Рішення № 98652490, 22.07.2021, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/179/21

Справа № 582/461/21

Копія

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді – Яковенко Н.М.,

за участю секретаря – Ярмоленко А.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрезерв плюс», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко Вадима Вікторовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до Недригайлівського районного суду із зазначеним позовом та просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 15.03.2021 та зареєстрованого в реєстрі за № 12062, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрезерв плюс» заборгованості в сумі 14 582,70 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що у травні 2021 року ОСОБА_1 стало відомо про факт відкриття виконавчого провадження № 65269227 з примусового виконання виконавчого напису № 12062 від 15.03.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з неї заборгованості в сумі 14582,70 грн. Після ознайомлення 17.05.2021 року представника позивача з матеріалами виконавчого провадження, останньому стало відомо, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Закорко Вадимом Вікторовичем 26.04.2021 року, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника винесена 29.04.2021 року. У вищезазначених постановах стягувачем вказано ТОВ «ФК «Окленд», однак в самому виконавчому написі заборгованість стягується на користь ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс».

Крім постанов у межах виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження містили копію договору № 002-18970-060208 від 06.02.2008 року, укладеного з ТОВ «Комерційний банк «Дельта», (договір не є нотаріально посвідченим), виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С., що вчинений 15.03.2021 року та зареєстрований в реєстрі за№ 12062, заяву відповідача (стягувача) про відкриття виконавчого провадження, яка подана ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс», будь-яких документів від ТОВ «ФК «Окленд» матеріали виконавчого провадження не містили.

З копії виконавчого напису представнику позивача стало відомо, що 15.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис № 12062 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс» заборгованості за договором № 002-18970-060208 від 06.02.2008 року, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3869,82 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 10562,88 грн. та плати за вчинення нотаріальних дій у розмірі 150,00 грн., всього - 14582,70 грн.

У виконавчому написі вказано, що стягнення заборгованості провадиться за період з 14.11.2018 по 27.01.2021. Крім того у написі також зазначено, що 06.10.2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 31/К; 30.12.2020 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «ФК «Уно Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-30/12 від 30.12.2020 року, за яким ТОВ «ФК «Уно Капітал» набуло право нового кредитора; 27.01.2021 року між ТОВ «ФК «Уно Капітал» та ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1-27/01.

Представник позивача, вважає, що даний виконавчий напис вчинений із порушенням закону, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню виходячи з того, що про відступлення права вимоги позивача жодна з сторін цих договорів не повідомляли про заміну кредитора всупереч положенням ст. 516 ЦК України. Матеріали виконавчого провадження не містять копій вищезазначених договорів про відступлення права вимоги. Крім того, позивачем не укладався нотаріально посвідчений договір з ТОВ «Комерційний банк «Дельта». А відтак, виконавчий напис не міг бути вчинений на такому договорі. З моменту виникнення права вимоги за цим договором сплинуло більше ніж три роки, а сума, заявлена до стягнення, є спірною. Позивач не отримувала вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ ФК «Фінрезерв Плюс».

З огляду на наведене, позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключало можливість вчинення виконавчого напису.

Разом з позовною заявою до суду була подана заява про забезпечення позову, яка ухвалою від 26 травня 2021 року була задоволена та зупинене стягнення на підставі оспорюваного позивачем виконавчого напису (а.с. 34-36).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, представник подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій також зазначила, що сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог та не заперечує проти постановлення заочного рішення. Також представником позивача подана заява ( а.с.69-70) про розподіл судових витрати, в якій він просив стягнути з ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс» на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило, відзиву на позов не подав.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Окленд» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило, відзиву на позов не подав.

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, будь-яких заяв чи клопотань не надала.

Третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко В.В. у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки ним не повідомлялися, відзиву на позов він не подав, а сторона позивача не заперечувала проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів, про що судом була постановлена відповідна ухвала.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Закорком В.В. за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Фінрезерв Плюс» (а.с.11) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №65269227 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Окленд» заборгованості у розмірі 14582,70 грн.(а.с.12).

У межах вказаного виконавчого провадження постановою приватного виконавця Закорка В.В. від 269.024.2021 було звернуто стягнення на доходи ОСОБА_3 (а.с.13).

З копії виконавчого напису вбачається, що він вчинений 15.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за № 12062 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс» заборгованості за договором № 002-18970-060208 від 06.02.2008 року, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3869,82 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 10562,88 грн. та плати за вчинення нотаріальних дій у розмірі 150,00 грн., всього - 14582,70 грн. У виконавчому написі вказано, що стягнення заборгованості провадиться за період з 14.11.2018 р. по 27.01.2021 р.

Також в цьому документі зазначено, що 06.10.2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №31/К; 30.12.2020 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «ФК «Уно Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-30/12 від 30.12.2020 року, за яким ТОВ «ФК «Уно Капітал» набуло право нового кредитора; 27.01.2021 року між ТОВ «ФК «Уно Капітал» та ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1-27/01.

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України № 11795/ПІ-Т-1132/19.1.5 від 10.03.2021, на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 5 від 19.02.2021 року наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2021 року № 931/5 було анульовано Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни ( а.с.14).

З листа приватного виконавця Закорко В.В., який адресований адвокату Авраменку О.В. вбачається, що при відкритті виконавчого провадження № 62569227 щодо примусового виконання виконавчого напису №12062 допущено технічну помилку та заначено стягувачем ТОВ «Окленд». Приватним виконавцем винесено постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні. З огляду на це, ТОВ «ФК «Окленд» не є відповідачам за даним позовом, як встановлено під час судового розгляду, зазначення як відповідача ТОВ «ФК «Окленд» зумовлено помилкою приватного виконавця, яку останній допустив під час відкриття провадження за спірним виконавчим написом.

Відповідно до ст. 2, 3, 11,12, 30, 30-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Нотаріус здійснює свою діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, яке видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України: 2) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадках: е) неодноразового порушення нотаріусом законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, за умови що такі порушення встановлені рішенням суду. Підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є зокрема, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Приватний нотаріус зобов`язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про припинення його нотаріальної діяльності.

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України № 11795/ПІ-Т-1132/19.1.5 від 18.03.2021, на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 5 від 19.02.2021 року наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2021 року № 931/5 було анульовано Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни (а.с.14). Отже приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. не мала права 15.03.2021 року вчиняти нотаріальні дії , зокрема виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Частиною 6 статті 55 Конституції України гарантовано право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Стаття 18 Цивільного кодексу України передбачає можливість захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, але у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ (далі - Закон № 3425-ХІІ), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 87 Закону № 3425-ХІІ, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначені умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 90 Закону № 3425-ХІІ передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем , за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року № 622 Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включений п. 2 в редакції: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашенім заборгованості».

У той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині доповнення Переліку новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що

випливають з кредитних відносин». Також вказаним судовим рішенням зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23. У подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові по справі № 910/13233/17 від 29.01.2019 року.

Серед документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу договір №002-18970-060208 від 06.02.2008 року не посвідчений нотаріально, тому не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 27.08.2020 р. у справі № 554/6777/17, процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Верховний Суд наголошує на тому, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором)».

Отже неотримання позивачем ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «ФК «Фінрезерв Плюс», що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Окрім цього, відповідно до пункту 1.2 Договору № 002-18970-060208 від 06.02.2008 року на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, який був укладений між ТОВ «КБ «Дельта» та позивачем ОСОБА_1 ( а.с.10) Банк відкриває позивачу картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України, оформляє та надає в користування Держателю картку платіжної системи Visa International, а також ПІН-код до картки, здійснює обслуговування Держателя на умовах, викладених в Тарифному пакеті Visa Класичний, що міститься в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, Банк відкриває держателю кредитну лінію в сумі 30000,00 грн.

Відповідно до п. 1.4. договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів.

На день укладання кредитного договору Банк встановлює ліміт кредитної лінії на рахунок в сумі 3000,00 грн. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у договорі та не потребує підписання додаткових угод.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

В Постанові ВСУ від 23.11.2016 р. № 6-2104цс16 висловлена правова позиція щодо строку виконання зобов`язань та плинності строків позовної давності: «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ПК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відповідно з моменту порушення позивачем зобов`язань зі щомісячної сплати заборгованості у банку виникло право вимагати повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом і саме з цього моменту має обчислюватись позовна давність за вимогами кредитора.

Відповідно до умов договору, строк кредитування закінчився у лютому 2009 року, строк дії платіжної картки позивача також сплинув у лютому 2009 року і банк мав право пред`явити позов до ОСОБА_1 протягом трьох років від визначеної на платіжній картці кінцевої дати повного погашення кредиту.

З пояснень представника позивача вбачається, що позовом про стягнення заборгованості за цим договором до суду ПАТ «Дельта Банк» не звертався.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 зроблено висновок, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.

Отже відсутні підстави вважати, що заявлена стягувачем сума заборгованості, стосовно якої він порушив питання про вчинення нотаріусом виконавчого напису, є безспірною, оскільки в порушення ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.4 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом вчинено виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

У свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності та безспірності зазначеної у виконавчому написі нотаріуса заборгованості позивача перед відповідачем.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про те, що нотаріусом не додержано формальних процедур під час вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 , крім того, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, тому безспірність заборгованості позивача як обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису в даному випадку відсутня, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до приписів ст.141ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на відповідача у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з поданих доказів, 11 травня 20201 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Авраменко О.В. укладено Договір про надання правничої допомоги ( а.с.71-72), розмір гонорару визначено відповідно до додаткової угоди №1 від 11 травня 2021 року в сумі 5000 грн. ( а.с. 73).

Відповідно до Акту приймання передачі правової допомоги та з копії квитанції до прибуткового касового ордеру №9 від 13 липня 2021 року ОСОБА_1 оплатила надані за договором від 11.05.2021 послуги на суму 5000 грн.( а.с.74-75).

Згідно ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в т. ч. і витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3-6 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав.

За таких обставин, суд, на підставі документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу, вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Фінрезерв плюс» на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, суд вважає за необхідне також стягнути з відповідача ТОВ « Фінансова компанія «Фінрезерв плюс» на користь позивача сплачену останньою під час звернення з позовною заявою до суду суму судового збору за подання позову (908 грн), що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1) та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.17).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрезерв плюс», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко Вадима Вікторовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 15.03.2021 та зареєстрований в реєстрі за №12062, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрезерв плюс» заборгованості в сумі 14 582,70 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрезерв Плюс» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7, код ЄДРПОУ 44109676) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду скарги.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 27 липня 2021 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко