2015 року.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні комунікації» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.12.2015 року №0000494200, задовольнити

29.07.21.