Постанова № 9866993, 11.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.05.10Справа №2а-3155/08/5 12:53 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В. при секретарі судового засідання Лалаєві Д.О. розглянувши за участю представника позивача Єлізаров А.Т. паспорт ЕЕ 519967, представника відповідача Тарасенко О.В. посвідчення № 081616 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокруг»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недіючим та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокруг» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання недіючим та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001812301/0 від 13.02.08р. про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., у тому числі 146673,00 грн. за основним платежем та 50276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, що викладені у акті перевірки не відповідають дійсності. Більш того позивач зазначає, що факти виявлених порушень взагалі не відображені в акті, не має посилань на жодний первинний документ, не приведено жодного доказу, що підтверджує наявність факту порушення. Разом з тим, позивач посилається на ст.ст. 8,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якими визначений порядок формування складових бази оподаткування по податку на прибуток валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань, які формуються виключно на підставі первинних документів та по іншим, відмінним від даних бухгалтерського обліку принципам.

Заявою від 16.04.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недіючим та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001812301/0 від 13.02.08р. про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., а також стягнути з відповідача 16000 грн. за проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволені позовних вимог відмовити. Вважає, що висновки проведеної перевірки зроблені обґрунтовано, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до норм чинного податкового законодавства. В обґрунтування своєї позиції надав суду письмові заперечення (вих. № 12889/9/10 від 22.10.08р.) (а.с.118-121).

Ухвалами від 31.10.08р. суд призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинив провадження у справі.

01.07.2009р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експертизи № 108/08 від 30.06.08рр., у звязку з чим, суд ухвалою від 02.07.09р. поновив провадження у справі.

У судовому засіданні 02.11.09р. представник відповідача надав суду заперечення на вищезазначений висновок експерта.

У судовому засіданні 19.03.10р. та 01.04.10р. судом були допитані у якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2008р. проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06р. по 30.09.07р., в ході якої встановлено порушення позивачем, зокрема п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2, п.п. 8.2.1 п. 8.1, п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, які виразились у заниженні податку на прибуток підприємства за 2006 рік на загальну суму 15527,00 грн., за 3 квартали 2007р. на 131146,00 грн.

За результатами перевірки складений Акт № 763/23-7/31446964 від 04.02.2008р, в якому відповідач зафіксував вищезазначене порушення.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 001812301/0 від 13.02.08р. про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., у тому числі 146673,00 грн. за основним платежем та 50276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач неодноразово оскаржував його, але всі скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

В акті перевірки відповідача зазначає, що позивачем не вірно визначалися валові доходи у період з 01.04.06р. по 30.09.07р. Також відповідач зазначає, що позивачем занижений валовий дохід за 2006 рік на суму 62107,00 грн. та за 3 квартали 2007р. на суму 525339,00 грн.

Порядок розрахунку податку на прибуток визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334).

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування (п. 10.1 ст. 10 Закону № 334). Статтею 3 Закону № 334 закріплено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: - суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; - суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 11.1. ст. 11 Закону № 334 визначено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (п. 4.1 ст. 4 Закону № 334).

В свою чергу п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 закріплено, що валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

При цьому доходи від продажу враховуються в податковому обліку по даті одного з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (п. 11.3 ст. 11 Закону № 334).

Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг) не включаються до складу валового доходу (п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334).

В Акті перевірки відповідач зазначає, що при перевірки правильності формування валового доходу позивачем були використані дані бухгалтерського обліку: головні книги (обороти) по рахункам 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 704 «Вирахування із доходів», 71 «Інши операційні доходи», 74 «Інші доходи», 73 «Інші фінансові доходи», Журнали-ордери і відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», а також документи податкового обліку: виписки банку, витратні накладні.

Із наведеної в акті перевірки відповідачем таблиці (а.с.71-72) останній робить висновок про заниження валового доходу за 2006 рік на суму 62107,00 грн. та за 3 квартали 2007р. на суму 525339,00 грн. виходячи із даних, встановлених перевіркою на рівні: валовий дохід 8174331,00 грн. за 2006 рік, 9203571,00 грн. за 3 квартали 2007 року відповідно.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку (відвідай кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких підстав, з урахуванням вказаних норм, суд приходить до висновку про те, що відповідачем зроблені висновки про порушення положень Закону № 334 лише на підставі декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період без повного дослідження даних первинного бухгалтерського обліку позивача, оскільки саме дані бухгалтерського обліку є первинними документами, які підтверджують здійснення будь-яких господарських операцій.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому датою збільшення валових витрат є дата однієї з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової) (п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334).

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334).

Проте, відповідно до висновку експертизи (додаток № 2) (а.с.148) валовий дохід за 2006 рік визначений на рівні 7732573,00 грн. та за 9 місяців 2007р. на рівні 8469045,44 грн., а сума валових витрат (додаток № 10) (а.с.187) визначений на рівні 8656239,54 грн. за 2006 рік та на рівні 9025024,25 грн. за 9 місяців 2007 року.

В п. 3.1.2 Акту перевірки відповідачем зазначено, що позивачем транспортно-заготівельні витрати не розподілялись між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою запасів, що відбули.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді (ч. 2-4 п. 5.9 ст. 5 Закону № 334).

Порядок бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей (сировини та матеріалів, товарів, готової продукції регулюється Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246.

Відповідно до п. 9 зазначеного Положення в собівартість запасів, зокрема включаються транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

В п. 3.1.4 Акту перевірки відповідач зазначив, що перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань у періоді з 01.04.2006р. по 30.09.2007р. встановлено порушення позивачем п.п. 8.1.2 п.п. 8.2.1 п. 8.1, п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334. На думку відповідача позивач занизив суму амортизації за 3 квартали 2007 року на 755 грн., у т.ч. по періодам: 1 півріччя 2007р. занижено на 3747,00 грн., за 3 квартали 2007р. занижені на 755 грн.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334).

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі (п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334).

В акті перевірки відповідач не оспорює, що обладнання яке призначено для використання в господарської діяльності, відповідно, зазначене обладнання є основними фондами та підлягає амортизації.

Відповідач посилається на те, що до перевірки не надані документи, що підтверджують використання обладнання за призначенням , але в матеріалах справи є Акти виконаних робіт (технічне обслуговування та ремонт автомобілів) підтверджують використання обладнання за призначенням (а.с.31-48).

Отже, висновок відповідача про заниження суми амортизації є безпідставним.

В результаті проведеного експертного дослідження встановлено завишення ТОВ «Автокруг» податку на прибуток в сумі 26420,00 грн. за період з 01.04.2006р. по 30.09.2007р., у звязку з чим висновки відповідача про заниження ТОВ «Автокруг» податку на прибуток за 2006 р. на 15527,00 грн. та за 3 квартали 2007р. на 131146,00 грн. є безпідставними.

Суд зазначає, що причинами розбіжності є неврахування відповідачем при проведенні перевірки всіх витрат позивача за зазначені періоди.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що у 2006-2007 роках мав відносини з ОСОБА_6, працював посередником, отримував завдання та виконував їх. Робота складалась з того, що він находив людей, які інтересуються продукцією (матеріали, масла запчастини), розраховувались з ним готівковими, усі домовленості укладались лише в усної формі. Були винагороди, які пояснити не може, оскільки це оговорювалось із ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що у 2006-2007 роках працював із ОСОБА_4 Працював по схемі підприємства, йому давались завдання, він виконував, договори укладались, оплата проводилась через бухгалтерію. Робота ОСОБА_4 складалась із знаходження клієнтів та постачальників.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивачем не були представлені бухгалтерські документи під час проведення перевірки. В бухгалтерії підприємства позивача не були зафіксовані усі витрати та наявності документів, що фіксують витрати також не було. Також зазначила, що під час проведення перевірки вони не могли не заметити, що при декларуванні однієї суми утворилась інша.

Аналізуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2, п.п. 8.2.1 п. 8.1, п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001812301/0 від 13.02.08р. про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., у тому числі 146673,00 грн. за основним платежем та 50276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд визнати недіючим та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0001812301/0 від 13.02.08р., без вимоги про визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001812301/0 від 13.02.08р.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 16000,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи, які підтверджуються платіжними дорученнями № 3117 від 25.06.09р., № 326 від 23.04.10р. від та калькуляцією експерта.

За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 11.05.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 17.05.2010р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0001812301/0 від 13.02.08р. про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., у тому числі 146673,00 грн. за основним платежем та 50276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокруг» (95022, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 12: ЄДРПОУ 31446964) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 16000,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.