Постанова № 9866977, 08.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.06.10Справа №2а-5151/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С., при секретарі Павленко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ПЛЮС»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача Степанов А.М.; довіреність № б/н від 01.01.2007 року;

Юрченко І.О., довіреність № б/н від 07.05.2010 року;

відповідача Болібкова А.В., довіреність № 81/10-0 від 17.08.2009 року;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-ПЛЮС» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 0000341701/0 від 23.01.2009 року на суму 40659,00 грн.; № 0000672301/0 від 22.01.2009 року на суму 16736,30 грн.; № 0000341701/1 від 30.03.2009 року на суму 40659,00 грн.; № 0000672301/1 від 30.03.2009 року на суму 16736,30 грн.; № 0002621701/0 від 30.03.2009 року на суму 111,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.04.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 10.08.2009 року провадження по справі призначено судово-економічну експертизу, у звязку з чим провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 29.01.2010 року провадження по справі поновлено.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.06.2010 року, представники позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у звязку з порушеннями позивачем норм податкового законодавства, виявленими під час перевірки. На підставі зазначеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-ПЛЮС» 03.04.2001 року зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 431361 від 03.04.2001 року (а.с.9).

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР крим 15.01.2009 року було проведено планову/позапланову виїзну перевірку ТОВ «СВ-ПЛЮС» з питань дотримання, вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 217/23-7/31469850 від 15.01.2009 року (а.с.10-42), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся на загальну суму всього 12175,00 грн., у тому числі за IV квартал 2007 року на суму 2676,00 грн., за І квартал 2008 року на суму 3736,00 грн., за ІІ квартал 2008 року на суму 5763,00 грн.;

- п.п.4.29 п.4.2 ст. 4, п.п.9.10.1 «б» п.9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13553,00 грн.

Висновки відповідача щодо порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем в період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року завищено валові витрати на загальну суму 48699,00 грн., у тому числі за IV квартал 2007 року на суму 10704,00 грн., за І квартал 2008 року на суму 14943,00 грн., за ІІ квартал 2008 року на суму 23052,00 грн.

Так, проведеною перевіркою відображеного показника у розрізі відповідних податкових (звітних) періодів в сумі 2998,00 грн. на підставі таких документів: зворотно-сальдових відомостей по рахунку 631, 372,685.2, прибуткових накладних, рахунків, актів виконаних робіт, авансових звітів, встановлено заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарі (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього у сумі 30397 грн., у тому числі за І квартал 2008 року у сумі 14943,00 грн., за ІІ квартал 2008 року у сумі 15454,00 грн., на порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податку не обґрунтовано віднесено у валові витрати:

- сплачену суму 2491,61 грн. (без ПДВ) відповідно акту № В-0620 здачі-приймання робіт від 27.12.2007 року від приватного підприємства «Туристична компанія Бітско» (м. Київ, ЄДРПОУ 25398564) за послуги по оформленню службової візи Конопльову В. до Великобританії;

- 12451,00 грн. по авансовому звіт № ЦАО-0000003 від 04.02.2008 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора по зовнішньоекономічній діяльності до Нью-Йорку, США на ТОВ «Союз-Віктан» США відповідно до наказу № 1 від 18.01.2008 року на одинадцять днів;

- 15454,00 грн. по авансовому звіт № ЦАО-0000003 від 06.08.2008 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора по зовнішньоекономічній діяльності до Нью-Йорку, США на ТОВ «Союз-Віктан» США відповідно до наказу № 5 від 26.05.2008 року на девять днів.

Таким чином, завищення суми валових витрат, в періоді, що перевіряється, призвело до заниження обєкту оподаткування та відповідно до заниження суми нарахованого та сплаченого до бюджету податку з прибутку підприємств на суму 12175,00 грн.

Крім того, позивачем було занижено податок з доходів фізичних в результаті того, що на суму доходу у вигляді витрат на відрядження, не повязаного з господарською діяльністю підприємства, не було нараховано податок з доходів фізичних осіб.

Так, за даними перевірки, підприємством було прийнято до оплати авансові звіти від заступника директора з зовнішньоекономічної діяльності Сопіта О.С. на загальну суму 81935,69 грн. з ПДВ, а саме: № АО-000001 від 14.12.2007 року на суму 7752,59 грн. про витрати на відрядження до м. Цюріх; № ЦАО-00002 від 18.12.2007 року на суму 2980,90 грн. про витрати на відрядження до м. Москва; № ЦАО-0000001 від 04.02.2008 року на суму 12485,00 грн. про витрати на відрядження до м. Нью-Йорк США; № ЦАО-0000002 від 06.06.2008 року у сумі 23311,70 грн. про витрати на відрядження до м. Нью-Йорк США; № ЦАО-0000004 від 28.07.2008 року на суму 17418,30 грн. про витрати на відрядження до м. Нью-Йорк США; № ЦАО-0000016 від 29.09.2008 року на суму 6221,95 грн. про витрати на відрядження до Швейцарії; № ЦАО-0000007 від 09.09.2008 року на суму 11765,25 грн. про витрати на відрядження до Іспанії).

Також підприємством було прийнято до сплати авансовий звіт Конопльова В.В. № ЦАО-0000008 від 10.09.2008 року на суму 8662,50 грн. про витрати на відрядження до Великобританії.

Перевірку було проведено в присутності представників позивача, акт ними підписаний, один примірник акту отриманий.

На підставі даних акту перевірки № 217/23-7/31469850 від 15.01.2009 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим були складені податкове повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 22.01.2009 року (а.с.44), в якому визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на прибуток підприємств у сумі 16736,30 грн., у тому числі за основним платежем 12175,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4561,30 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000341701/0 від 23.01.2009 року (а.с.43), в якому визначено суму податкового зобовязання позивача з податку з доходів фізичних осіб у сумі 40659,00 грн., у тому числі за основним платежем 13553,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27106,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 28.01.2009 року було подано скаргу № 37/1-03-02 до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим (а.с.66-70).

За результатами розгляду скарги Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим було прийнято рішення № 1493/10/25-010 від 25.03.2009 року, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с. 60-62).

На підставі вказаного рішення відповідачем також прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000672301/1 від 30.03.2009 року (а.с.46) з податку на прибуток підприємств на суму 16736,30 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000341701/1 від 30.03.2009 року (а.с.45), з податку з доходів фізичних осіб у сумі 40659,00 грн.

Крім того, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002621701/0 від 30.03.2009 року (а.с.47), в якому визначено суму податку з доходів фізичних осіб у сумі 37,00 грн., та донараховано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 74,00 грн. Прийняття вказаного рішення обґрунтовано тим, що за результатами перевірки невірно було визначено суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету.

В ході розгляду справи судом була перевірена правомірність та правове обґрунтування донарахування Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим ТОВ «СВ-ПЛЮС» податкових зобовязань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій та було встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.4.8 п.5.4 ст. 8 Закону до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку можуть бути віднесені до складу валових тільки за умови їх підтвердження:

- документами, що засвідчують вартість цих витрат;

- документами щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку.

Як було зазначено судом вище, в ході перевірки позивача було виявлено порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення суми валових витрат на 48699,04 грн.

Так, за даними перевірки позивачем неправомірно до складу валових витрат були включені витрати на відрядження посадових осіб ТОВ «СВ-ПЛЮС», які не мають нормативного обґрунтування.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що під час проведення перевірки Державній податковій інспекції в м. Сімферополь АР Крим були надані всі документи, що засвідчують вартість витрат на відрядження працівників.

Так, на підтвердження своїх доводів позивачем були представлені:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № В-00620 від 27.12.2007 року з оформлення службових віз ПП «Туристична компанія Бітско» на суму 2491,67 грн. без ПДВ (а.с.59);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000002 від 18.12.2007 року на суму 2980,90 грн. без ПДВ (а.с.115);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000001 від 14.12.2007 року на суму 7723,13 грн. без ПДВ (а.с.119);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000003 від 06.06.2008 року на суму 23052,01 грн. без ПДВ (а.с.101);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000001 від 04.02.2008 року на суму 12451,00 грн. без ПДВ (а.с.111).

З метою встановлення зясування чи підтверджуються наданими позивачем документами витрати на відрядження та чи правомірно віднесені вони до складу валових витрат, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу.

За висновками експерта (висновок № 2267 від 30.12.2009 року, а.с.156-174), наданими на судову експертизу документами відображення в податковому обліку ТОВ «СВ-ПЛЮС» валових витрат за фінансово-господарськими операціями, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, не відповідають чинному законодавству з питань оподаткування, бухгалтерського, податкового обліку та звітності, оскільки здійснені позивачем витрати на відрядження його посадових осіб за митну територію України не були використані у власній господарській діяльності ТОВ «СВ-ПЛЮС» з метою отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці в розумінні п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Визначення господарської діяльності наведено у п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Не погодившись з висновками експерта, позивачем були представлені контракти, укладені з іноземними контрагентами, які на його думку, підтверджують зв'язок відряджень посадових осіб з безпосередньою діяльністю підприємства.

У судовому засіданні судом були досліджені надані позивачем документи та було встановлено наступне.

Згідно з контрактом № 856 від 19.02.2007 року (а.с.190-196) між ТОВ «СВ-ПЛЮС» та фірмою «Robino & Galandrino S.p.A. (Італія) було укладено договір на виготовлення на поставку товару.

Згідно з контрактом № 2626 від 19.02.2007 року (а.с.220-226) між ТОВ «СВ-ПЛЮС» та «Kompass S.r.I.» було укладено договір на виготовлення на поставку товару.

Вивчивши вказані документи, суд звертає увагу на те, що вказані контракти були укладені позивачем у лютому 2007 року, в той час як документами, наявними в матеріалах справи, підтверджується, що відрядження посадових осіб підприємства датовані груднем 2007 року. Крім того, суд зауважує, що вказані контракти укладені позивачем з резидентом Італії, в той час як з матеріалів справи вбачається, що жодного разу посадові особи ТОВ «СВ-ПЛЮС» у перевіряємий період не були відряджені до Італії.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Всупереч цьому, позивачем до матеріалів справи не було надано жодного іншого документу (запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку), який би підтверджував зв'язок таких відряджень з основною діяльністю товариства.

Відповідно до ч. 5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не обовязковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Вивчивши документи, наявні в матеріалах справи, розглянувши висновки експерта, співставивши їх з нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно в акті перевірки зазначено про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення суми валових витрат на суму 48699,04 грн.

Підпунктом б) п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі зазначеного вище, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим були донараховані позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 12175,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4561,30 грн.

За таких умов, суд вважає податкове повідомлення-рішення № 000072301/0 від 22.01.2009 року (000072301/1 від 30.03.2009 року) таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим правомірно, на підставі та в межах закону, обґрунтовано та неупереджено.

Як було зазначено судом вище, в ході перевірки позивача також було встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині не нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму доходу у вигляді відшкодування витрат на відрядження, не повязаного з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Вказаним Законом передбачена сплата податку з доходів фізичних осіб податковими агентами, тобто юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) або фізичною особою чи представництвом нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до абз. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Відповідно до п.п. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема, у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно з п. б) п.п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту (п.9.10.ст. 9 Закону).

Сума грошових коштів, отриманих посадовими особами ТОВ «СВ-ПЛЮС» на відрядження за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, становить 90598,19 грн. з урахуванням ПДВ. Сума витрат позивача у розмірі 90598,19 грн. на відрядження його працівників підтверджуються такими первинними документами:

накази на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ТОВ «СВ-ПЛЮС», зокрема, накази про відрядження, підписані директором ТОВ «СВ-ПЛЮС» В.В. Золотницьким (а.с.48-57):

- наказ № 5 від 30.11.2007 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора з зовнішньоекономічних питань, до м. Цюріх строком на чотири дні (з 09.12.2007 року по 12.12.2007 року) для вирішення виробничих питань (посвідчення про відрядження № 5 від 30.11.2007 року, а.с.121);

- наказ №6 від 12.12.2007 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора з зовнішньоекономічних питань, до м. Москва строком на два дні (з 13.12.2007 року по 14.12.2007 року) для вирішення виробничих питань (посвідчення про відрядження № 6 від 12.12.2007 року, а.с.116);

- наказ №1 від 18.01.2008 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора з зовнішньоекономічних питань, до м. Нью-Йорк (ТОВ «Союз-Віктан», США) строком на одинадцять днів (з 22.01.2008 року по 01.02.2008 року) для вирішення виробничих питань (посвідчення про відрядження від 22.01.2008 року, а.с.112);

- наказ №5 від 26.05.2008 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора з зовнішньоекономічних питань, до м. Нью-Йорк (ТОВ «Союз-Віктан», США) строком на девять днів (27.05.2008 року по 04.06.2008 року) для вирішення виробничих питань (посвідчення про відрядження від 27.05.2008 року, а.с.102);

- наказ №7 від 04.07.2008 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора з зовнішньоекономічних питань, до м. Нью-Йорк (ТОВ «Союз-Віктан», США) строком на одинадцять днів (з 06.07.2008 року по 19.07.2008 року) для вирішення виробничих питань (посвідчення про відрядження від 06.07.2008 року, а.с.98);

- наказ №14 від 27.08.2008 року на відрядження Конопльова В.В., консультанта з комерційних питань, до Іспанії строком на чотири дні (з 03.09.2008 року по 06.09.2008 року) для вирішення виробничих питань (посвідчення про відрядження від 03.09.2008 року, а.с.85);

- наказ №13 від 27.08.2008 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора з зовнішньоекономічних питань, до Іспанії строком на чотири дні (з 03.09.2008 року по 06.09.2008 року) для вирішення виробничих питань (посвідчення про відрядження від 03.09.2008 року, а.с.77);

- наказ №15 від 23.09.2008 року на відрядження Сопіт О.С., заступника директора з зовнішньоекономічних питань, за маршрутом м. Київ м. Цюріх м. Женева м. Будапешт - м. Київ строком на чотири дні (з 24.09.2008 року по 27.09.2008 року) для проведення переговорів та поставку обладнання (посвідчення про відрядження від 24.09.2008 року, а.с.90).

Витрати посадових осіб ТОВ «СВ-ПЛЮС» на відрядження підтверджуються також наступними документами:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № В-00620 від 27.12.2007 року з оформлення службових віз ПП «Туристична компанія Бітско» (а.с.59);

- актом № БЧ-0001285 від 26.08.2008 року (а.с.83); актом № БЧ-0002242 від 12.12.2007 року (а.с.117); актом № БЧ-0002187 від 30.11.2007 року (а.с.124), якими засвідчено виконання ПП «Туристична компанія Бітско» послуг щодо надання міжнародних авіаквитків ;

- квитанціями сервісного збору;

- транспортними квитками (авіаквитками);

- договорами страхування під час поїздок за кордон;

- чеками за сплату послуг на харчування.

Після кожного відрядження посадовими особами ТОВ «СВ-ПЛЮС» були представлені на затвердження авансові звіти:

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000007 від 09.09.2008 року на суму 11765,25 грн. з ПДВ (а.с.76);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000008 від 10.09.2008 року на суму 8662,25 грн. з ПДВ (а.с.84);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000004 від 28.07.2008 року на суму 17418,30 грн. з ПДВ (а.с.97);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000003 від 06.06.2008 року на суму 23311,17 грн. з ПДВ (а.с.101);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000002 від 04.02.2008 року на суму 2087,82 грн. з ПДВ (а.с.109);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000001 від 04.02.2008 року на суму 12485,00 грн. з ПДВ (а.с.111);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000002 від 18.12.2007 року на суму 2980,90 грн. з ПДВ (а.с.115);

- авансовий звіт за проводкою № цАО-0000001 від 14.12.2007 року на суму 7752,59 грн. з ПДВ (а.с.119).

Вивчивши надані позивачем первинні документи бухгалтерської звітності, розглянувши висновок експерта № 2267 від 30.12.2009 року, суд дійшов висновку, що ними дійсно підтверджуються витрати ТОВ «СВ-ПЛЮС» на відрядження своїх посадових осіб, однак, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують зв'язок таких відряджень з основною діяльністю позивача.

Так, у матеріалах справи відсутні запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку. Відсутні також затверджені керівником товариства завдання для відрядження ним посадових осіб, в яких визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном та кошторис витрат.

Крім того, експертом за результатами вивчення документів, наданих на судову експертизу, встановлено, що у посвідченнях на відрядження вказані лише країна, до якої відряджається особа, у графі «мета відрядження» вказано, що це або проведення переговорів, або вирішення виробничих питань, але з ким конкретно провести переговори чи вирішити виробничі питання та які питання і як само ці питання чи переговори збігаються з діяльністю товариства, не вказано ні у посвідченнях на відрядження, ні у авансових звітах.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження звязку понесених позивачем витрат на відрядження з метою діяльності підприємства, суд дійшов висновку, що позивачем ці витрати понесені необґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства повинні були бути оподатковані податком з доходів фізичних осіб (найманих працівників).

Враховуючи, що загальна сума витрат позивача на відрядження його працівників становить 90598,19 грн., сума податку з доходів фізичних осіб повинна бути сплачена до бюджету за ставкою 15%, а саме 13590,00 грн.

Як було зазначено судом вище, відповідачем на підставі акту перевірки № 217/23-7/31469850 від 15.01.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000341701/0 від 23.01.2009 року, в якому визначено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13553,00 грн. та на підставі п.п. 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розрахована сума штрафних санкцій у розмірі 27106,00 грн.

В рішенні Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 1493/10/25-010 від 25.03.2009 року за результатами розгляду скарги позивача, зазначено про те, що під час перевірки невірно було визначено суму податку з доходів фізичних осіб, що повинна бути сплачена позивачем до бюджету. На підставі зазначеного, 30.03.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002621701/0, в якому донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 37,00 грн. та відповідно визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 74,00 грн.

Суд погоджується з висновками Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим в зазначеній частині, оскільки відповідно до матеріалів перевірки сума доходу, отриманого працівниками ТОВ «СВ-ПЛЮС» в результаті відряджень, становить 90598,19 грн., тобто за ставкою 15% податок з доходів фізичних осіб в даному випадку повинен становити 13590,00 грн., в той час як в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні № 0000341701/0 від 23.01.2009 року сума податку розрахована у розмірі 13553,00 грн.

Приймаючи до уваги, що допущена відповідачем помилка є суто арифметичною, та не суперечить обставинам, встановленим під час перевірки, суд вважає податкові повідомлення-рішення № 0000341701/0 від 23.01.2009 року (№ 0000341701/1 від 30.03.2009 року) та № 0002621701/0 від 30.03.2009 року такими, що прийняті правомірно, на підставі та в межах закону, обґрунтовано та неупереджено.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд знаходить позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.06.2010 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цикуренко А.С.