Рішення № 98661221, 27.07.2021, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1025/21

Провадження 2/576/292/21

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2021 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.секретар судового засіданняБірюк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу№ 576/1025/21 за позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»відповідачОСОБА_1 простягнення заборгованості учасники справи та представники представник позивача представник відповідача не з`явився Калінін С.К.

ВСТАНОВИВ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач), діючи через свого представника Дашка В.М., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 28.02.2011 року у розмірі 29 795 грн. 42 коп. та 2270 грн. 00 коп. в повернення судового збору.

Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є позивач, з метою отримання банківських послуг, підписав заяву б/н від 28.02.2011 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011, керуючись законодавством України публічно пропонував невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (Далі на пункти «Умов та правила надання банківських послуг» позивач посилається як на пункти кредитного договору).

Відповідачу був відкритий кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування, та видана кредитна картка. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 17 000 грн.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 18.04.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 29 795,42 грн., яка складається з наступного:

23 997,04 грн. - заборгованість за кредитом

5 798,38 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредиту.

Не погодившись із заявленими позовними вимогами, відповідач через представника адвоката Калініна С.К. подала відзив, у якому проти задоволення позову заперечила та вказала, що заявлені до стягнення проценти не обумовлені при укладенні кредитного договору, правила надання банківських послуг та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна не містять підпису відповідача, мають мінливий характер, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору.

Розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту не є первинним бухгалтерським документом. Роздруківки, надані позивачем в якості виписки з особового рахунку, оформлені з порушенням документообігу, не засвідчені належним чином та не відповідають вимогам, які висунуто до офіційних документів, тому не можуть бути доказом у справі.

Із виписики вбачається, що відповідач вніс на рахунок коштів у більшій сумі, ніж отримав. Але внесені кошти зараховані банком в рахунок сплати пені, процентів відповідно до ст. 625 ЦК України та відсотків за користування кредитним лімітом, у розмірі, який перевищує кредитний ліміт. Тому вказані кошти слід зарахувати в рахунок повернення відповідачем безпідставно наданого кредитного ліміту.

Просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати послуг за надання правничої допомоги в сумі 5 000 грн. (а.с. 88-91).

У відповіді на відзив позивач загалом підтвердив обгрунтування позовних вимог. Додав, що перевищення розміру тіла кредиту над розміром кредитного ліміту пояснюється тим, що відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом «Миттєва розстрочка». Оскаільки під час списання чергового платежу по миттєвій розстрочці відповідач використав всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту.

Також за умовами п. 2.1.1.3.4 кредитного договору кошти, отримані банком для погашення заборгованості направляються у визначеній послідовності, а саме прострочені проценти, прострочене тіло кредиту, проценти по кредиту, тіло кредиту до оплати, проценти від суми неповернутого в строк кредиту, пені. У разі несанкціонованого овердрафту в першу чергу сплачуються відсотки за ним та тіло такого овердрафту, а решта у вищевказаному порядку.

Крім цього позивач вважав витрати на правничу допомогу такими, що не відповідають вимгам розумності, співмірності та справедливості. Сума витрат, заявлена до відшкодування значно перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, є неспівмірною зі складністю справи, яка є малозначною, не є пропорційною щодо витраченого часу та недоведеною, що була фактичною та неминучою.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 123-132).

Ухвалою судді від 17.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання представника не направив, про час та місце розгялду справи повідомлений належним чином. При зверненні з позовом представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, які викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

28 лютого 2011 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету - заяву б/н (а.с. 17).

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та паспорт споживчого кредиту.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18.04.2021 року становить 29 795,42 грн. і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту – 23 997,04 грн. та 5 798,38 грн. - заборгованості за простроченими відсолтками.

Відповідно до довідки між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано п`ять кредитних карток, останню відкрито 18.05.2016, термін дії до 05/20 (а.с. 16).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано три розрахунки заборгованості за договором б/н від 28.02.2011 року та виписка по рахунку ОСОБА_1 .

З розрахунків заборгованості за договором б/н від 28.02.2011 року станом на 31.05.2015 року, 30.06.2019 року та на 18.04.2021 року, а також виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з 01 вересня 2014 року банком нараховувались та з рахунку автоматично списувались відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не були погоджені сторонами, про що свідчить графа 4 "відсотки погашені за рахунок кредиту".

З наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку випливає, що прострочене тіло кредиту утворювалось у зв`язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено сторонами.

Крім списання відсотків за користування кредитом у виписці відображене щомісячне списання страхових платежів за договором страхування кредитного ліміту. В матеріалах справи відомості про цей договір відсутні.

Внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму необгрунтовано нарахованих та не сплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та страхових платежів за страхування кредитного ліміту, не враховані в погашення боргу списані суми відсотків та страхових платежів, однак фактично зазначені у виписці суми позичальником не витрачалися, а заборгованість по тілу кредиту не зменшувалась. Тому визначена банком заборгованість за простроченим тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.

Анкета-заява, підписана сторонами, не містить як відомостей, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, так і відомостей про погашення нарахованих процентів за рахунок кредиту.

А отже підстави для збільшення кредиту за рахунок погашення нарахованих процентів відсутні.

Із виписки по розрахунковому рахунку ОСОБА_1 судом встановлено, що відповідачем за власною волею було витрачено за спірний період 99 609,08 грн. (до вказаної суми віднесені витрати на оплату сервісу «Миттєва розстрочка», щодо яких відповідач не заперечував), а внесено на погашення заборгованості 122 275,42 грн. Крім цього за ініціативою банку з рахунку відповідача стягнуто 45 564,20 грн. в рахунок погашення процентів, 6 772,77 грн. за страхування кредитного ліміту, по 50 грн. штрафу та пені.

Таким чином, фактично отримані та використані кошти були повернуті позичальником добровільно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з цим, враховуючи позицію відповідача, який ставить під сумнів можливість використання виписки по рахунку як доказу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 9 розділу VІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014 року, емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України.

Щомісячна виписка про платіжні операції за договором має надаватися безкоштовно.

Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо.

Таким чином, виписка по особовому рахунку відповідача, що містяться в матеріалах справи, є належним доказом отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.

Крім цього, паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-20), який наданий позивачем, підписаний позичальником 10.06.2020 (через девять років після укладення кредитного договору), а викладена в ньому інформація зберігає чинність до 25.06.2020. Паспорт містить вказівку на те, що умови договору можуть відрізнятись від наведеної в ньому інформації та будуть залежати від певних умов.

Отже, враховуючи невизначеність умов кредитування та ознайомлення з ними відповідача через тривалий проміжок часу після укладення договору, даний документ не містить в собі доказової інформації по справі, яка розглядається.

Відповідач просить стягнути з позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу по оплаті послуг АБ «Калінін і Партнери». Разом з відзивом подав договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару, затверджені рішенням засновника адвокатського бюро та три меморіальні ордери на загальну суму 5 000 грн. у підтвердження виплати гонорару.

З договору вбачається, що сторони домовились про оплату послуг адвокатського бюро в твердій грошовій сумі.

Позивач не погодився з вартістю послуг адвоката, заявивши про перевищення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, неспівмірність зі складністю справи, яка є малозначною, непропорційність щодо витраченого часу та недоведеності того, що витрати були фактичними та неминучими.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Щодо наданих правових послуг відповідачу, суд зазначає наступне.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську дяільність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

Враховуючи вищезазначене суд виходить з наступного.

Даний спір є типовим та для кваліфікованого юриста не має значної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із поверненням коштів і спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час для підготовки відзиву. Здійснення адвокатом підрахунку витрачених клієнтом кредитних коштів та сум погашення, про які йдеться у відзиві, ним не відображено, підрахунки не наведені.

Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що в загальній кількості достатніми, об`єктивними і співмірними зі складністю справи є витрати на правову допомогу в сумі 2 500 грн.

Керуючись статтями 4, 12-13,19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду черезГлухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 30 липня 2021 року.

Суддя Л.М. Усенко