Рішення № 98648916, 29.07.2021, Оболонський районний суд міста Києва

29.07.2021 Справа № 756/2179/21

Справа № 756/2179/21

Провадження № 2-а/756/138/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Шевчук А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мартиненко Сергія Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою у якій просить скасувати постанову серії ДП 18 № 271484 від 31.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мартиненко С.І., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

ОСОБА_1 вказує, що рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності було обґрунтовано інспектором тим, що 31.01.2021 року о 9 год. 50 хв. в м. Києві він начебто керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимог дорожнього знаку 5.16 (Напрямки руху по смугах), який позначає кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них, що встановлений на перехресті вул. Вишгородської та Ярослава Івашкевича, рухаючись по вулиці Ярослава Івашкевича в бік проспекту Правди, почав рух з правої крайньої смуги прямо у сторону проспекту Правди, у той час як напрямок руху відповідно до знаку 5.16 передбачає можливість руху з цієї смуги виключно праворуч, тобто у сторону вулиці Вишгородської, чим порушив вимоги п. п 8. 4. Г Правил дорожнього руху України.

Позивач вказує, що повідомив інспектора поліції, що прямує до лікарні «Віва» оскільки у наслідок поганого самопочуття записаний на 10 годину ранку на прийом, також пояснив інспектору, що проїхав по правій крайній смузі оскільки на цьому перехресті завжди були встановлені знаки які дозволяють рух автотранспортного засобу з правої крайньої смуги не тільки праворуч а і прямо.

При цьому, позивач вказує, що інспектор наголосив, що на перехресті вул. Ярослава Івашкевича та Вишгородської дорожні знаки було замінено два місця тому і відтоді рух у правій крайній смузі визначено тільки праворуч, а його погане самопочуття не дає права на порушення правил дорожнього руху.

Не зважаючи на вказане, позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2021 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову з підтвердженням направлення позивачу, копії відзиву та доданих до нього документів, відповідачем суду не надано.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.

31.01.2021 року інспектором 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Мартиненком С.І. винесено постанову серії ДП 18 № 271484 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення останнім вимог дорожнього знаку 5.16 (Напрямки руху по смугах), оскільки ОСОБА_1 здійснив рух з правої крайньої смуги прямо, у той час як напрямок руху відповідно до знаку 5.16 передбачає можливість руху з цієї смуги виключно праворуч.

Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мартиненка С.І. про скасування вищевказаної постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 121 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог

Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Отже відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-22 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 №724/716/16-а.

При цьому Верховний Суд зазначив, що зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 26.12.2019 № 724/716/16-а, про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор.

За наведених обставин суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мартиненко С.І. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення необхідно відмовити.

Разом з тим інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений можливості звернутися з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.

Керуючись ст. 2, 48, 77, 241-246, 255 КАС України ст. 9, 17, 18, 33, 122, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мартиненко Сергія Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Шевчук