Ухвала суду № 98645085, 29.07.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

29 липня 2021 року Справа № 915/1091/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

заяви: Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 14333937)

про видачу судового наказу

про: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (55600, Миколаївська обл., Новобузький р-н, м. Новий Буг, вул. Куйбишева, буд. 28А; ідентифікаційний код 31382320) заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 5970,20 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 227,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

19.07.2021 Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 14.07.2021 (вх. № 11044/21) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (55600, Миколаївська обл., Новобузький р-н, м. Новий Буг, вул. Куйбишева, буд. 28А; ідентифікаційний код 31382320) заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 5970,20 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 227,00 грн.

Вимоги заявника ґрунтуються на підставі стверджуваного товариством укладення між сторонами у письмовій формі:

- Договору про надання послуг мобільного зв`язку № 1587641/1.10900958 від 02.04.2004 р. (контракт 395370501668) на номер телефону № 0503605882,

- Договору про надання послуг мобільного зв`язку від 08.11.2001 р. (контракт 395370501695) на номер телефону № 0504984770,

та мотивовані неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань щодо оплати за отримані послуги зв`язку.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з таким:

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

За приписами ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За приписами п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

По-перше, суд звертає увагу заявника на те, що за текстом заяви про видачу судового наказу, товариство посилається на наявність укладених між сторонами в письмовій формі двох договорів, на підставі яких і пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості, зокрема:

- Договір про надання послуг мобільного зв`язку № 1587641/1.10900958 від 02.04.2004 р. (контракт 395370501668) на номер телефону № 0503605882;

- Договір про надання послуг мобільного зв`язку від 08.11.2001 р. (контракт 395370501695) на номер телефону № 0504984770.

При цьому, до заяви б/н від 14.07.2021 (вх. № 11044/21) про видачу судового наказу Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» надано лише копію Договору про надання послуг мобільного зв`язку № 1587641/1.10900958 від 02.04.2004, в той час як копії Договору про надання послуг мобільного зв`язку від 08.11.2001 заявником суду взагалі не надано.

Вказане свідчить про те, що товариством, в порушення приписів п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, не додано до заяви про видачу судового наказу копій усіх договорів, укладених в письмовій (в тому числі електронній) формі, за якими пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

По-друге, суд вважає за необхідне зауважити, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.

Таким чином, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд має встановити обставини виникнення або порушення права грошової вимоги зокрема, й саме в тій сумі, щодо стягнення якої подано відповідну заяву, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За текстом заяви про видачу судового наказу Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» зазначає про укладення між ПрАТ «ВФ Україна» (заявник) та ТОВ «Добробут» (боржник) Договору про надання послуг мобільного зв`язку № 1587641/1.10900958 від 02.04.2004.

Разом із тим, зі змісту доданої до заяви копії Договору про надання послуг мобільного зв`язку № 1587641/1.10900958 від 02.04.2004 вбачається, що вказаний Договір укладено між СП «Український Мобільний Зв`язок» та ТОВ «Добробут». При цьому, заявником у тексті заяви не зазначено обставин та до матеріалів заяви не надано підтверджуючих відомостей переходу прав та обов`язків СП «Український Мобільний Зв`язок» до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна».

Враховуючи наведене, суд не може констатувати виникнення або порушення права грошової вимоги Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» за Договором про надання послуг мобільного зв`язку № 1587641/1.10900958 від 02.04.2004.

З урахуванням викладених вище обставин та норм процесуального права у сукупності, суд відмовляє Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» у видачі судового наказу на підставі п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У відповідності до ч. 1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (55600, Миколаївська обл., Новобузький р-н, м. Новий Буг, вул. Куйбишева, буд. 28А; ідентифікаційний код 31382320) заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 5970,20 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 227,00 грн, за заявою б/н від 14.07.2021 (вх. № 11044/21) про видачу судового наказу у справі № 915/1091/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова