Постанова № 9867004, 18.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.10Справа №2а-14783/09/8/0170 (15:00год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Антарес К»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін: не зявились

Суть спору: позивач Приватне підприємство «Антарес К» звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2008р. №00003111151502/0 та від 16.12.2009р. № 000032301/0.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.10.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12020/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.12.2009р. по справі №2а-12020/09/8/0170, у звязку з тим, що оскаржувані в одній позовній заяві податкові повідомлення-рішення не повязані між собою обставинами виникнення спору та розгляд їх в одному провадженні буде ускладнювати та сповільнювати розгляд справи, вказану справу було розєднано на: 1) справу за позовом Приватного підприємства «Антарес К» до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2009р. №000032301/0, залишивши номер справи № 2а-12020/09/8/0170; 2) справу за позовом Приватного підприємства «Антарес К» до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2009р. № 00003111151502/0, привласнивши справі номер № 2а-14783/09/8/0170 (а.с. 17).

Таким чином, предметом спору у даній справі є податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 12.12.2009р. № 00003111151502/0.

Позовні вимоги про визнання його незаконним та скасування позивач мотивує тим, що покладені в його основу висновки ДПІ в м. Керчі про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з фірмою ПП «Вінтал 2008» з огляду на те, що вказана фірма не є платником ПДВ з червня 2008р., є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи, оскільки при здійсненні господарських операцій з фірмою ПП «Вінтал 2008» вказана фірма надала позивачу всю необхідну документацію, в тому числі і копії платника ПДВ з червня 2008р.

Позивач вважає, що до його обовязків не входить перевірка діяльності контрагентів, їх реєстрація, здача та отримання свідоцтва платника ПДВ. Крім того, стверджує, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податків, не підтверджених податковими накладними, однак в даному випадку податковий кредит позивача був підтверджений податковою накладною ПП «Вінтал 2008». Несплата ж податку продавцем (в тому числі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарських операцій, на думку позивача, не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 40-42).

Зокрема, зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 12.12.2009р. №00003111151502/0 ним ніколи не приймалося і позивачу не направлялося, адже за результатами перевірки, оформленої актом від 12.12.2008р. № 2530/15-2/35168001, ДПІ в м.Керчі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003151502/0 від 12.12.2009р.

Крім того, відповідач зазначив, що перевіркою було встановлено, що між ПП «Антарес К» та ПП «Вінтал 2008» було укладено договір на поставку металоконструкцій №70 від 10.06.2008р. Згідно даним системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідачем було встановлено, що ПП «Антарес К» у декларації з ПДВ за липень 2008р. включило до складу податкового кредиту податкову накладну № 185 від 02.07.2008р. на суму ПДВ 1648,33грн. та у декларації з ПДВ за серпень 2008р. податкову накладну № 195 від 01.08.2008р. на суму ПДВ 23670,40грн., які були складені ПП «Вінтал 2008», однак останнє з червня 2008р. податкові декларації з ПДВ не подає. До того ж, згідно надісланої відповідачу інформації Ленінської МДПІ м.Луганська, ПП «Вінтал 2008» знаходиться на контролі у Міністерства фінансів та є «податковою ямою», кредитом якого можуть скористатися інші СГД для мінімізації податкового зобовязання по ПДВ.

Відповідач стверджує, що фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Антарес К» за операціями з даним підприємством не відбувалось, оскільки при проведенні перевірки позивачем не були надані передбачені чинним законодавством транспортні та супроводжувальні документи, як-то: акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності; до того ж у позивача відсутні трудові ресурси, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутні умови для зберігання продукції (металоконструкцій та ін.), відсутні власні транспортні засоби та основні засоби (виробничі, складські, торгові приміщення).

У звязку з цим, відповідач дійшов висновку про відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення між вищевказаними підприємствами договору на поставку металоконструкцій № 70 від 10.06.2008р. без мети настання реальних наслідків, а тому вказаний договір в силу п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України вважає нікчемним, який згідно зі ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Таким чином, ДПІ вважає, що оскільки сума ПДВ у розмірі 25318,73грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту, а саме: в податковій декларації за липень 2008р. в сумі 1648,33грн. та за серпень 2008р. в сумі 23670,40грн. по операціям, що проведені на підставі нікчемного правочину, то відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказані суми ПДВ не підлягають включенню до податкового кредиту ПП «Антарес К».

В свою чергу, за вказане порушення позивачу донараховано податкове зобовязання з ПДВ в розмірі 25318,73грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, нараховані штрафні санкції у розмірі 10292,00грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0003151502/0 від 12.12.2009р.

Заявою від 23.04.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим №0003151502/0 від 12.12.2009р.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Антарес К» має статус юридичної особи з 11.06.2007р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 642126, виданим виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим (а.с. 36) та Статутом Приватного підприємства «Антарес К», державну реєстрацію якого проведено 11.06.2007р., номер запису № 11411020000001255 (а.с. 63-69).

12.12.2008р. Державною податковою інспекцією в м.Керчі АР Крим проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Антарес К» з питання повноти нарахування податку на додану вартість по декларації за липень, серпень 2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 2530/15-2/35168001 від 12.12.2008р. (а.с. 47-57).

Перевіркою встановлено, що в результаті порушення контрагентом позивача ПП «Вінтал-2008» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ПП «Антарес К» мають протиправний характер. Такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним. ДПІ в м. Керчі також дійшла висновку, що діяльність ПП «Антарес К» була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань, внаслідок чого ПП «Антарес К» до податкового кредиту неправомірно були включені суми ПДВ по ПП «Вінтал-2008» у липні 2008р. у розмірі 1648,33грн. та серпні 2008р. 23670,40грн., всього 25318,73грн.

Висновки акту перевірки № 2530/15-2/35168001 від 12.12.2008р. були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0003151502/0 від 12.12.2008р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 35610,00грн., в тому числі 25318,00грн. основного платежу та 10292,00грн. штрафних санкцій (а.с. 45)

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як слідує з п. 2.12 акту перевірки, за результатами перевірки встановлено, що ПП «Антарес К» укладено договір з ПП «Вінтал-2008» на поставку металоконструкцій № 70 від 10.06.2008р., при чому відносно останнього відомо, що вид його діяльності інші види оптової торгівлі, інформація про чисельність працівників відсутня, декларації з ПДВ не подає з червня 2008р.

Проаналізувавши умови договору та зіставивши його з положеннями Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965р. № П-6 і від 25.04.1966р. № П-7, відповідач дійшов висновку про те, що фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Антарес К» за операціями з даним підприємством не відбувалось, оскільки при проведенні перевірки позивачем не були надані передбачені чинним законодавством транспортні та супроводжувальні документи, як-то: акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності; до того ж у позивача відсутні трудові ресурси, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутні умови для зберігання продукції (металоконструкцій та ін.), відсутні власні транспортні засоби та основні засоби (виробничі, складські, торгові приміщення).

У звязку з цим, відповідач дійшов висновку про відсутність поставок товарів та укладення між вищевказаними підприємствами договору на поставку металоконструкцій №70 від 10.06.2008р. без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків та втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому вказаний договір в силу п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України вважає нікчемним, який згідно зі ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

В свою чергу, у пунктах 3.3 та 3.4 акту перевірки також зазначено, що по декларації з ПДВ за липень та серпень 2008р. додано додаток № 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», у якому відображено у розділі ІІ показники щодо взаємостосунків з ПП «Вінтал-2008» на загальну суму ПДВ 25318,73грн. (податкова накладна №185 від 02.07.2008р. та №195 від 01.08.2008р.) Однак, згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ПП «Вінтал-2008» декларації з ПДВ були надані лише за березень, квітень, травень 2008р. З червня 2008р. декларації з ПДВ платником не надавалися.

У звязку з цим, ДПІ в м. Керчі дійшла висновку про те, що у позивача відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 0.04.1997р., зі змінами і доповненнями, по взаємостосункам з ПП «Вінтал-2008» по операціям за липень, серпень 2008р., а тому сума ПДВ у розмірі 25318,73грн., віднесена ПП «Антарес К» до складу дозволеного податкового кредиту, а саме: в податковій декларації за липень 2008р. в сумі 1648,33грн., за серпень 2008р. в сумі 23670,40грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає коригуванню.

Суд вважає вищевказані висновки ДПІ в м. Керчі АР Крим безпідставними та необґрунтованими, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 10.06.2008р. між ПП «Антарес К» (Покупець) в особі директора Мішина С.М. та ПП «Вінтал-2008» (Постачальник) в особі директора Бикова А.Г. був укладений договір купівлі-продажу № 70, відповідно до п. 2.2 якого перелік наданого Постачальником товару, його найменування, кількість, комплектність та ціна містяться у накладних та податкових накладних, які є невідємною частиною даного договору (а.с. 9).

Товар доставляється за адресою: м. Керч, вул.Козлова, 6, транспортні витрати сплачуються за рахунок постачальника (п. 2.3 договору). Прийомка товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця по фактичній кількості (п. 2.4 договору). Термін дії договору визначений з моменту його підписання (10.06.2008р.) до закінчення взаєморозрахунків (п. 6.1 договору).

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як свідчать наявні в матеріалах справи накладні № 195 від 01.08.2008р. та № 185 від 02.07.2008р., позивачем було отримано від Постачальника (ПП «Вінтал-2008») металоконструкції на суму 142022,40грн. (в т.ч. ПДВ 23670,40грн.) та 9890,00грн. (в т.ч. ПДВ 1648,33грн.) (а.с. 10, 11).

В свою чергу, ПП «Вінтал-2008» виписані податкові накладні № 195 від 01.08.2008р. на суму 142022,40грн., в т.ч. ПДВ 23670,40грн. та № 185 від 02.07.2008р. на суму 9890,00грн., в т.ч. ПДВ 1648,33грн. (а.с. 10,11).

Вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 30).

Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції до прибуткових касових ордерів, якими підтверджується внесення позивачем до каси ПП «Вінтал-2008» грошових коштів за металоконструкції (а.с. 31).

Відповідно до преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон визначає основні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За таких обставин, суд вважає, що оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Суд вважає, що відповідач не вправі робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, тому що це виходить за межі його компетенції.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні від ПП «Вінтал-2008», суд вважає, що в розумінні бухгалтерського обліку вони є первинними документами, а тому вказані накладні безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем по справі в якості доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Антарес К».

Посилання відповідача, в обґрунтування безтоварності спірних операцій, на ненадання йому транспортних та супроводжувальних документів, як-то: актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреностей, а також на відсутність у позивача трудових ресурсів, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутність умов для зберігання продукції (металоконструкцій та ін.), відсутність власних транспортних засобів та основних засобів (виробничі, складські, торгові приміщення), суд до уваги не приймає, оскільки жодних вимог до того, якими саме первинними документами, крім накладних, повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

До того ж, відповідач не навів жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність транспортних та супроводжувальних документів на товар, а також трудових ресурсів та умов для зберігання продукції є безумовним доказом нікчемності правочину.

Суд також виходить з того, що, як свідчать матеріали справи, покупцями придбаного позивачем у ПП «Вінтал-2008» товару (металоконструкцій) є ТОВ «Кінг», ДП «Керченський морський торговельний порт» та інші покупці, що підтверджується договором поставки між позивачем та ТОВ «Кінг» № 03/09-07 від 03.09.2007р., договором між позивачем та ДП «Керченський морський торговельний порт» № 5-ОМТС від 10.01.2008р., копіями накладних № 40 від 12.07.2008р., № 64 від 01.08.2008р., № 37 від 04.08.2008р., № 60 від 06.08.2008р., № 47 від 15.08.2008р. та № 61 від 28.08.2008р., податкових накладних № 40/1 від 12.07.2008р., № 64 від 01.08.2008р., № 37 від 04.08.2008р., № 60 від 06.08.2008р., № 47 від 15.08.2008р. та № 61 від 28.08.2008р. (а.с. 78-86).

Суд вважає, що вказані обставини спростовують безтоварність спірних операцій.

Підстав вважати вказану угоду № 70 від 10.06.2008р. нікчемною суд не вбачає, а доказів визнання її недійсною у встановленому законом порядку суду відповідачем не надано.

Суд вважає безпідставними також доводи відповідача про те, що про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціям з ПП «Вінтал-2008» свідчить те, що згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Вінтал-2008» декларації з ПДВ були надані лише за березень, квітень, травень 2008р., а з червня 2008р. декларації з ПДВ платником не надавалися.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

В той же час, дані автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів первинним документом бухгалтерського чи податкового обліку позивача не являється.

Суд також виходить з того, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача зі станом податкового обліку ПП «Вінтал-2008» та виконання ним обовязку щодо сплати податку на додану вартість до бюджету та подачі податкової звітності відповідачем не наведено.

Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, висновки працівників контролюючого органу про не підтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

Навпаки, податковий кредит позивача за спірними операціями з ПП «Вінтал-2008» за період липень, серпень 2008р. на суму 25318,00грн. підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними платником ПДВ ПП «Вінтал-2008» та були досліджені перевіряючими при перевірці.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та виписані ПП «Вінтал-2008» відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 10292,00грн. відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стало донарахування ДПІ в м. Керчі АР Крим податку на додану вартість в розмірі 25318,00грн.

Проте, враховуючи, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій суд також визнає неправомірним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів того, що донарахування позивачу ПДВ в розмірі 25318,00грн., та як наслідок, застосування штрафних санкцій в розмірі 10292,00грн, спірним податковим повідомленням-рішенням №0003151502/0 від 12.12.2008р. здійснено обґрунтовано, ДПІ в м.Керчі АР Крим суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач просить суд визнати незаконним та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідача, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, та приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати спірне рішення, а не визнати його незаконним.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У судовому засіданні 18.05.2010р. проголошена постанова у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим№ 0003151502/0 від 12.12.2008р. про визначення Приватному підприємству «Антарес К» податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 35610,00грн., в тому числі 25318,00грн. основного платежу та 10292,00грн. штрафних санкцій.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства «Антарес К» (98330, АРК, м.Керч, вул. Козлова, буд. 6 оф. 53) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.