Рішення № 98670986, 30.07.2021, Зміївський районний суд Харківської області

621/2212/21

2-о/621/51/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого Бібіка О. В.

з участю секретаря Горобець Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа стосовно якої подається заява про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Чугуївське районне управління поліції ГУ НП в Харківській області, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, у зв`язку з вчиненням домашнього насильства.

В обґрунтування заяви про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 зазначила, що з жовтня 2020 року по січень 2021 року заявниця зі своїм малолітнім сином від першого шлюбу проживала однією сім`єю та без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю.

З травня 2021 року заявниця припинила фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_2 , забрала свої речі та переїхала на постіне проживання до батьків. Повідомила, що продовження відносин, як чоловіка і жінки більше не буде.

Після цього ОСОБА_2 почав преслідувати її, погрожувати вбивством, при чому ці погрози опублікував в мережі інтернет, посилав смс - повідомлення агресивного характеру, телефонував з погрозами та образами. Заявниця заблокувала номер телефону кривдника в своєму мобільному телефоні та змінила місце свого постійного проживання.

14 червня 2021 року кривдник пошкодив чотири колеса на автомобілі заявниці, який був припаркований по вул. Молочній в м. Харкові.

На наступний день кривдник відслідкував заявницю в АДРЕСА_1 (біля дитячого садку, який відвідує син) та під час зустрічі погрожував, забрав силою мобільний телефон та розбив його.

16 червня 2021 року кривдник вислідкував за місцем на той час тимчасового мешкання ( АДРЕСА_2 ) та побив заявницю, в результаті отриманих тілесних ушкоджень вона проходила лікування.

13 липня 2021 року кривдник приїхав в с. Задонецьке Чугуївського району Харківської області, де мешкають батьки заявниці, розбив камеру відео спостереження та хвіртку.

20 липня 2021 року кривдник здійснив образливі та погрозливі написи на паркані у батьків заявниці. 21 липня 2021 року кривдник знову приїхав в с. Задонецьке та намагався пошкодити майно, що належить батькам заявниці та проникнути в будинок.

У більшості випадків вчинення кривдником протиправних дій був присутній малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 не зупиняється в реалізації своїх погроз і в заявниці є підстави вважати, що у нього існують наміри завдати шкоди заявниці та її близьким здоров`ю і навіть життю.

Внаслідок загрозливої для життя та здоров`я поведінки кривдника заявниця змушена була переїхати до своїх батьків в с. Задонецьке Чугуївського району, у яких будинок перебуває під охороною поліції охорони.

29.07.2021 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи , у зв`язку з перебуванням на лікуванні, та надана медична довідка.

Згідно ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 .

Заінтересовані особи Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області,Чугуївське районне управління поліції ГУНП в Харківській області повідомлені належним, в судове засідання не з`явились, що не першкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні заявниця підтримала заяву і просила її задовольнити з підстав викладений у ній.

Допитаний у судовому засіданні, свідок ОСОБА_5 , який являється батьком заявниці, пояснив, що донька познайомились з ОСОБА_2 в мережі Інтернет, після чого виняйняли квартиру по АДРЕСА_2 , де почали проживати разом. З січня 2021 року донька повідомила батьків про постійні погрози, в тому числі вбивством, пошкодження колес автомобіля, побиття, внаслідок чого отримано було тілесні ушкодження. 13 липня кривдник приїхав до будинку, розбив цеглою камеру відео спостереження та домофон, розписав паркан нецензурною лайкою, які видно для необмеженого кола осіб. Зауважив, що у більшості випадків все відбувалось у присутності малолітньої дитини, в якого почався енурез та донька проходила лікування у зв`язку з завданими ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями.

Аналогічні показання дала мати заявниці ОСОБА_6 .

В судовому засіданні дослідженні письмові докази, а саме:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачаєтьяся , що 07.07.2021 року до ЧЧ відділу поліції №1 ХРУП №1 надійшов рапорт від співробітника ДОП, про те, що 18.06.2021 року до громадянки ОСОБА_1 було завдано тілесні ушкодження від її співмешканця за адресою АДРЕСА_2 ;

- висновок експерта №09-1034/2021, з якого вбачається, що у громадянки ОСОБА_1 встановленні наступні тілесні ушкодження, а саме множинні садна верхніх кінцівок та крижової області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджується консультативним висновком лікаря-спеціаліста від 18.06.2021 року;

У судовому засіданні також переглянуто DVD-диск, з якого вбачається чітке зображення обличчя ОСОБА_2 , який вчиняє протиправні дії, такі як розписує паркан нецензурною лайкою, пошкоджує цеглиною камеру відео спостереження будинку та домофон. Заявниця та свідки підтвердили особу ОСОБА_2 на відео.

Суд вислухавши пояснення завниці, свідків, дослідивши письмові докази у справі, приходить до такого висновку.

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно з ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, п. 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У ст. 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Згідно ст. 350-4 ЦПК України в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, п. 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.

Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Закон № 2229-VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пунктів 2, 3, 6-9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII: дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 4 цього Закону).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині першій статті 26 Закону № 2229-VIII визначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник; у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону № 2229-VIII).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 (провадження № 61-21337св19) зроблено висновок, що «відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях

При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Визначення формою домашнього насильства над дитиною у розумінні Закону і випадку, коли дитина стала свідком (очевидцем) насильства, та встановлення судом обмежувального припису із застосуванням заходів тимчасового обмеження прав кривдника, визначених частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Згідно ч.1, ч.2 ст.350-6 ЦПК України суд, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

В свою чергу, як унормовано ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, згідно зі ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд вважає, що тривалість та системність протиправної поведінки ОСОБА_2 , яка підтверджена наданими заявницею письмовими доказами та доказами аудіо та відео запису свідчить, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявниці, не бажає змінювати свою поведінку, а тому доводи заявниці про ризик продовження кривдником таких дій по відношенню до неї та її близьких, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Протиправні дії ОСОБА_2 носять не тільки психологічний характер, а й підтверджуються реальними діями, що призвели також до психологічної травми у малолітньої дитини.

Однак враховуючи пропорційність заходів обмеження з урахуванням балансу інтересів та прав ОСОБА_2 суд вважає, що позов підлягає часткому задлволенню.

Керуючись ст.350-2- ст.350-6 ЦПК України, ст.ст.1,3,9,21,26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»,суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис, яким протягом шести місяців, а саме з 30.07.2021 по 30.01.2022 року:

- заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 ) наближатися ближче ніж на 1000 метрів до місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ),

- заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 ) наближатися ближче ніж на 1000 метрів до місця роботи ФОП ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 );

- заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 ) особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , фактично мешкає: АДРЕСА_7 ) переслідувати і в будь який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 ) вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , фактично мешкає: АДРЕСА_7 ) або будь-яким іншим способом контактувати з нею особисто і через третіх осіб.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено о 15:45 год. 30.07.2021 року.

Суддя: