Ухвала суду № 98624801, 28.07.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 947/14545/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Козирський Є.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою в якій просить суд здійснити розподіл спільного сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступним чином: у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати по 50% у статутному капіталі приватного малого підприємства «Вікторія» (код ЄДРПОУ 25414642).

Одночасно с пред`явленням позову представником позивача було подано заяву про забезпечення позову в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на належну приватному малому підприємству «Вікторія» (ідентифікаційний код юридичної особи 25414642) земельну ділянку площею 43,580 га, розмішену на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастрові номери: 5123783500:01:002:0149 та 5123783500:01:002:0150; 2) накладення арешту на належну ОСОБА_3 частку у статутному капіталі Приватного малого підприємства «Вікторія» (ідентифікаційний код юридичної особи 25414642) у розмірі 3000 гривень, що дорівнює 100% статутного капіталу підприємства; 3) заборони особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав (права власності) на земельну ділянку площею 43,580 га, розмішену на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастрові номери: 5123783500:01:002:0149 та 5123783500:01:002:0150; 4) заборони особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні щодо внесення змін до відомостей Приватного малого підприємства «Вікторія» (ідентифікаційний код юридичної особи 25414642).

Суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1291 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 18, 153 ЦПК поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову..

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Таким чином, накладення арешту на вищезгадане майно та корпоративні права буде перешкоджати господарській діяльності останнього, що є не припустимим та непередбачено ЦПК України.

Також, треба зауважити, що предметом позову є вимога передати позивачу 50% у статутному капіталі приватного малого підприємства «Вікторія», тоді як в заяві про забезпечення позову позивачем ставиться питання щодо арешту земельних ділянок, які належать третій особі (юридичній особі), яка не є учасником спору.

Таким чином, проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суддя вважає, що у заяві про забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 354 ЦПК України, п.4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 15-денний строк з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Є.С. Козирський