Рішення № 98650559, 12.05.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5600/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

при секретарі Рамазановій В.Х.,

за участі представника позивача Василенко Г.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу №233/5600/20 за позовом:

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, юридична адреса: 85114 Донецька область м. Костянтинівка вул. Ємельянова, 76

до

ОСОБА_2 , що мешкає за адресом: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.12.2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 проживає та є споживачем в будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Закону України "Про житлово - комунальні послуги" Статтею 20 на споживача покладені наступні обов`язки: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; 3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу; 4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; 6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм; 7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; 8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

До Костянтинівського УГГ не надходило письмових та усних заяв від позивача що були порушені його права.

На умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1386/27831, та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1382/27827 (далі - Правила). Умови Типового договору постачання є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов Договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному сайті постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої споживачем заяви - приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник.

Згода споживача про приєднання до умов Договору підтверджується фактом споживання природного газу, визначеного Оператором ГРМ згідно п.13 розділу III Правил та частковою оплатою поставленого природного газу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу», п.22 розділу III Правил, споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно із умовами договору.

Пунктом 4.6. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам встановлено, що плата за надані послуги з газопостачання при розрахунку за квитанціями абонентської „ книжки повинна вноситись споживачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, при розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) - у терміни, визначені в рахунку.

На виконання Закону України "Про ринок природного газу" Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою від 07.10.2019 року №2080 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» були внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем (Постанова НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 р. із змінами і доповненнями), Типового договору розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №2498 від 30.09.2015р. із змінами), Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП № 236 від 25.02.2016 р. із змінами).

Враховуючи зміни, які внесені у відповідні Постанови НКРЕКП, кожен побутовий споживач з січня 2020 року буде сплачувати за постачання природного газу та за послуги розподілу газу за окремими квитанціями.

Тариф на розподіл завжди був складовою вартості природного газу, але з січня 2020 року сплачується окремим рахунком.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем: Розрахунки споживача за послуги розподілу природного газу, що надається ПАТ «Донецькоблгаз» за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівними частками протягом календарного року.

Заборгованість за спожитий газ складає 1201,89грн. по жовтень 2020 р. включно.

Акт про порушення було складено відповідно до кодексу газорозподільних систем а саме, У разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 XI розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Згідно кодексу газорозподільних систем Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за №1379/27824, а саме п.1, г. З Р. XI, У разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 ЦК і ст.230 ГК.

Таким чином, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі № 6-42цс11).

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічне положення міститься у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі №6-38цс11.

Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Необхідно підкреслити, що судова практика виходить з того, що приписи ст.625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними га застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. («Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» - ВСУ).

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК).

висновок міститься у постанові Верховного суду України від 18.05.2016р. у справі за №6-474цс16.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічне положення міститься у постанові Верховного суду України від 19.10.2016р. у справі №6-2129цс16.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).

Положеннями ст.611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, інших актів цивільного законодавства. Обов`язок відповідача сплатити позивачу кошти за отримані послуги з газопостачання випливає з приписів статей 526, 611, 901, 903 ЦК України.

Просять стягнути з відповідача ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за природний газ в сумі 27644,77грн., заборгованість за розподіл природного газу в загальній сумі 1201,89грн. за період з січня 2020р. по жовтень 2020р.; 1640,00грн. - 3% річних, 3421,54грн.- інфляційні нарахування на не отриманий прибуток; та понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11.01.2021 року провадження по цивільній справі відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 01.02.2021 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01.02.2021 зазначену цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.02.2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надав.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, суд,

В С Т А Н О В И В:

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані письмові докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відносини між газопостачальними підприємствами та фізичними особами споживачами газу в частині обліку природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1379/27824, положеннями Цивільного Кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.5, 6, 7 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими законом способами.

Як передбаченост.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.

За змістом ст.ст.16, 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.ст.526, п.4 ч.1 ст.611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків.

За приписами ч.3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» у разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із Законом.

Відповідно до змісту вимог ч.1, п.2, п.5, п.8 ч.2 ст.59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання приладів обліку природного газу, не повірених або не атестованих в установленому порядку; самовільне під`єднання до системи, зривання або пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра, заглушок тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимірювання.

Згідно п.3 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Позивач, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та його відокремлений підрозділ Костянтинівське управління по газопостачанню та газифікації, здійснює господарську діяльність згідно виданої Національною комісією ліцензії. Відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року здійснює функції Оператора газорозподільних систем, тобто здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

У відповідності до п.3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб - сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.7).

Відповідачем здійснюється фактичне споживання природного газу, а отже договір є укладеним.

Відповідно до п.1 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема Оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо, зокрема, відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу .

Відповідно до п.7 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі ХІ цього Кодексу.

Згідно п.п.3 п.1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Відповідно до п.1 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Відповідно до п.3 глави 2 розділу І Кодексу ГРС до основних функцій Оператора ГРМ належить в тому числі забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДП та ВБГ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів; забезпечення оперативно-диспетчерського управління ГРМ та планово-профілактичних і аварійно-відновлювальних робіт на об`єктах ГРМ з урахуванням вимог охорони праці та техніки безпеки; формування добових, декадних місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді.

Згідно із п.4 глави 2 розділу І Кодексу ГРС Оператор ГРМ має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система для виконання своїх функцій та обов`язків, передбачених законодавством.

Відповідно до п.11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Відповідно до п.1 гл.VI Кодексу ГРС суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Згідно пункту 4 глави 1 Розділу І Кодексу газорозподільних систем контрольний огляд вузла обліку - виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності ЗВТ (корпусу, скла, кріплення, з`єднання тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показань ЗВТ, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів несанкціонованого втручання в роботу ГРМ та/або ЗВТ/лічильника газу.

Згідно із 1 пунктом 5 глави XІ розділу Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Згідно даних абонентського відділу споживач був відключений від газопостачання 19.09.2019р. (перший раз) акт №022816 та 20.11.2019р. (другий раз) акт №023231: за заборгованість за природний газ в сумі 27644,77грн. та 1201,89грн. заборгованість за розподіл газу, опломбовано на вводі кран.

При перевірці раніше відключених споживачів 20.11.2019 було виявлено, за адресою: АДРЕСА_1 , що пломба знята кран па вводі у відкритому стані - несанкціонований відбір газу.

Відповідно до акту на відключення №023231 від 20.11.2019р. споживача було виконані роботи по відключенню механічним шляхом.

П.п.1 п.3 гл.2 розділу XI Кодексу ГРС: до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу належать, в тому числі пошкодження ЗВТ (лічильника газу або робота комерційного ВОГ чи його позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.

Суд наголошує, що відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відповідач не надав жодного доказу щодо неправильності висновків експерта.

Аналізуючи перелічені норми матеріального та процесуального права, взявши до уваги встановлені судом обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 27644,77грн. та 1201,89грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, па вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень, ст.549 ЦК і ст.230 ГК.

Таким чином, проценти, передбачені ст.625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011р. у справі №6-42цс11).

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічне положення міститься у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012р. у справі №6-49цс12 від 24 жовтня 2011р. у справі №6-38цс11.

Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права па отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Необхідно підкреслити, що судова практика виходить з того, що приписи ст.625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за попущення грошовою зобов`язання, є диспозитивним та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. («Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» - ВСУ).

Разом із тим. главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.675 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК), висновок міститься у постанові Верховного суду України від 18.05.2016р. у справі за №6-474 цс 16.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних витрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічне положення міститься у постанові Верховного суду України від 19.10.2016р. у справі №6-2129цс16.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборот) або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).

Положеннями ст.611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, інших актів цивільного законодавства. Обов`язок відповідача сплатити позивачу кошти за отримані послуги з газопостачання випливає з приписів статей 526, 611, 901, 903 ЦК України.

Тому позов у частині стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів у сумі 3421,54грн., та 3% річних в сумі 1640,00грн. також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч.8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Але відповідно наданою суду інформації Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, відповідач є «особою є інвалідністю ІІ групи, внаслідок війни» має статус «особа ЧАЄС -1 категорія», та в зв`язку п.10 ч.1 ст.5 Закону України «про судовий збір» останній звільнений від сплати судового збору, тому не підлягає стягненню з останнього.

Керуючись ст.ст.4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації (п/р НОМЕР_1 в Донецькому обласному управлінні АТ «Державний Ощадний Банк України», ТОБО 10004/063, МФО 335106) заборгованість за спожитий природний газ за період з 01.05.2016р. по 01.10.2020 року в сумі 27644,77 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 20316946, п/р НОМЕР_2 в Донецькому обласному управлінні АТ «Державний Ощадний Банк України», ТОБО 10004/063, МФО 335106) заборгованість за розподіл природного газу за період з січня 2020р. по жовтень 2020 року в сумі 1201,89 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації (код ЄДРПОУ 20316946п/р НОМЕР_3 в Донецькому обласному управлінні АТ «Державний Ощадний Банк України» м. Краматорськ, МФО 335106) три відсотки річних у сумі 1640,00грн., інфляційні нарахування на не отриманий прибуток у сумі 3421,54грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду: О.О. Левчук