Рішення № 98643064, 21.07.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/7012/20

Номер провадження 2/415/735/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Луньової Д.Ю. за участі секретаря судового засідання Рибки Я.Ю., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094), представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 24062,71 грн. за кредитним договором б/н від 25.03.2015, згідно якого ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці, який у подальшому збільшився до 15000 грн., мотивуючи порушення відповідачем зобов`язань за вказаним договором як наслідок, станом на 31.08.2020 виникла заборгованість у розмірі 24062,71 грн., яка складається з 23869,92 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 23849,92 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 192,79 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2102,00 грн.

У прохальній частині позовної заяви позивач вказав, що у разі неявки в судове засідання відповідача, він не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача.

Ухвалою від 05.01.2021 провадження по справі було відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Роз`яснено відповідачеві його право подати відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання ухвали. Копії зазначеної ухвали були направлені сторонам.

10.03.2021 року відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що 25.03.2015 року вона стала клієнтом банку та підписала заяву-анкету №б/н від 25.03.2015 року, у зв`язку з чим отримала кредит у розмірі без визначення чіткого первинного розміру кредиту із визначенням лише суми у 15000,00 грн., як ліміту який був збільшений, зі сплатою відсотків за користування кредитом без визначення розміру у % на рік. Вказані обставини не відповідають частково дійсності, оскільки дійсно користувалась у різні періоди з 2015 року кредитними коштами, але всі суми повертала, що підтверджується виписками із кабінету Приват24 щодо сплати коштів на загальну суму понад 63000,00 грн, які були зняті з цієї карти у різні періоди 2015-2017 роках. При отриманні кредиту оформлювала та заповнювала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, і цю заяву-анкету підписала, але з самими Умовами та Правилами не ознайомлювалася та які їй для підпису не надавалися. Окрім того, у самій анкеті-заяві відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки саме тих Умов та Правил надання банківських послуг, посилання про яке мається у позові, ким вони затверджені, та чи відповідають ці Умови та Правила, до яких нібито вона приєдналась і з якими нібито ознайомлювалася, з тими, що додані до позову. В позові жодним чином Позивач не обґрунтовує таку суму до стягнення, як «несплачені проценти на прострочену заборгованість», яким чином вона була розрахована та на якій правовій підставі. В позові жодним чином позивач не обґрунтовує таку суму до стягнення, як «несплачені проценти на прострочену заборгованість», яким чином вона була розрахована, та на якій правовій підставі. Щоб застосувати до неї проценти, вони повинні бути передбачені законом або договором. Ані тим, ані іншим такого не передбачено. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31 березня 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він посилається на те, з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згодна з /Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді..» Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з якого чітко вбачається, що відповідачу становлено поточну процентну ставку у розмірі 2,9 % (34,80 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримував кредитну карту «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином та завчасно. Надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не підтримує.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2015 сторони уклали кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява, Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи, складають між сторонами Договір про надання банківських послуг (а.с. 27).

В підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25.03.2015 не зазначені ні сума наданого кредиту, не зазначено узгоджений розмір кредитного ліміту, не визначено тариф обслуговування кредитної карти, процентна ставка, відсутні умови договору про нарахування комісії та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

До Анкети - Заяви додано копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.28-28 зврт.).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 25.03.2015 року був встановлений кредитний ліміт 0,00 грн., 25.11.2015 року кредитний ліміт збільшений до 2500,00 грн, 28.10.2016 року кредитний ліміт збільшений до 4000,00 грн, 31.03.2017 року кредитний ліміт збільшений до 4070,00 грн, 06.04.2017 року кредитний ліміт збільшений до 15000,00 грн., 12.09.2017 року кредитний ліміт зменшений до 15000, 00 грн, 04.06.2019 року кредитний ліміт зменшений до 0,00 грн. (а.с.с25).

Згідно довідки про видачу кредитних карток ОСОБА_1 були видані кредитні картки № НОМЕР_1 дата відкриття - 25.03.2015 року з терміном дії жовтень 2017 року; № НОМЕР_2 дата відкриття - 12.09.2017 року з терміном дії липень 2021 року; № НОМЕР_3 дата відкриття - 24.01.2018 року з терміном дії вересень 2021 року (а.с.26).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 25.03.2015, укладеного між Приватбанком і ОСОБА_1 , станом на 31.08.2020 року і виписки за договором №б/н станом на 03.09.2020, ОСОБА_1 мала заборгованість у розмірі 24062,71 грн, яка складається 23869,92 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 23849,92 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 192,79 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.19-24 зврт.).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за поточним тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов сприймав відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою, як споживачем банківських послуг.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на момент укладення договору), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За змістом постанови Великої Палати ВС по справі № 342/180/17-ц, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

В даному випадку також не можливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Наслідком цього є також недостовірність розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед банком, долученого до позовної заяви, оскільки зроблений в порушення наявних між сторонами правових відносин.

Крім того, вирішуючи питання про стягнення заборгованості по тілу кредиту, суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідача (а.с.21-24 зврт.), вбачається, що сума погашення заборгованості за наданим кредитом перевищує витрати клієнтом кредитних коштів, на загальну суму 10184, 89 грн.

Однак, банком, без наявності належним чином укладеного із відповідачем договору, здійснювалось списання з кредитного карткового рахунку відсотків за користування кредитним лімітом, комісії та пені, що покладено в основу розрахунку поданого до позовної заяви і суперечить вимогам закону.

Таким чином згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач погасив заборгованість в повному обсязі і позивач не довів зворотнього.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту.

Суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору, оскільки позивачу повністю відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.12, 23, 76, 81, 257, 258, 259, 265, 272, 273, 280, 284, 289 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 530, 1050- 1056-1 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094), представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості відмовити повністю за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Ю. Луньова