Рішення № 98618288, 28.07.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/840/21

Провадження №2/548/465/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2021 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі : головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання- Калініченко А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивувала тим, щоу провадженні Хорольського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебувало виконавче провадження ВП № 10869315, боржником у якому виступала позивач ОСОБА_1 , по виконанню виконавчого листа №2-740, виданого 15.01.2009 року Хорольським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний Ощадбанк» коштів у сумі 4 764, 78 грн. 22.02.2010 року виконавче провадження ВП № 10869315 закінчено в зв`язку з фактичним виконанням. Після завершення терміну зберігання виконавче провадження було знищено. В зв`язку з чим зняти арешт у позасудовому порядку неможливо.

На підставі вищевказаного скаржник просила: зняти арешт з усього належного їй майна.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилася, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача Хорольського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в судове засідання не з`явився, хоча вчасно і належним чином був повідомлений про дату й час розгляду справи, але надав суду відзив на позов в якому просив суд справу розглядати без його участі та вказав, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Повноваження сторін на вчинення дій по визнанню позову судом перевірені.

Відповідач не обмежений в цивільній процесуальній дієздатності, а тому розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, включаючи і право на визнання позову.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №237679940 від 17.12.2020 року слідує, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно: земельна ділянка з кадастровим номером: 5324881900:00:036:0069, площею (га): 2,4324, земельна ділянка з кадастровим номером: 5324881900:00:026:0012, площею (га): 0,3338 та будинок за адресою АДРЕСА_1 ,

З листа Хорольського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) №1728/17161 від 02.12.2020 року слідує, що у провадженні Хорольського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (бувшого ВДВС Хорольського РУЮ) перебувало виконавче провадження ВП № 10869315, боржником у якому була позивач ОСОБА_1 , по виконанню виконавчого листа №2-740 виданого 15.01.2009 року Хорольським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний Ощадбанк» коштів у сумі 4 764, 78 грн.

22.02.2010 року виконавче провадження ВП № 10869315 закінчено в зв`язку з фактичним виконанням. Після завершення терміну зберігання виконавче провадження знищено.

Тобто, зняти арешт у позасудовому порядку неможливо, через відсутність в органах державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження, у якому здійснено накладення арешту, оскільки таке провадження закінчено і знищено.

В свою чергу, факт закінчення і знищення виконавчого провадження є законною підставою для зняття накладених арештів.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції». закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положенням ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частина 1,2 статті 50 та частина 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) передбачає, що:

1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Завершення (закінчення) виконавчого провадження є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника із метою недопущення протиправного обмеження його у здійсненні цивільних прав боржника.

У зв`язку з закінченням виконавчого провадження ВП № 10869315 в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно позивача, відсутні підстави для подальшого застосування арешту майна.

Частиною 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, з огляду на наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Хорольського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про зняття арешту з нерухомого майна, слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268,315-319, 354, 355 ЦПК України, керуючись ст. ст. 319, 321, 328, 391 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Хорольського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про зняття арешту з нерухомого майна, задовольнити повністю.

Зняти арешт з всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , накладений постановою ВДВС Хорольського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АКА№307187 від 16.02.2009 року, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 16.02.2009 року за №8464112, реєстраційний номер обтяження: 8464112.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 28.07.2021 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна