Рішення № 98659413, 23.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 523/17274/19

Провадження № 2/522/4652/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Всеукраїнська незалежна професійна спілка «Захист праці», Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «Видавничій дім «Одеса» Сваволя Валерій Петрович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Всеукраїнська незалежна професійна спілка «Захист праці», Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «Видавничій дім «Одеса» Сваволя В.П. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивачем було подано дану позовну заяву до Суворовського районного суду м. Одеси.

27 листопада 2019 року, Суворовським районним судом м. Одеси (головуючий суддя Дяченко В.Г.), винесено ухвалу про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Одеської обласної ради «Про затвердження списку присяжних для місцевих загальних судів, розташованих на території Одеської області» від 21.12.2018 року за №903-VII, було затверджено список присяжних для місцевих загальних судів розташованих на території Одеської області, у тому числі для Суворовського районного суду міста Одеси, серед яких є ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про визначення підсудності, шляхом направлення цивільної справи до Одеського апеляційного суду через наявність у позивача статусу присяжного Суворовського районного суду м. Одеси.

Аналогічне клопотання заявив представник відповідача - Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» Сваволя В.П., а саме, шляхом направлення цивільної справи до Одеського апеляційного суду через наявність у позивача статусу присяжного Суворовського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 січня 2020 року, клопотання задоволено. Матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Всеукраїнська незалежна професійна спілка «Захист Праці» Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» Сваволя Валерій Петрович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди направлено для визначення підсудності до Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 року, визначено підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса», треті особи: Всеукраїнська незалежна професійна спілка «Захист Праці», Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» Сваволя Валерій Петрович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди Приморському районному суду міста Одеси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Видавничий Дім « Одеса» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Всеукраїнська незалежна професійна спілка « Захист праці», Генеральний директор ПрАТ « ВД « Одеса» Сваволя Валерія Петровича, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди розподілена судді Свяченій Ю.Б.

Ухвалою від 14 лютого 2020 року вказану справу прийнято до свого провадження суддею Свяченою Ю.Б. Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Видавничий Дім « Одеса» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Всеукраїнська незалежна професійна спілка «Захист праці», Генеральний директор ПрАТ « ВД «Одеса» Сваволя Валерія Петровича, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишено без руху.

28 липня 2020 року, Приморським районним судом м. Одеси винесено ухвалу про виправлення описки.

Виправлено описку у резолютивній частині ухвали суду від 14 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Видавничий Дім «Одеса» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Всеукраїнська незалежна професійна спілка «Захист праці», Генеральний директор ПрАТ « ВД « Одеса» Сваволя Валерія Петровича, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди виклавши перший абзац резолютивної частини в наступній редакції « Прийняти у провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Видавничий Дім « Одеса» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Всеукраїнська незалежна професійна спілка « Захист праці», Генеральний директор ПрАТ « ВД « Одеса» Сваволя Валерія Петровича, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін».

Ухвалою від 22 жовтня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Свяченої Ю.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Видавничий Дім « Одеса» за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Всеукраїнська незалежна професійна спілка «Захист праці», Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «ВД « Одеса» Сваволя В. П., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.- залишено без розгляду.

Заявлено самовідвід судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченій Юлії Борисівні по даній цивільній справі.

28 жовтня 2020 року, Приморським районним судом м. Одеси, суддя Шенцева О.П. винесено ухвалу, якою прийнято до свого провадження справу № 523/17274/19. Цивільну справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПАТ «Видавничий дім «Одеса» на посаду начальника охорони підприємства.

Наказом Генерального директора до ПАТ «Видавничий дім «Одеса» Сваволі Валерія Петровича від 05.07.2017 р. №05-К позивач був звільнений з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Суворовського районного суду м. Одеси до ПАТ «Видавничий дім «Одеса», Професійної спілки працівників культури України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача генерального директора до ПАТ «Видавничий дім «Одеса» Сваволі Валерія Петровича, - про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2018 року позов задоволено частково. Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади начальника охорони ПАТ «Видавничий дім «Одеса» на підставі наказу генерального директора до ПАТ «Видавничий дім «Одеса» Сваволі В.П. від 05.07.2017 року №05-К, - незаконним, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника охорони Публічного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса», зобов`язано ПАТ «Видавничий дім «Одеса» внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про поновлення на посаді начальника охорони до ПАТ «Видавничий дім «Одеса» із скасуванням попереднього запису про звільнення, стягнуто з ПАТ «Видавничий дім «Одеса» середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34792 гривень 35 копійок, моральну шкоду у розмірі 4000 гривень, всього стягнуто суму у розмірі 38792 грн. 35 коп., допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника охорони ПАТ «Видавничий дім «Одеса», а також в частині стягнення середньомісячного заробітку у розмірі 3210 гривень за один місяць.

30 травня 2018 року, Публічне акціонерне товариство «Видавничий дім «Одеса» змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Видавничий дім «Одеса».

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 червня 2018 року, апеляційну скаргу позивача задоволено частково, - змінено мотивувальну частину рішення.

З 11 червня 2019 року вказані судові рішення набрали законної сили.

03 липня 2019 року позивач отримав поштовим зв`язком копію наказу №6-заг. від 12 червня 2019 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 , яким наказ №05-К від 05.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 скасований.

04 липня 2019 року ОСОБА_1 прибув до ПрАТ «Видавничий дім «Одеса». Того ж дня позивач ознайомився з вищевказаним наказом, з посадовою інструкцією начальника служби охорони ПрАТ «Видавничий дім «Одеса», затвердженою від 12 червня 2019 року, з режимом роботи та правилами внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Видавничий дім «Одеса».

04 липня 2019 року позивачем передано виконуючому обов`язки генерального директора ПрАТ «ВД «Одеса» Шайгородському А.В. трудову книжку позивача серія НОМЕР_1 для подальшого внесення запису відповідно до законодавства та остаточного поновлення на роботі.

З 04 липня 2019 року ОСОБА_1 допущений до роботи та поновлений на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 червня 2018 року.

02 вересня 2019 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком отримав попередження про звільнення у зв`язку зі скороченням штату.

Позивач стверджує, що є членом та уповноваженим представником Всеукраїнської незалежної професійної спілки «Захист Праці» в ПрАТ «ВД «Одеса» з 18 квітня 2017 року.

ПрАТ «ВД «Одеса» направило подання №030 від 28.08.2019 року до ВНПС «Захист праці» з проханням розглянути питання надання чи відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби охорони ПрАТ «ВД «Одеса».

10 вересня 2019 року Центральний комітет ВНПС «Захист праці» отримав зазначене подання.

20 вересня 2019 року Центральний комітет ВНПС «Захист праці» розглянув дане подання та ухвалив рішення не надавати згоди на звільнення начальника служби охорони ОСОБА_1 і направив 24.09.2019 року зазначене рішення на юридичну адресу ПрАТ «ВД «Одеса», яка зазначена в ЄДРПОУ.

27.09.2019 року ОСОБА_1 направив заяву від 26.09.2019 року до ПрАТ «ВД «Одеса», в якій зазначив, що не надає згоду на звільнення.

02 жовтня 2019 року наказом ПрАТ «ВД «Одеса» №24-К від 02.10.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби охорони ПрАТ «ВД «Одеса» у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу.

Позивач вважає, що звільнення є незаконним, вказаний наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позивач повинен бути поновлений на попередній роботі. Також, позивач простить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, що станом на 23.07.2021 року складає 110 216,24 гривень.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, надавши відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що позов ОСОБА_1 є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач вважає, що при звільненні позивача з роботи ПрАТ «ВД «Одеса» було дотримано вимоги чинного законодавства.

12 червня 2019 року ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2018 року, видало наказ №6-заг. від 12 червня 2019 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 , яким наказ №5-К від 05 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 скасований.

04 липня 2019 року ОСОБА_1 прибув на вказане підприємство де його ознайомили з вищевказаним наказом, з посадовою інструкцією начальника служби охорони ПрАТ «Видавничий дім «Одеса», затвердженою від 12 червня 2019 року, з режимом роботи та правилами внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Видавничий дім «Одеса». Позивачем було передано виконуючому обов`язки генерального директора ПрАТ «ВД «Одеса» Шайгородському А.В. свою трудову книжку для подальшого внесення запису.

31 липня 2019 року ПрАТ «ВД «Одеса» у зв`язку з тим, що функціональна необхідність в посаді начальника служби охорони відсутня: посада начальника служби охорони була поновлена на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2018 року по справі №523/11422/17, зміненого постановою Одеського апеляційного суду від 11.06.2019 року видано наказ №8заг. про виведення із штатного розпису штатну одиницю: начальник служби охорони – 1 штатна одиниця ОСОБА_1 .

31 липня 2019 року ПрАТ «ВД «Одеса» видало попередження ОСОБА_1 про скорочення штату в ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» з подальшим звільненням у зв`язку з відсутністю вільних вакансій, - штат підприємства повністю укомплектований – по закінченню 2 місяців з моменту вручення попередження, а саме 31 липня 2019 року (додержано положень ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України).

Однак, ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з даним попередженням, у зв`язку з чим дане попередження було зачитано йому в голос та складений акт від 31.07.2019 року про відмову.

Засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 було направлено зазначений наказ про скорочення штату, який ним було отримано.

ПрАТ «ВД «Одеса» було направлено подання до профспілкового комітету про скорочення штату, та відсутність вакантних місць, однак у встановлений ст.43 КЗпП строк відповіді не надійшло, що вважається згодою.

02 жовтня 2019 року ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» було видано наказ №24-К про звільнення ОСОБА_1 , начальника служби охорони з 02 жовтня 2019 року.

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомився та підписався 02.10 2019 року, зазначивши, що він не дає своєї згоди на звільнення (дотримано положення ст. 47 КЗпП України).

Відповідно до розрахункового листа за вересень-жовтень 2019 року, останньому було сплачено 11 695 грн. 28 коп. (додержано положень ст. 47 КЗпП України).

Повернуто трудову книжку, що підтверджується книгою обліку руху трудових книжок (додержано положень ст. 47 КЗпП України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно із ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Тобто, позивача було звільнено у встановленому законом порядку без порушення його прав, отже в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідач незгоден з тим, що ОСОБА_1 призначений ВНПС «Захист Праці» бути уповноваженим представником в ПАТ «Видавничий дім «Одеса», а також з тим, що ВНПС «Захист праці» є первинною профспілковою організацією та може уповноважувати будь-яких осіб, в тому числі і його особисто втручатися та контролювати діяльність інших профспілкових організацій, які не мають жодного відношення до ВНПС «Захист праці» , оскільки ч.1 ст.43 КЗпП України, передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Отже, для того, щоб звільнити працівника підприємства на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, необхідно повідомити виборний орган первинної профспілкової організації. Для звільнення працівників, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, профспілкова організація, членом якої є працівник, повинна надати згоду. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Отже, ПрАТ «Видавничий дій «Одеса» було направлено листа до ВНПС «ЗАХИСТ ПРАЦІ» щодо можливості звільнення ОСОБА_1 з зазначенням усіх обставин. Однак, відповіді отримано не було.

Позивач зазначив, що Центральний комітет ВНПС «ЗАХИСТ ПРАЦІ» надсилав на адресу ПАТ «Видавничий дій «Одеса» відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 . Однак, ПАТ «Видавничий дій «Одеса» не отримувало даного листа. В матеріалах справи міститься квитанція із поштового відділення про направлення листа та роздруківка з сайту Укрпошти про відстеження листа, в якій зазначається, що відправлення не вручене під час доставки, відправлення вручено відправнику.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» було направлено подання до профспілкового комітету про скорочення штату, та відсутність вакантних місць. У встановлений ст.43 КзПП строк відповіді від профспілкового комітету не надійшло, що вважається згодою.

В розумінні з Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а саме ч. 2 ст. 11 статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об`єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об`єднаннями.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Видавничий дім «Одеса» є юридичною особою приватного права відповідно до законодавства України, створене для ведення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку і діє відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України та відповідно до інших нормативно-правових актів.

Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПРАТ "ВД "ОДЕСА" є БАБАЯНЦ ТІГРАН ЛАЗАРЕВИЧ.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПРАТ "ВД "ОДЕСА".

01 грудня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПАТ «Видавничий дім «Одеса» на посаду начальника охорони підприємства.

Наказом Генерального директора до ПАТ «Видавничий дім «Одеса» Сваволі Валерія Петровича від 05.07.2017 р. №05-К позивач був звільнений з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про поновлення на роботі.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2018 року позов задоволено частково. Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади начальника охорони ПАТ «Видавничий дім «Одеса» на підставі наказу ген. директора до ПАТ «Видавничий дім «Одеса» Сваволі В.П. від 05.07.2017 року №05-К, - незаконним, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника охорони Публічного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса».

Вказане також підтверджується копією частини трудової книжки позивача.

ОСОБА_1 є присяжним Суворовського районного суду міста Одеси з строком повноважень на три роки, до 21.12.2021 року.

Відповідно до наказу №8 заг. від 31 липня 2019 року «Про скорочення штату працівників і внесення змін до штатного розкладу», у зв`язку з тим, що функціональна необхідність в посаді начальника служби охорони відсутня: посада начальника служби охорони була поновлена на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018р. по справі №523/11422/17, зміненого постановою Одеського апеляційного суду від 11.06.2019 р., наказано вивести із штатного розпису штатну одиницю: начальник служби охорони – 1 штатна одиниця ОСОБА_1 ; з 01 жовтня 2019 року ввести в дію штатний розпис в новій редакції з урахуванням перерахованих вище змін; заступнику генерального директора разом з керівниками інших підрозділів попередити начальника служби охорони ОСОБА_1 про звільнення у зв`язку зі скороченням штату та відсутністю вільних вакансій, так як штат на підприємстві повністю укомплектований.

Того ж дня, 31 липня 2019 року ПРАТ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ОДЕСА» було складено попередження про скорочення штату в ПРАТ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ОДЕСА» з подальшим звільненням у зв`язку з відсутністю вільних вакансій – штат підприємства повністю укомплектований – по закінченні 2 місяців з моменту вручення попередження, а саме 31 липня 2019 року.

31.07.2019 року ПРАТ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ОДЕСА» було складено акт про відмову від підпису про ознайомлення з Попередженням про звільнення за скороченням штату ОСОБА_1 , начальника служби охорони ПрАТ «Видавничий Дім «Одеса» та відмову ОСОБА_1 від підпису в Наказі №8заг. від 31.07.2019 р. про скорочення штату працівників і внесення змін до штатного розкладу. Даний акт підписано генеральним директором ОСОБА_2 , заст. Генерального директора ОСОБА_3 , головним бухгалтером ОСОБА_4 , майстром перепльотного відділення ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що отримав попередження про звільнення у зв`язку зі скороченням 02 вересня 2019 року.

ПРАТ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ОДЕСА» зазначив, що, того ж дня, 31.07.2019 року попередження та копію наказу було відправлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Даний лист було одержано позивачем особисто 02 серпня 2019 року та надано копії поштової накладної, роздруківку з сайту пошти та копію рекомендованого повідомлення, на якому стоїть відмітка про отримання 02.08.2019 та підпис.

Позивачем зазначено, що він є членом та уповноваженим представником ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ «ЗАХИСТ ПРАЦІ» в ПрАТ «ВД «Одеса».

ПрАТ «ВД «Одеса» на адресу ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ «ЗАХИСТ ПРАЦІ» надіслало подання на звільнення ОСОБА_1 №030 від 28.08.2019 р. та надано докази відправки.

10 вересня 2019 року ВНПС «Захист праці» отримав зазначене подання, про що зазначається позивачем.

Позивачем вказано, що 20 вересня 2019 року Центральний комітет ВНПС «Захист праці» розглянув вказане подання, - ухвалив рішення не надавати згоди на звільнення позивача, і направив 24.09.2019 року дане рішення на адресу ПрАТ «ВД «Одеса».

27.09.2019 року ОСОБА_1 направив заяву від 26.09.2019 року до ПрАТ «ВД «Одеса», в якій зазначив, що не надає згоду на звільнення.

02 жовтня 2019 року ПрАТ «ВД «Одеса» було видано наказ №24-К від 02.10.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника охорони у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу: штат підприємства повністю укомплектований, вільні вакансії відсутні, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач ознайомлений з наказом №24-К від 02.10.2019, про що свідчить його запис про те, що він не згодний зі звільненням та його особистий підпис.

ПрАТ «ВД «Одеса» направило подання до профспілкового комітету, відповіді в установлений законодавством строк отримано не було, що вважається згодою відповідно до 43 КЗпП України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі у строк, визначений ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Позивачем, як на підстави звільнення зазначено про те, що він є уповноваженим представником ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ «ЗАХИСТ ПРАЦІ», яка начебто надсилала на адресу відповідача рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 , проте даного листа відповідачем отримано не було. Також іншою підставою позивачем зазначено, що він є присяжним Суворовського районного суду м. Одеси.

В матеріалах справи міститься лист Суворовського районного суду м. Одеси від 01.10.19 №5/2622/19, яким повідомлено, що відповідно наданої інформації секретарями судового засідання, на 02.10.2019р., 03.10.2019 р., 04.10.2019 р., присяжний ОСОБА_1 не залучався.

Відповідно до ч.3 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно до ч.2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», за присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді не допускається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом враховано, що розглядаючи даний трудовий спір, пов`язаний зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд звертає увагу, що скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні.

Чисельність працівників - це списочний склад працюючих і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості.

Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства.

Тому скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Виходячи із зазначеного, можна зробити висновок, що при скороченні чисельності майже завжди відбувається скорочення штату, оскільки зміна чисельності працівників відображається відповідним чином у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитись, а в окремих випадках навіть збільшитись, якщо, наприклад, одночасно із скороченням до штатного розпису вводяться нові посади.

Однак, незважаючи на безумовне право роботодавця визначати чисельність і штат працівників, процедура звільнення працівника у випадку скорочення має чітко відповідати вимогам законодавства про працю, тобто відбуватись на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників відповідачем.

Судом встановлено, що трудовий договір між позивачем і відповідачем був розірваний у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, які передбачали скорочення штату працівників ПРАТ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ОДЕСА», а саме начальник служби охорони (1 штатна одиниця).

Частиною 1 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

31.07.2019 року відповідачем було видано попередження про звільнення, позивач відмовився від підпису даного попередження, про що складено акт від 31.07.2019 року, про відмову від підпису.

Відповідачем, 31.07.2019 року засобами поштового зв`язку позивачу було надіслано дане попередження, яке було одержано позивачем 02 серпня 2019 року.

Наказ про звільнення №24-К про звільнення ОСОБА_1 з роботи було видано 02.10.2019 року, тобто через 2 місяці.

Суд, враховуючи вищевказане прийшов до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивача.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.

За приписами ч. 1 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважене право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав наведені вище вимоги КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

В матеріалах справи міститься довідка ПРАТ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ОДЕСА» від 28.09.19 №031, про відсутність вакантних місць в ПРАТ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ОДЕСА» станом на 31 липня 2019 року. Штат повністю укомплектований.

Також, в матеріалах справи міститься лист Одеського міського центу зайнятості від 10.10.2019, яким повідомлено, що станом на 03.10.2019 вакансії «начальник служби охорони» в базі служби зайнятості відсутні. Натомість надано перелік підприємств, у яких наявна вакансія «охоронник».

Частиною 2 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог ст. 42 КЗпП України, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Статтею 42 КЗпП України визначено осіб, яким при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі.

Крім того, ст. 42 КЗпП України визначено категорії працівників, хоча вони й не є вичерпними, які мають переважне право на залишення на роботі, однак дані критерії не стосуються працевлаштування.

Законом чітко визначено наслідки відмови від запропонованих роботодавцем вільних посад: допускається звільнення працівника з підстав, зазначених, зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ст. 49-2 КЗпП України).

Суд вважає, що ОСОБА_1 не мав переважного права на залишення на роботі, оскільки таке право враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, тоді як у даному випадку мало місце скорочення штату працівників ПРАТ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ОДЕСА» - посада начальника служби охорони (1 штатна одиниця), тобто скорочення посади позивача, яка була єдиною.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Суд, враховуючи вище вказане прийшов до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги ст. 43 КЗпП України при звільненні позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання ст. 47 КЗпП України було перераховано ОСОБА_1 заробітну плату за другу половину вересня та за два дні жовтня 2019, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога, та видана трудова книжка, що підтверджується розрахунковим листом та книгою обліку руху трудових книжок.

Суд дійшов висновку, що відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні позивача. Твердження позивача щодо порушення вимог закону при звільненні його з роботи, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, дослідженими судом під час розгляду справи.

Отже, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 .

З огляду на те, що судом не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 , тому не підлягають задоволенню позовні вимоги, які перебувають у безпосередньому матеріально-правовому зв`язку між собою - про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи положення ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витати, понесені позивачем, слід залишити за ним.

Доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.

Керуючись Конституцією України, ст. 15 ЦК України, п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 40, ст.ст. 42, 43, 49, ч. 1-3 ст. 49-2, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 235 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Видавничий Дім «Одеса» за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Всеукраїнська незалежна професійна спілка «Захист праці», Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «ВД « Одеса» Сваволя Валерій Петрович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди- залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28.07.2021 року.

Суддя:

23.07.2021