Рішення № 98641858, 20.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2021м. ДніпроСправа № 904/4252/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників:

від позивача: Чміль В.В.;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки", селище Зоря Комунізму(п), П`ятихатський район, Дніпропетровська область

про стягнення 435 364,90 грн, розірвання договору, вилучення предмета лізингу.

СУТЬ СПОРУ:

Державне публічне акціонере товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 15.04.2021 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки" та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 10.06.2021, просить:

1. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки" 435 364,90 грн, з яких: 308 151,55 грн - основний борг, 32 963,25 грн - пеня; 60250,63 грн - 25% річних; 20 534,27 грн - інфляційні втрати, 13 465,20 грн - штраф.

2. Вилучити у Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки" пневматичну причіпну сівалку точного висіву PLANTER 3M 500 під кукурудзу 8R.2X260L зав. №L 5695 (1 од), залишковою вартістю 111003,38 грн та передати Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

3. Розірвати договір фінансового лізингу від 07.02.2019 № 4-19-22 ств-фл/31, укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Агрокомплекс П`ятихатки".

Витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача в межах передбаченої законом суми, а надмірно сплачений судовий збір - повернути.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу від 07.02.2019 № 4-19-22 ств-фл/31 в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів №№ 9 – 27 за період з 29.11.2019 по 28.05.2021 у загальній сумі 308151,55 грн (далі – спірні лізингові платежі).

Правовими підставами позову в частині розірвання договору й вилучення предмета лізингу позивач зазначає, серед іншого, статтю 651 Цивільного кодексу України та статтю 10 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Ухвалою суду від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.05.2021, після чого підготовче засідання відкладалося на 10.06.2021 та 29.06.2021 у межах підготовчого провадження, продовженого до 26.07.2021 включно.

За результатами підготовчого засідання 29.06.2021 підготовче провадження було закрито з призначенням розгляду справи по суті на 20.07.2021.

Під час підготовчого провадження, 10.06.2021, представником відповідача подано через канцелярію суду клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.09.2021. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на неможливість виконання рішення суду внаслідок численних виконавчих проваджень, в яких відповідач є боржником та в рамках яких накладено арешт на все майно відповідача.

17.06.2021 представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому представник відповідача також зазначив, що підтримує клопотання про відстрочення виконання рішення суду.

У судове засідання 20.07.2021 представник відповідача не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявним у справі рекомендованим поштовим повідомленням про вручення ухвали суду 06.07.2021.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні за змістом позову. Проти клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду категорично заперечує, посилаючись на відсутність для цього правових підстав.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі – лізингодавець, позивач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Агрокомплекс П`ятихатки" (далі – лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 4-19-22 ств-фл/31 від 07.02.2019 (далі – договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець зобов`язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.

Згідно з пунктом 2.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акта приймання-передачі між сторонами (далі – акт), що укладається у п`яти автентичних примірниках.

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі й адреси місця передачі предмета лізингу, строк лізингу встановлюються додатками до цього договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Місцем поставки (передачі) предмета лізингу є: м.Миколаїв, пр-т Героїв України, 113 (пункт 2.3 договору).

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору сторони передбачили для лізингодавця право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів та в інших випадках, передбачених договором.

У свою чергу лізингоодержувач зобов`язався: своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору (пп. 3.4.3 договору); по закінченні строку дії договору повернути предмет лізингу лізингодавцеві за актом приймання-передачі.

З моменту підписання акта лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;

комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмета лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору (пункт 4.2 договору).

Протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 30% його вартості з ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили між собою, що лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі – щомісячно.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору (пункт 4.4. договору).

Предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1 цього договору та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього договору.

Згідно з пунктом 5.2 договору предмет лізингу протягом строку дії цього договору є власністю лізингодавця.

За змістом пункту 8.1 договору за будь-яке порушення умов договору вдруге (у тому числі строків розрахунків та сум платежів) лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Також відповідно до пункту 8.3 договору сторони за цим договором домовилися, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені та відсотки у розмірі 25% річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого пунктом 8.1 цього договору.

Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань у повному обсязі (пункт 8.9 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в Додатку до цього договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором.

Строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції – 10 (десять) років (пункт 10.3 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили найменування, кількість, ціну й вартість предмета лізингу, а саме: сівалка PLANTER 3M 500 Maize 8R 2х260L у кількості 1 од вартістю 641200,00 з ПДВ.

Відповідно акта № 1 від 28.02.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування на умовах договору пневматичну причіпну сівалку точного висіву PLANTER 3M 500 під кукурудзу 8R.2X260L зав. № L 5695 (1 од) вартістю 641200,00 грн з ПДВ (а.с. 33).

Додатком № 2 до договору сторони погодили графік сплати лізингових платежів (а.с. 32).

Відповідно до цього додатку, пункту 4.3 договору та з урахуванням статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу та закінчення строків, спірні лізингові платежі на загальну суму 308151,55 грн мали бути сплачені відповідачем наступним чином:

№ 9 у сумі 17995,16 грн - не пізніше 28.11.2019;

№ 10 у сумі 17797,75 грн - не пізніше 02.01.2020;

№ 11 у сумі 17600,35 грн - не пізніше 28.01.2020;

№ 12 у сумі 17402,94 грн - не пізніше 28.02.2020;

№ 13 у сумі 17205,54 грн - не пізніше 30.03.2020;

№ 14 у сумі 17008,13 грн - не пізніше 28.04.2020;

№ 15 у сумі 16810,72 грн - не пізніше 28.05.2020;

№ 16 у сумі 16613,32 грн - не пізніше 30.06.2020;

№ 17 у сумі 16415,91 грн - не пізніше 28.07.2020;

№ 18 у сумі 16218,50 грн - не пізніше 28.08.2020;

№ 19 у сумі 16021,10 грн - не пізніше 28.09.2020;

№ 20 у сумі 15823,69 грн - не пізніше 28.10.2020;

№ 21 у сумі 15626,28 грн - не пізніше 30.11.2020;

№ 22 у сумі 15428,88 грн - не пізніше 28.12.2020;

№ 23 у сумі 15231,47 грн - не пізніше 28.01.2021;

№ 24 у сумі 15034,06 грн - не пізніше 01.03.2021;

№ 25 у сумі 14836,66 грн - не пізніше 29.03.2021;

№ 26 у сумі 14639,25 грн - не пізніше 28.04.2021;

№ 27 у сумі 14441,84 грн - не пізніше 28.05.2021.

У визначений договором строк відповідач жодного платежу не здійснив, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором та наявністю підстав для розірвання договору й вилучення предмета лізингу.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною першою статті 2 цього Закону відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в)компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Доказів щодо сплати спірних лізингових платежів у визначений договором строк відповідач суду не надав.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 308151,55 грн є законними й обгунтованими.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окремо щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 32963,25 грн та 25% річних у сумі 60250,63 грн розраховані із заборгованості за кожним спірним лізинговим платежем за загальний період з 29.11.2019 по 30.05.2021.

За результатом перерахунку встановлено, що розрахунок здійснено з арифметичними помилками, у зв`язку з чим фактична сума пені буде становити 32251,21 грн, а 25% річних – 60161,47 грн, з яких:

4245,96 грн пені та 6754,35 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 17995,16 грн за період з 29.11.2019 по 30.05.2021;

3711,356 грн пені та 6253,66 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 17797,75 грн за період з 03.01.2020 по 30.05.2021;

3332,61 грн пені та 5871,72 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 17600,35 грн за період з 29.01.2020 по 30.05.2021;

2966,19 грн пені та 5437,36 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 17402,94 грн за період з 29.02.2020 по 30.05.2021;

2628,86 грн пені та 5011,36 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 17205,54 грн за період з 31.03.2020 по 30.05.2021;

2338,46 грн пені та 4616,95 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 17008,13 грн за період з 29.04.2020 по 30.05.2021;

2090,85 грн пені та 4218,88 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 16810,72 грн за період з 29.05.2020 по 30.05.2021;

1861,13 грн пені та 3794,86 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 16613,32 грн за період з 01.07.2020 по 30.05.2021;

1688,31 грн пені та 3435,80 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 16415,91 грн за період з 29.07.2020 по 30.05.2021;

1503,17 грн пені та 3051,06 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 16218,50 грн за період з 29.08.2020 по 30.05.2021;

1322,03 грн пені та 2674,68 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 16021,10 грн за період з 29.09.2020 по 30.05.2021;

1150,10 грн пені та 2317,47 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 15823,69 грн за період з 29.10.2020 по 30.05.2021;

966,68 грн пені та 1936,32 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 15626,28 грн за період з 01.12.2020 по 30.05.2021;

812,83 грн пені та 1616,78 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 15428,88 грн за період з 29.12.2020 по 30.05.2021;

647,23 грн пені та 1272,77 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 15231,47 грн за період з 29.01.2021 по 30.05.2021;

480,68 грн пені та 926,76 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 15034,06 грн за період з 02.03.2021 по 30.05.2021;

327,63 грн пені та 630,05 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 14836,66 грн за період з 30.03.2021 по 30.05.2021;

166,85 грн пені та 320,86 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 14639,25 грн за період з 29.04.2021 по 30.05.2021;

10,29 грн пені та 19,78 грн 25% річних із заборгованості лізингового платежу у сумі 14441,84 грн за період з 29.05.2021 по 30.05.2021.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 20 534,27 грн, з яких:

1761,73 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 17995,16 грн за грудень 2019 року – квітень 2021 року;

1779,77 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 17797,75 грн за січень 2020 року – квітень 2021 року;

1723,07 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 17600,35 грн за лютий 2020 року – квітень 2021 року;

1757,70 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 17402,94 грн за березень 2020 року – квітень 2021 року; 17205,54 грн;

1591,51 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 17205,54 грн за квітень 2020 року – квітень 2021 року;

1425,28 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 17008,13 грн за травень 2020 року – квітень 2021 року;

1344,86 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 16810,72 грн за червень 2020 року – квітень 2021 року;

1302,48 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 16613,32 грн за липень 2020 року – квітень 2021 року;

1393,71 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 16415,91 грн за серпень 2020 року – квітень 2021 року;

1411,01 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 16218,50 грн за вересень 2020 року – квітень 2021 року;

1308,92 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 16021,10 грн за жовтень 2020 року – квітень 2021 року;

1123,48 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 15823,69 грн за листопад 2020 року – квітень 2021 року;

890,70 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 15626,28 грн за грудень 2020 року – квітень 2021 року;

737,50 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 15428,88 грн за січень – квітень 2021 року;

517,87 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 15231,47 грн за лютий – квітень 2021 року;

360,82 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 15034,06 грн за березень – квітень 2021 року;

103,86 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 14836,66 грн за квітень 2021 року.

Перевіркою здійсненого розрахунку встановлено, що він здійснений з арифметичною помилкою в частині визначених до стягнення інфляційних втрат у сумі:

1591,51 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 17205,54 грн за квітень 2020 року – квітень 2021 року. Фактично інфляційні втрати з цієї заборгованості за вказаний період з урахуванням сукупного індексу інфляції 109,2% становлять 1582,91 грн;

1302,48 грн із заборгованості за лізинговим платежем у сумі 16613,32 грн за липень 2020 року – квітень 2021 року. Фактично інфляційні втрати з цієї заборгованості за вказаний період з урахуванням сукупного індексу інфляції 107,8% становлять 1295,84 грн.

За таких обставин заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають зменшенню на 15,24 грн (1591,51 – 1582,91 = 8,60; 1302,48 - 1295,84 = 6,64; 8,60 + 6,64 = 15,24) й фактично становлять 20519,03 грн (20534,27 – 15,24 = 20519,03).

Заявлений до стягнення з відповідача штраф у сумі 13 465,20 грн розрахований позивачем відповідно до пункту 8.1 договору і становить 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу - 448840,00 грн й не заперечується відповідачем.

Перевіркою розрахунку штрафу порушень не встановлено.

Вирішуючи питання щодо правомірності заявлених позовних вимог щодо розірвання договору та вилучення предмета лізингу, суд враховує таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також відповідно до пункту 4 частини першої статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно з пунктом 9.11 договору лізингодавець в разі порушення або неналежного виконання лізингодержувачем умов договору застосовує наступні оперативно-господарські санкції: лізингодавець має право безперешкодного доступу до предмета лізингу задля його повернення незалежно від місцезнаходження та самостійно або із залученням третіх осіб здійснює повернення (вилучення) предмета лізингу за рахунок лізингоодержувача. Протидія лізингодержувача у здійсненні лізингодавцем зазначеної оперативно-господарської санкції є посяганням на право власності лізингодавця на предмет лізингу та є підставою для притягнення лізингоодержувача до відповідальності, визначеної чинним законодавством України та договором.

За обставинами справи спірні лізингові платежі не сплачуються відповідачем протягом значного терміну, який охоплює 2019 – 2021 роки та становлять у підсумку значну суму – 308151,55 грн.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що допущене відповідачем порушення умов договору є істотним у розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України і є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору та повернення позивачу шляхом вилучення у відповідача предмета лізингу.

Залишкова вартість предмета лізингу станом на 31.05.2021 – 111003,38 грн, що підтверджується довідкою позивача № 31.05.2021 № 16/377 (а.с. 126).

За частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, позовні вимоги в частині розірвання договору та вилучення предмета лізингу є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню разом із вимогами позивача в частині стягнення з відповідача 434548,46 грн, з яких: 308 151,55 грн - основний борг, 32251,21 грн - пеня, 20 519,03 грн - інфляційні втрати, 60 161,47 грн - 25% річних, 13465,20 грн – штраф.

Заявлене відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.09.2021 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, у резолютивній частині суд може вказати про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За частиною першою статті 239 цього Кодексу суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відтак, відстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі статтями 13, 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.

Звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення суду, відповідач надав на підтвердження його неналежного фінансового становища копії виконавчих проваджень, в яких відповідач є боржником та в рамках яких накладено арешт на майно відповідача.

При цьому відповідач жодним чином не обґрунтовує необхідність відстрочення виконання рішення в частині вилучення предмета лізингу.

Не надав відповідач також і доказів прийняття ним заходів щодо намагання виконати судове рішення з використанням усіх можливих правових механізмів (мирова угода зі стягувачем, переведення боргу, заміна способу виконання рішення суду тощо), як не надав доказів на підтвердження можливості виконати ним рішення суду у разі надання йому відстрочення на бажаний для нього термін.

За таких обставин відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що роблять неможливим або ускладнюють виконання ним судового рішення, а також свідчили б про його реальну здатність використати бажаний для нього період відстрочення для виконання рішення суду, а не про намір ухилитися від його виконання.

Безпідставне надання відстрочки без обґрунтування на те мотивів, без дотримання балансу інтересів сторін, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв`язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.

Враховуючи викладене, правові підстави для надання відстрочки виконання судового рішення відсутні. Однак, це не позбавляє відповідача його права повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, обґрунтованою належними й допустимими доказами, на етапі виконавчого провадження.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 11539,92 грн, з яких: 9269,92 грн - за платіжним дорученням № 441 від 19.02.2021, 2270,00 грн – за платіжним дорученням № 442 від 19.02.2021 (а.с. 11, 12).

З урахуванням зміни позивачем ціни позову під час розгляду справи й визначення її щодо майнових вимог у сумі 546368,28 грн (435364,90+111003,38=546368,28), а також враховуючи одну додаткову вимогу позивача немайнового характеру, судовий збір становить 8195,52 грн з позовних вимог майнового характеру (546368,28 х 1,5% = 8195,52) та 2270,00 грн з позовних вимог немайнового характеру. Усього – 10465,52 грн (8195,52+2270,00 = 10465,52).

Відтак очевидно, що надмірно сплачений судовий збір з позовної вимоги майнового характеру становить 1074,40 грн (9269,92 - 8195,52 = 1074,40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Про повернення надмірно сплаченого судового збору позивач зазначає у заяві про зміну розміру позовних вимог, що надійшла до суду 10.06.2021.

Отже, судовий збір у сумі 1074,40 грн, надмірно сплачений у складі судового збору у сумі 9269,92 грн за платіжним дорученням № 441 від 19.02.2021, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за ухвалою суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 10453,27 грн покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам (434548,46+111003,38)х8195,52/546368,28=8183,27; 8183,27+2270,00 = 10453,27).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки" про стягнення 435 364,90 грн, розірвання договору, вилучення предмета лізингу - задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки" (52119, Дніпропетровська область, П`ятихатський район, с. Зоря Комунізму(п), вул. Шкільна, буд. 18, ідентифікаційний код 39985177) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код 30401456) основний борг у сумі 308 151,55 грн, пеню у сумі 32 251,21 грн, інфляційні втрати у сумі 20 519,03 грн, 25% річних у сумі 60 161,47 грн, штраф у сумі 13 465,20 грн, судовий збір у сумі 10 453,27 грн.

Вилучити у Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки" (52119, Дніпропетровська область, П`ятихатський район, с. Зоря Комунізму(п), вул. Шкільна, буд. 18, ідентифікаційний код 39985177) пневматичну причіпну сівалку точного висіву PLANТER 3М 500 під кукурудзу 8R.2X260L зав. №L5695 (1 од.), залишковою вартістю 111003,38 грн та передати Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код 30401456).

Розірвати договір фінансового лізингу № 4-19-22 ств-фл/31 від 07.02.2019, укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Агрокомплекс П`ятихатки".

У решті позову – відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код 30401456) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1074,40 грн, сплачений ним у складі судового збору у сумі 9269,92 грн за платіжним дорученням № 441 від 19.02.2021, про що постановити ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.07.2021.

Суддя І.І. Колісник