Постанова № 9867588, 03.06.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.12

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2010 року Справа № 2а-2740/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Ірметової О.В.

при секретарі: Ліпко Т.М.

за участю сторін:

представник позивача: Лаптінова Н.М.,

представника відповідача: Скляров А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Луганську до Державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд» про стягнення заборгованості з капіталізованих платежів,-

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Луганську до Державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд» про стягнення заборгованості з капіталізованих платежів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у звязку з наказом Міністерства вугільної промисловості України від 18.12.2009 року № 580 було прийняте рішення про ліквідацію Державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд», яке зареєстроване у відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Луганську та відділом відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було призначено страхові виплати у розмірі 239639,10 грн. У звязку з цим до ліквідатора підприємства була спрямована заява про визнання права з капіталізації платежів, що виникли із зобовязань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоровю громадян, так як відділення Фонду були призначені страхові виплати потерпілим.

22.03.10 року на адресу позивача надійшов лист ліквідатора за № 25 від 19.03.10 р. про відмову визнання права з капіталізації платежів у сумі 239639,10 грн.

У звязку з чим позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості з капіталізованих платежів у зазначеному розмірі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні. Представником відповідача було надано заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що ДКХ «Луганськшахтобуд» змушено ліквідуватися із-за повної відсутності грошових коштів на своє існування. Залишкова вартість майна ДХК «Луганськшахтобуд» складає 65000 грн., що недостатньо для виплати заробітної плати ліквідаційної комісії. Міністерством вугільної промисловості України не виділено грошових коштів на ліквідацію ДХК «Луганськшахтобуд».

Крім того відповідач зазначив, що посилання Фонду на зазначені норми законодавства є недоречними, а нарахування капіталізованих платежів товариству не передбачено чинним законодавством.

Дії Фонду з нарахування заборгованості за капіталізованими платежами підприємствам, які ліквідовуються поза процедурою банкрутства, є неправомірними. Обов'язок щодо капіталізації платежів покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого, а не Фонду.

Крім того відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що середньо статистична очікувана тривалість життя складає для чоловіків 61,7 років, тому відповідач вважає, що Фондом надлишково взято для нарахування більше ніж 10 років.

У звязку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Державну холдингову компанію «Луганськшахтобуд» як платника страхових внесків взято до обліку до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Луганську 09.01.2007 року (а.с.19), тобто підприємство як страхувальник повинно дотримуватись вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Працівники відповідача, у звязку з ушкодженням здоровя внаслідок нещасних випадків на виробництві, які сталися під час робіт у відповідача, мають право на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105 від 23.09.99р. (надалі Закон № 1105)

Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 18.12.2009 року №580 прийнято рішення про ліквідацію Державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд». В пункті 3 даного наказу зазначено, що створено ліквідаційну комісію.

10.03.2010 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Луганську направило до відповідача заяву про визнання права з капіталізації платежів, що виникли із зобовязань підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну життю і здоровя громадян.

Згідно до ст.ст. 15, 46 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників роботодавців (юридичних та фізичних осіб).

За приписами ст. 46 цього Закону України фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.45 Закону України № 1105 роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду №36 від 12.07.20007 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 року № 867/14134 (надалі Інструкція), пунктом 5.9 якої встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N765 (далі - Порядок).

Відповідно до ч.2 п.1 наведеного Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до п.3 Порядку, капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації.

Згідно до п.5.9 Інструкції, яка є чинною, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником саме згідно з зазначеною постановою.

Суд не погоджується з думкою відповідача про те, що даний Порядок стосується лише підприємств, які ліквідовані.

Дійсно, в даному Порядку не прописано механізм капіталізації платежів по підприємствам, які знаходяться в стадії ліквідації.

За приписами п.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

За таких обставин, суд до даних правовідносин вважає необхідним застосувати норми, прописані в постанові Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N765.

Згідно до вимог ст.112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Щодо спору між сторонами середньої очікуваної тривалості життя для чоловіків суд дійшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач для капіталізації платежів по задоволенню вимог, що виникли із зобовязань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоду життю та здоровю звернувся з запитом до Головного управління статистики у Луганській області, в якому просив надати інформацію про середню очікувану тривалість життя для чоловіків в Україні саме народжених 29.04.1949 року та 16.09.1955 року (а.с.30).

На даний запит Головним управлінням статистики у Луганській області було надано відповідь, що середня очікувана тривалість життя по Україні, розрахована за 2007-2008 роки, для чоловіків у віці 54 роки становила 17,95 років, у віці 60 років 14,57 років.

Суд не приймає у якості доказу інформацію про середню очікувану тривалість життя для чоловіків в Україні, наданої відповідачем, яка була отримана з мережі Інтернету з сайту: www.lugastat.lg.ua/sinf/demograf.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про інформацію» статистична інформація це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України “Про державну статистику” та іншими правовими актами в цій галузі.

Статтею 24 Закону України “Про державну статистику” встановено, що для забезпечення потреб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних, а також фізичних осіб у статистичній інформації та доступу до неї, в органах державної статистики створюються спеціальні інформаційні служби.

Доступ до статистичної інформації забезпечується шляхом:

- систематичної публікації її в друкованих виданнях;

- поширення її засобами масової інформації;

- безпосереднього її надання органам державної влади та органам місцевого самоврядування, іншим юридичним, а також фізичним особам.

В даному виипадку суд вважає необхідним допустити у якості належного доказу інформацію про середню очікувану тривалість життя для чоловіків в Україні надану Головним управлінням статистики у Луганській області на офіційний запит позивача.

Відповідно до матеріалів справи підприємство відповідача на час звернення Фонду з вимогами та на час розгляду справи не виключено з Єдиного державного реєстру, а тому вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з капіталізованих платежів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачувало судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Луганську до Державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд» про стягнення суми капіталізації задовольнити.

Стягнути з Державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд» (вул. Новосьолова, 2а, м. Луганськ, 91033, р/р 2600221553302 у АБ «Укркомунбанк» м. Луганськ, МФО 304988, код 00181421) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Луганську (вул.. Леніна, 26, м. Луганськ, 91055, р/р 3717412001284 у банку ГУ ДКУ Луганської області, МФО 804013, ЄДРПОУ 25938888) заборгованість по капіталізованим вимогам в сумі 239639,10 грн. (двісті тридцять девять тисяч шістсот тридцять девять грн. 10 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови буде складено та підписано 08 червня 2010 року.

СуддяІрметова О.В.