Ухвала суду № 98670252, 26.07.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4573/21

Провадження № 1-в/204/746/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.

секретаря судового засідання: Хорхордіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього ст. 82 КК України,

за участю прокурора – Медведовського О.Ю., представника установи – Мітрушкіна В.В., засудженого – ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2021 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього ст. 82 КК України.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 своє клопотання підтримав та просив його задовольнити, суду пояснив, що підчас відбування покарання в нього не було заохочень. Він не працевлаштований в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Був засудженим вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2020 року та вироком Багляйського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 січня 2020 року за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Також, на даний час він є тимчасово залишеним в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» в зв`язку з розглядом кримінального провадження відносно нього за ч. 2 ст. 125 КК України. Окрім цього, він є одруженим та в нього є двоє дітей. Зазначає, що він вже виправився.

В судовому засіданні представник Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» Мітрушкін В.В. просив відмовити в задоволенні клопотання засудженого, оскільки засуджений ОСОБА_1 на теперішній час не відбуває покарання в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Перебування засудженого в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» зумовлено наявністю у Баглійському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області кримінального провадження відносно ОСОБА_1 . Засуджений ОСОБА_1 характеризується негативно, має одне дисциплінарне стягнення. На теперішній час установа вважає застосування ст. 82 КК України до засудженого неможливим.

Прокурор Медведовський О.Ю. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання засудженого, оскільки він не довів свого виправлення, хоча і відбув необхідний строк покарання для можливості застосування ст. 82 КК України. Засуджений не є працевлаштованою особою, не виявляє ініціативи щодо влаштування на роботу в установі де перебуває, окрім цього ОСОБА_1 не відбуває призначене йому покарання в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4», а лише тимчасово залишений до розгляду кримінального провадження яке перебуває в Баглійському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали особової справи на засудженого та надані до суду докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Статтею 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право, зокрема, вирішити питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Судом встановлено, що вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в установі виконання покарань.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2020 року вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України було призначено покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2020 року набрав законної сили 19 червня 2020 року.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 було тимчасово залишено в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019040780000641, що знаходиться в провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Окрім цього, суд зазначає, що ОСОБА_1 вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі. Звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

За змістом ст. 82 КК України, умовами заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є: відбуття засудженим певної частини призначеного покарання, визначеної у частині четвертій цієї статті; наявність факту того, що засуджений став на шлях виправлення.

Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини строку основного покарання більш м`яким покаранням - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ст. 82 КК України, суд за наявністю визначених законом підстав вправі замінити засудженому невідбуту частину покарання більш м`яким покаранням. При цьому нове покарання визначається з урахуванням його розташування в системі покарань, зазначених в ст. 51 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Пунктом 2 частини 4 ст. 82 КК України передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26 квітня 2002 року передбачено, що оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

З матеріалів особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_1 під дію ст. 82 КК України підпадає по відбуттю 1/3 частини строку призначеного йому покарання, згідно довідки про заохочення і стягнення, засуджений ОСОБА_1 заохочень не має, однак має одне стягнення, а саме п`ять діб ДІЗО за вживання спиртовмісної речовини.

Щодо даних про особу, то засуджений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії нетяжкого злочину.

Як вбачається із характеристики, засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 13 серпня 2020 року. За час перебування в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» зарекомендував себе негативно, має одну профілактичну бесіду та одне дисциплінарне стягнення від адміністрації установи, заохочень не має. Соціально-корисної активності не проявляє. У відношенні до засуджених не конфліктний. Згідно матеріалів особової справи зв`язки з близькими підтримує шляхом отримання передач.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини строку основного покарання більш м`яким покаранням - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Крім цього суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КК України, а саме злочини проти життя та здоров`я осіб. Слід зазначити, що станом на день розгляду клопотання в провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на розгляді знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, що свідчить про систематичне вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 які стосуються життя та здоров`я інших осіб.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 розділу 9 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до статті 16 Закону України "Про попереднє ув`язнення" ув`язнені за їх згодою та з дозволу особи або органу, у провадженні яких перебуває справа, можуть залучатися до праці в межах території СІЗО у майстернях та камерах. При цьому забезпечуються вимоги ізоляції та роздільного тримання ув`язнених, правила техніки безпеки при виконанні робіт, норми санітарії та гігієни. З цією метою у майстернях вивішуються протипожежні правила, правила техніки безпеки та витяги з Закону України "Про охорону праці", а до робіт допускаються лише особи, які пройшли медичне обстеження.

Підпунктом 1.2 пункту 1 розділу 9 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» передбачено, що ув`язнені, які виявили бажання працювати, подають заяву начальнику СІЗО, який зобов`язаний у триденний строк розглянути її та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 «Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 396/5 від 07 березня 2013 року засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не працевлаштований в установі. Однак, при можливості бути працевлаштованим та отримувати заробітню платню за свою працю, однак такого бажання не виявив.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Між тим в судовому засіданні встановлено, що засуджений, а ні сумлінною поведінкою, а ні сумлінним ставленням до праці не довів своє виправлення.

В судовому засіданні не встановлені обставини, що процес виправлення засудженого досяг тієї стадії, на якій відбування ним призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах більш м`якого покарання. Поведінка засудженого не є такою, що може слугувати прикладом для інших засуджених та бути підставою для можливості заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

У судовому засіданні не надано інших доказів виправлення засудженого ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для застосування пільг згідно ст. 82 КК України стосовно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 6 КВК України, ст. 82 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування до нього ст. 82 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя О.О. Некрасов