Ухвала суду № 98652275, 26.07.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3586/21

н\п 2/490/3351/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у підготовчому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , треті особи - Публічне акціонерне товариствао Комерційний банк "Надра", Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з - під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , треті особи - Публічне акціонерне товариствао Комерційний банк "Надра", Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з - під арешту.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

18.05.2021 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено в порядку загального позовного провадження.

26.07.2021 року на адресу суду надійшла заява представника позовача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

26.07.2021 року на адресу суду надійшла заява відпоідачки про повне визнання позовних вимог та заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, розгляд вказаної справи без її участі.

Інші учасники справи в підготовче засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

За такого, підготовче засідання проводиться за відсутності учасників справи.

Частиною 1 статті 198 ЦПК України встановлено, що підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, предметом даного спору є скасування арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , накладеного державним виконавцем у виконавчому провадженні №37863459, на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-1254/10.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, що діяла станом на 23.06.2014 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, державним виконавцем, було повернуто стягувачу виконавчий лист виданий Шевченківським районним судом міста Києва №2-1254 від 26.05.2020 року, у зв`язку з встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тобто стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконане боржником.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз`яснено у пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5 в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

В пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5 вказано, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року.

В даному випадку, позивачем оскаржується арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчудження, який було накладено на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-1254 та виданого на його виконання виконавчого листа від 26.02.2013 року та не ставиться вимога про про визнання права власності на це майно.

При цьому, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтями 447 - 450 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем оскаржуються дії державного виконавця вчинені ним у виконавчому провадженні №37863459, щодо накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , натомість Іпотечний договір від 15.05.2007 року стосується лише одного об`єкта - житлового будинку розташованого на АДРЕСА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 , на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-1254/10 є боржником, рішення суду не виконано, а позивачем не заявлено вимогу про визнання права власності, як на все нерухоме майно ОСОБА_1 , так і на житловий будинок розташований на АДРЕСА_1 .

Крім того, арешт накладено на майно ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому ТОВ "ФК Дніпрофінансгруп" не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, оскільки позивач може оскаржити дії державного виконавця в порядку визначеному "Розділом VII" ЦПК України.

Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновком наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2020 р. у справі №201/10187/18.

У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» (пункт 143) Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування зазначених вище норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Аналогічна позиція міститься у рішенні у справі «Дія 97» проти України» (пункт 47).

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 2 частини 2 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 200, 255, 258-261, 447-450 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , треті особи - Публічне акціонерне товариствао Комерційний банк "Надра", Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з - під арешту, закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суду міста Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя О.В. Саламатін