Постанова № 9867003, 18.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.10Справа №2а-12020/09/8/0170 (14:40год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство «Антарес К»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін: не зявились

Суть спору: позивач Приватне підприємство «Антарес К» звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2008р. №00003111151502/0 та від 16.12.2009р. № 000032301/0.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.10.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12020/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.12.2009р. по справі №2а-12020/09/8/0170, у звязку з тим, що оскаржувані в одній позовній заяві податкові повідомлення-рішення не повязані між собою обставинами виникнення спору та розгляд їх в одному провадженні буде ускладнювати та сповільнювати розгляд справи, вказану справу було розєднано на: 1) справу за позовом Приватного підприємства «Антарес К» до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2009р. №000032301/0, залишивши номер справи № 2а-12020/09/8/0170; 2) справу за позовом Приватного підприємства «Антарес К» до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2009р. № 00003111151502/0, привласнивши справі номер № 2а-14783/09/8/0170 (а.с. 64).

Таким чином, предметом спору у даній справі є податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 16.01.2009р. № 000032301/0.

Позовні вимоги про визнання вказаного податкового повідомлення-рішення незаконним та скасування позивач мотивує тим, що покладені в його основу висновки ДПІ в м. Керчі про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Буддемонтаж» на суму 1984,00грн. з огляду на те, що вказане підприємство не включило цю суму до своїх податкових зобовязань, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи, оскільки ТОВ «Буддемонтаж» не підконтрольне та не підзвітне позивачу, а тому і нести відповідальність за дії чи бездіяльність іншого підприємства позивач не повинен, про що, на думку позивача, зазначено у п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджується позивач і з висновками відповідача про завищення податкового кредиту на суму 92563,00грн. по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Еріка», оскільки з вказаним підприємством позивач працює з січня 2008р. та на запит позивача ПП «Еріка» у письмовій формі підтвердило факт угоди та податкових зобовязань, про що було повідомлено ДПІ в м. Керчі, але відповідачем безпідставно це не було прийнято до уваги.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 85-91).

Зокрема, вказує, що податкове повідомлення-рішення від 16.01.2009р. №000032301/0 ним ніколи не приймалося і позивачу не направлялося, адже за результатами перевірки, оформленої актом від 26.12.2008р. № 2673/23-1/35168001, ДПІ в м. Керчі було винесено податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 від 16.01.2009р.

Крім того, відповідач зазначив, що перевіркою було встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Буддемонтаж» на підставі податкових накладних за березень 2008р. на суму 290,00грн. та квітень 2008р. на суму 1694,00грн., всього на суму 1984,00грн., в той час як згідно наданої ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва інформації, ТОВ «Буддемонтаж» (код ЄДРПОУ 33514103) визнано банкрутом і його свідоцтво платника ПДВ № 19059001 від 20.04.2005р. анульовано 31.10.2007р. за ініціативою податкової служби у звязку з непредставленням декларації більше року, у звязку з чим він не мав права на виписку податкових накладних за березень, квітень 2008р.

ДПІ в м. Керчі стверджує, що на підставі п. 35 Наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000р. «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», зі змінами і доповненнями, для інформування платників податку ДПА України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на веб-сайті ДПА України дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по-батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі, а також інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, у звязку з чим ПП «Антарес К» мало можливість отримання інформації щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Буддемонтаж».

Крім того, відповідач вважає обґрунтованими висновки перевіряючих про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Еріка» за період березень-червень 2008р. на суму 92563,00грн.

На його думку, фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Антарес К» за операціями з даним підприємством не відбувалось, оскільки при проведенні перевірки позивачем не були надані передбачені чинним законодавством транспортні та супроводжувальні документи, як-то: акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності; до того ж у позивача відсутні трудові ресурси, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутні умови для зберігання продукції (металоконструкцій та ін.), відсутні власні транспортні засоби та основні засоби (виробничі, складські, торгові приміщення).

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до наданої Центральною міжрайонною ДПІ (Довгінцевський район в м. Кривий Ріг») інформації, посадовими особами ПП «Еріка» (з моменту складання податкових накладних за березень 2008р.) є директор (головний бухгалтер) Ковтун Євген Олександрович, в той час як в укладеному між ПП «Еріка» та ПП «Антарес К» договорі купівлі-продажу від 10.01.2008р. № 40 вказано, що директором ПП «Еріка» є Лисенко О.І., що не відповідає податковій звітності останнього. До того ж, ПП «Еріка» не знаходиться за юридичною адресою та відсутні посадові особи та документи, необхідні для проведення перевірки, у звязку з чим проведення зустрічної перевірка ПП «Еріка» з питання взаємовідносин з ПП «Антарес К» є неможливим.

Відповідач також стверджує, що останній звіт з ПДВ ПП «Еріка» надано за березень 2008р., з додатку № 5 до якої «Розшифровки в розрізі контрагентів» Приватним підприємством «Еріка» не відображені в податкових зобовязаннях за березень 2008р. операції з ПП «Антарес К».

У звязку з цим, ДПІ в м. Керчі вважає, що ПП «Еріка» має ознаки фіктивності, а фінансово-господарські операції позивача з ним в силу п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України містять ознаки сумнівних (нікчемних) правочинів, оскільки ці операції не відображені у двосторонньому порядку у податковому обліку Продавця (ПП «Еріка») та Покупця (ПП «Антарес К») та вчинені без мети настання реальних наслідків, а тому згідно зі ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

До того ж, відповідач вважає, що оскільки фактично факт поставки ПП «Еріка» товару (металоконструкцій) на адресу ПП «Антарес К» не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, то у порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями, ПП «Антарес К» у податковому обліку завищена сума податкового кредиту у загальному розмірі 92563,00грн.

В свою чергу, за вказані порушення позивачу донараховано податкове зобовязання з ПДВ в розмірі 94547,00грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, застосовані штрафні санкції у розмірі 47273,00грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 від 16.01.2009р.

У судовому засіданні 25.02.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просить рішення від 16.01.2009р. №000032301/0, вказане у позові, вважати № 0000032301/0 від 16.01.2009р. (а.с. 106).

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Антарес К» має статус юридичної особи з 11.06.2007р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 642126, виданим виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим (а.с. 66) та Статутом Приватного підприємства «Антарес К», державну реєстрацію якого проведено 11.06.2007р., номер запису № 11411020000001255 (а.с.71-77).

25.12.2008р. Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Антарес К» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Буддемонтаж» (код ЄДРПОУ 33514103) та ПП «Еріка» (код ЄДРПОУ 30231838) за період з 01.03.2008р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 2673/23-1/35168001 від 26.12.2008р. (а.с. 21-32).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 1984,00грн., в тому числі: за березень 2008р. в сумі 290,00грн. та за квітень 2008р. в сумі 1694,00грн., а також порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 92563,00грн., у тому числі: за березень 2008р. в сумі 14482,00грн., за квітень 2008р. в сумі 17183,00грн., за травень 2008р. в сумі 33694,00грн. та червень 2008р. в сумі 27204,00грн.

Висновки акту перевірки № 2673/23-1/35168001 від 26.12.2008р. були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим №0000032301/0 від 16.01.2009р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 141820,50грн., в тому числі 94547,00грн. основного платежу та 47273,50грн. штрафних санкцій (а.с. 19).

Як зазначено у даному податковому повідомленні-рішенні, штрафні санкції до позивача застосовані на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, в розмірі 50% від донарахованої суми податкового зобовязання за основним платежем.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як слідує з п. 3.1 акту перевірки, при проведенні перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Буддемонтаж» позивачем були надані наступні документи: копії податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень 2008р., копія реєстру отриманих податкових накладних за березень-квітень 2008р., копії податкових накладних за березень-квітень 2008р. та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів за березень-квітень 2008р.; не надані первинні документи на поставку товару (рахунки-фактури, накладні, договір купівлі-продажу тощо).

Наданий позивачем у судове засідання договір купівлі-продажу № 25 від 15.01.2008р. між позивачем та ТОВ «Буддемонтаж» суд до уваги не приймає, оскільки позивач не довів суду, що цей договір надавався до перевірки, але необґрунтовано не досліджувався відповідачем (а.с. 33-34).

В акті перевірки також зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Буддемонтаж», а саме: № 45 від 03.03.2008р. на суму 1740,00грн., в т.ч. ПДВ 290,00грн., та № 55 від 02.04.2008р. на суму 10162,00грн., в т.ч. ПДВ 1694,00грн. Всього у березні-квітні 2008р. позивачем за операціями з ТОВ «Буддемонтаж» віднесено до податкового кредиту 1984,00грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

При цьому, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

П. 9.1 ст. 9 даного Закону визначає, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку (п. 9.2 ст. 9 Закону).

В силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання (абз. «ґ»).

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Як свідчать матеріали справи, згідно наданої ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва інформації, ТОВ «Буддемонтаж» (код ЄДРПОУ 33514103) визнано банкрутом і його свідоцтво платника ПДВ № 19059001 від 20.04.2005р. анульовано 31.10.2007р. за ініціативою податкової служби у звязку з непредставленням декларації більше року, у звязку з чим суд погоджується з висновками ДПІ в м. Керчі АР Крим про те, що ТОВ «Буддемонтаж» після анулювання його свідоцтва платника ПДВ (31.10.2007р.) не мав права на виписку податкових накладних № 45 від 03.03.2008р. на суму 1740,00грн., в т.ч. ПДВ 290,00грн., та №55 від 02.04.2008р. на суму 10162,00грн., в т.ч. ПДВ 1694,00грн. (а.с. 35, 36).

Віднесення ж на підставі даних податкових накладних позивачем до податкового кредиту у березні, квітні 2008р. суми ПДВ в розмірі 1984,00грн. суперечить п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказане свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 16.01.2009р. в частині донарахування податного зобовязання з ПДВ в розмірі 1984,00грн. основного платежу та 992,00грн. штрафних санкцій (1984,00грн. х 50%).

При цьому суд також погоджується з доводами ДПІ в м. Керчі про те, що на підставі п. 35 Наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000р. «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», зі змінами і доповненнями, для інформування платників податку ДПА України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на веб-сайті ДПА України дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по-батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі, а також інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, у звязку з чим ПП «Антарес К» мало можливість отримати інформацію щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Буддемонтаж».

З п. 3.2 акту перевірки слідує, що відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Еріка» за період березень-червень 2008р. на суму 92563,00грн., з тих підстав, що на його думку, фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Антарес К» за операціями з даним підприємством не відбувалось, оскільки при проведенні перевірки позивачем не були надані передбачені чинним законодавством транспортні та супроводжувальні документи, як-то: акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності; до того ж у позивача відсутні трудові ресурси, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутні умови для зберігання продукції (металоконструкцій та ін.), відсутні власні транспортні засоби та основні засоби (виробничі, складські, торгові приміщення).

Крім того, працівники контролюючого органу в ході перевірки встановили, що відповідно до наданої Центральною міжрайонною ДПІ (Довгінцевський район в м. Кривий Ріг») інформації, посадовими особами ПП «Еріка» (з моменту складання податкових накладних за березень 2008р.) є директор (головний бухгалтер) Ковтун Євген Олександрович, в той час як в укладеному між ПП «Еріка» та ПП «Антарес К» від 10.01.2008р. № 40 вказано, що директором ПП «Еріка» є Лисенко О.І., що не відповідає податковій звітності останнього.

Суд вважає вищевказані висновки ДПІ в м. Керчі АР Крим безпідставними та необґрунтованими, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 10.01.2008р. між ПП «Антарес К» (Покупець) в особі директора Мішина С.М. та ПП «Еріка» (Постачальник) в особі директора Лисенко О.І. був укладений договір купівлі-продажу № 40, відповідно до п. 2.2 якого перелік наданого Постачальником товару, його найменування, кількість, комплектність та ціна містяться у накладних та податкових накладних, які є невідємною частиною даного договору (а.с. 56).

Транспортні витрати по доставці товару сплачуються за рахунок постачальника (п. 2.3 договору). Прийомка товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця по фактичній кількості (п. 2.4 договору). Термін дії договору визначений з моменту його підписання (10.01.2008р.) до 31.12.2008р. (п. 6.1 договору).

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як свідчать наявні в матеріалах справи накладні № 25 від 05.03.2008р. та № 38 від 07.03.2008р., позивачем було отримано від Постачальника (ПП «Еріка») металоконструкції на суму 86889,60грн. (в т.ч. ПДВ 14481,60грн.) та 103099,00грн. (в т.ч. ПДВ 17183,17грн.) (а.с. 44, 46).

В свою чергу, ПП «Еріка» виписані податкові накладні № 62 від 03.03.2008р. на суму 202164,00грн., в т.ч. ПДВ 33694,00грн.; № 62а від 15.03.2008р. на суму 163223,00грн., в т.ч. ПДВ 27204,00грн.; № 25 від 05.03.2008р. на суму 86889,60грн., в т.ч. ПДВ 14481,60грн.; № 38 від 07.03.2008р. на суму 103099,00грн., в т.ч. ПДВ 17183,17грн. (а.с. 42, 43, 45, 47)

Вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 112-117).

У довідці від 25.02.2010р. позивач повідомив, що бухгалтерський облік ведеться ним по обліковим регістрам в ручному режимі, до ДПІ звіти здаються на паперових носіях та на дискетах, програма 1С не встановлена (а.с. 95).

Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції до прибуткових касових ордерів, якими підтверджується внесення позивачем до каси ПП «Еріка» грошових коштів за металоконструкції (а.с. 48-55).

Відповідно до преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон визначає основні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За таких обставин, суд вважає, що оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Суд вважає, що відповідач не вправі робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, тому що це виходить за межі його компетенції.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні від ПП «Еріка», суд вважає, що в розумінні бухгалтерського обліку вони є первинними документами, а тому вказані накладні безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем по справі в якості доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Антарес К».

Посилання відповідача, в обґрунтування безтоварності спірних операцій, на ненадання йому транспортних та супроводжувальних документів, як-то: актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреностей, а також на відсутність у позивача трудових ресурсів, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутність умов для зберігання продукції (металоконструкцій та ін.), відсутність власних транспортних засобів та основних засобів (виробничі, складські, торгові приміщення), суд до уваги не приймає, оскільки жодних вимог до того, якими саме первинними документами, крім накладних, повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

До того ж, відповідач не навів жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність транспортних та супроводжувальних документів на товар, а також трудових ресурсів та умов для зберігання продукції є безумовним доказом нікчемності правочину.

Суд також виходить з того, що, як зазначив сам відповідач у запереченнях на адміністративний позов, покупцем придбаного позивачем у ПП «Еріка» товару (металоконструкцій) є ТОВ «Кінг», на які ПП «Антарес К» були виписані накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні № 18 від 31.03.2008р. та № 19 від 01.04.2008р., а розрахунки за отриманий товар проведені у безготівковій формі (а.с. 88).

Суд вважає безпідставними також доводи відповідача про те, що про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціям з ПП «Еріка» за березень 2008р. свідчить невідображення останнім у податковій декларації з ПДВ за березень 2008р. у додатку № 5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» податкових зобовязань за березень 2008р. по операціям з ПП «Антарес К».

При цьому суд виходить з того, що обовязок платника податків одночасно з декларацією подавати розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)) було передбачено у п.4.2 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» № 166 від 30.05.1997р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054 внаслідок внесення змін і доповнень згідно з наказом Державної податкової адміністрації Українивід 17 березня 2008 року N 159, який набрав чинності з 30.03.2008р.

Таким чином, за березень 2008р. розшифровувати контрагентів у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ не було обовязковим.

До того ж, судом встановлено, що у листі б/н від 02.02.2009р. позивач просив директора ПП «Еріка» Лисенко О.І. повідомити причини та підстави не включення угоди купівлі-продажу № 40 від 10.01.2008р. до податкових зобовязань або підтвердити сам факт угод на вищевказану суму між ПП «Еріка» та ПП «Антарес К», у відповідь на який останній повідомив, що факт угоди між даними підприємствами на суму 555376,00грн. у березні 2008р. відповідає дійсності, але оскільки у березні 2008р. розшифровувати контрагентів не було обовязковим, ПП «Еріка» вказана угода не розшифровувалася, сама ж сума угоди була внесена до податкових зобовязань (а.с. 38, 39).

Судом встановлено, що з відображеної у листі Центральної міжрайонної ДПІ (Довгінцевський район в м. Кривий Ріг») інформації не зрозуміло, чи є Ковтун Євген Олександрович директором чи головним бухгалтером ПП «Еріка» з моменту складання податкових накладних за березень 2008р., а тому відсутні підстави стверджувати, що договір купівлі-продажу № 40 від 10.01.2008р. укладене не уповноваженою особою (Лисенко О.І.)

До того ж, суд вважає, що вказана обставина не може впливати на чинність укладеної між сторонами угоди № 40 від 10.01.2008р., адже самим підприємством «Еріка» підтверджено факт укладення та виконання сторонами умов даної угоди, що спростовує доводи відповідача про вчинення сторонами угоди без мети настання правових наслідків.

Підстав вважати вказану угоду нікчемною суд не вбачає, а доказів визнання її недійсною у встановленому законом порядку суду відповідачем не надано.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, висновки перевіряючих про не підтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям з ПП «Еріка» за період березень-червень 2008р. на суму 92563,00грн. підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними платником ПДВ ПП «Еріка» та були досліджені перевіряючими при перевірці.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та виписані ПП «Еріка» відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 50% на суму 46281,50грн. відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стало донарахування ДПІ в м. Керчі АР Крим податку на додану вартість в розмірі 92563,00грн.

Проте, враховуючи, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій суд також визнає неправомірним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів того, що донарахування позивачу ПДВ в розмірі 92563,00грн., та як наслідок, застосування штрафних санкцій в розмірі 50% на суму 46281,50грн., спірним податковим повідомленням-рішенням №0000032301/0 від 16.01.2009р. здійснено обгрунтовано, ДПІ в м. Керчі АР Крим суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач просить суд визнати незаконним та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідача, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, та приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати частково протиправним та скасувати спірне рішення, а не визнати його незаконним.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір із немайнових вимог 3,40грн., щодо якого у разі часткового задоволення позову не розповсюджується правило про пропорційне стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні 18.05.2010р. проголошена постанова у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим№0000032301/0 від 16.01.2009р. в частині визначення Приватному підприємству «Антарес К» податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 92563,00грн. основного платежу та 46281,50грн. штрафних санкцій.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Антарес К» (98330, АРК, м.Керч, вул. Козлова, буд. 6, оф. 53) судовий збір у розмірі 3,40грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.