Постанова № 9866980, 04.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.06.10Справа №2а-13055/09/5/0170 12:23 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецької Ю.В. розглянувши за участю представника позивача Шемякова А.А. директор, паспорт НОМЕР_1, представника відповідача Черниш Г.О. посвідчення № 000572 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бірюза»,

до Державної податкового інспекції у м. Ялті АР Крим,

про визнання незаконним та скасування рішення.

Обставини справи: Приватне підприємство «Бірюза» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання незаконними дій інспекторів ДПІ у м. Ялті АР Крим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 щодо проведення планової перевірки позивача та винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 28.10.09р., а також позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим (далі відповідач) № 0013022303 від 28.10.09р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні 22.04.2010р. представник позивача надав клопотання про відкликання п. 1 позовних вимог, а саме про визнання незаконними дій інспекторів ДПІ у м. Ялті АР Крим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 щодо проведення планової перевірки позивача та винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 28.10.09р., у звязку з чим, суд ухвалою від 22.04.2010р. залишив позов без розгляду в зазначеній частині.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проведена з порушенням чинного законодавства, а висновки, що викладені у акті перевірки не відповідають фактичним обставинам. Відповідач склав акт перевірки, в якому зафіксував нібито встановлене порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та безпідставно прийняв рішення про застосування штрафних санкцій за порушення, які позивач не допустив.

Відповідач у своєму запереченні на позов зазначив, що при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечена відповідність готівки на місці проведення розрахунків сумі вказаної в денному звіті РРО (невідповідність склала 398,50 грн.), у звязку з чим до позивача застосовані штрафні санкції.

Під час розгляду справи судом були допитані в якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2009р. відповідачем проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів, а саме проведена перевірка пивбару, який належить позивачу.

Під час зазначеної перевірки встановлене порушення позивачем вимог п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» яке виразилось у невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів яка зазначена у денному звіті РРО, в касі 548,50 грн. по РРО 150,00 грн., невідповідність склала 398,50 грн.

За результатами перевірки складений акт за № 01248 (реєстраційний № 1825/01/12/23/20759649) від 14.08.08р., який покладений у підставу прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0013022303 від 28.10.09р. за порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон про РРО).

Відповідно до пункту 13 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Але як було зазначено вище, під час перевірки податківцями було встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів яка зазначена у денному звіті РРО. Даний факт порушення зафіксований в Акті перевірки.

Разом з тим податківцями було складено покупюрний опис готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків за реалізований товар, надання послуг. Продавець ОСОБА_5 відмовилась від підписання Акту перевірки та покупюрного опису, у звязку з чим податківцями було складено Акт відмови від підпису матеріалів перевірки.

Під час розгляду справи судом були допитані в якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_5, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань з непередбачених Законом підстав пояснила, що на даний час не працює, працювала з листопада 2007 року по грудень 2009р. 15.10.09р. у бар прийшло два чоловіка, купили цигарки, вона вибила чек, надала документи, вибила звіт, точно суму не памятає, але зазначила, що сума по звіту та сума в касі були рівні. Надала всі документи податківців для перевірки. Про складання будь-яких актів їй не відомо, ніяких актів вона не бачила.

Свідок ОСОБА_6, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань з непередбачених Законом підстав пояснив, що він є інспектором, який проводив перевірку 15.10.09р., під час якої були придбані цигарки, виданий чек, але була виявлена невідповідність коштів по звіту та по касі. Також пояснив, що акт перевірки складений на місце проведення в барі, але бармен відмовилась від отримання та підпису акту.

Свідок ОСОБА_4, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань з непередбачених Законом підстав пояснив, що була проведена перевірка, у бармена попросили документи, склали акт при бармене. Було виявлено невідповідність коштів в касі та в звіті. Бармен відмовилась від підпису акту.

Заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем порушений п. 13 ст. 3 Закону про РРО, що відображено у вищезазначеному акту перевірки, та підтверджено показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Відповідальність за порушення п. 13 ст. 3 Закону про РРО передбачена ст. 22 цього Закону, відповідно до якої у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак позивачем не надано суду жодних доказів у обґрунтування своїх позовних вимог.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1992,50 грн. (398,50х5) та прийняв рішення № 0013022303 від 28.10.09р.

Щодо доводів позивача про незаконність проведення перевірки, то суд вважає ці доводи необґрунтованими з наступних підстав.

Законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990р. (далі Закон № 509).

Відповідно до пунктів 1,2 ст. 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

§здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ;

§здійснювати контроль за:

-додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

-наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Законом не повязаним з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обовязкових платежів), є зокрема Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265). Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ст.15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Таким законодавством є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з положеннями ст.11-1 якого позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених зокрема, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проведення якої здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Разом з тим суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що 15.10.09р. не проводились перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи перевірка позивача проводилась відповідачем відповідно до плану-графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на жовтень 2009р.

З направленнями №003539 та № 003538 від 01.10.09р. була ознайомлена бармен ОСОБА_5, про що свідчить її підпис на них.

З Акту перевірки № 000604/01110605/23-3 від 14.08.08р. вбачається, що перевірка проводилась в присутності бармена ОСОБА_5, яка була ознайомлена з Актом, однак від його підпису відмовилась, що знайшло своє відображення у Акту відмови від підписання матеріалів перевірки складеного посадовими особами відповідача.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.

В ході судового засідання, яке відбулось 04.06.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 09.06.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.