Рішення № 98609941, 27.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8578/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» в якому позивач просить:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 29407, 15 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 164,64 грн. Всього 29 571,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Основним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 р. №2249 -VIII (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 9 цієї ж статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2020 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ «МСТ» склала 14 осіб.

На підприємстві протягом 2020 року не працювало жодної особи з інвалідністю.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не створив жодного.

При здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій ТОВ «МСТ» за 2020 рік, відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПОІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженою Наказом Мінпраці України від 18.12.2020 № 821 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2021 р. за № 115/35737.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 цього ж Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 29 407,15 грн.:

Середньорічна заробітна плата 823, 00 гри. х 1000 : 14 = 58 814,29 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій = 58 814,29 грн. х 1 : 2 = 29 407,15 грн.

Всупереч ст. 20 цього Закону, відповідач самостійно в строк до 15 квітня 2021 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не сплатив.

Несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів на рахунки органів Державного казначейства в дохід Державного бюджету України завдає істотної шкоди інтересам держави, так як підриває правову та економічну основу соціального захисту населення з реалізації конституційних прав і свобод громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Станом на 13.05.2021 року Відповідач повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 164,64 грн:

Відсоток ставки НБУ станом на 13.05.2021 року становить 7,5%

Коефіцієнт ставки НБУ становить:

120x7,5% = 0,02

100x366

Розмір пені за 1 день:

29 407,15 грн. х 0,02 = 5,88 грн.

100

Розмір пені за 28 (період з 16.04.2021 р. по 13.05.2021 р.) днів становить:

5,88 грн. х 28 = 164,64 грн.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою суду від 26.05.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.06.2021 року засобами електронної пошти за вхід. №ЕП/16880/21 до суду надійшов відзив ТОВ «МСТ», в якому зазначено, що протягом 2020 року ТОВ «МСТ» подавало до Одеського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» - вільна посада «фрахтівник» на повну зайнятість, з позначкою щодо працевлаштування осіб з Інвалідністю, а саме:

- звіт №117 - 24.01.2020;

- звіт №374 - 09.04.2020;

- звіт №651 - 17.07.2020;

- звіт №823 - 07.09.2020.

На підтвердження вказаного, відповідачем надано адвокатський запит та лист Одеського міського центру зайнятості «Про надання Інформації» від 11.06.2021 №1424/19/06 з додатками.

Як вбачається із листа Одеського міського центру зайнятості «Про надання інформації» від 11.06.2021 №1424/19/06, протягом 2020 року до ТОВ «МСТ» безробітні особи для працевлаштування не направлялися, у зв`язку з відсутністю серед зареєстрованих в Одеському міському центрі зайнятості таких осіб з інвалідністю, які відповідали визначеним роботодавцем у коментарях вимогам.

ТОВ «МСТ» повідомляло ГО «ІНВАЛІДІВ «ВОДОЛЕЙ» про створену вакансію для осіб із інвалідністю та можливість прийняти на роботу члена даної організації, який є особою з інвалідністю.

ГО «ІНВАЛІДІВ «ВОДОЛЕЙ» листом від 11.06.2020 підтвердило, що організації відомо про наявне у ТОВ «МСТ» вакантне місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Особи з Інвалідністю не зверталися до ТОВ «МСТ» з питання їх працевлаштування.

22.02.2021 ТОВ «МСТ» подано до ФСЗІ звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік.

У березні 2021 ТОВ «МСТ» отримано від Одеського обласного відділення ФСЗІ розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2020 рік від 15.03.2021 №78/01, згідно до якого товариству нараховано до сплати суму санкцій у розмірі 29407,15 грн.

Заперечуючи щодо вказаного представник відповідача зазначає, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи для інвалідів, а обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком Інвалідів для працевлаштування.

Підприємства, установи та організації «забезпечують працевлаштування інвалідів», що означає, що вони не займаються пошуком інвалідів для їх працевлаштування, а лише мають виконувати норматив робочих місць» створюючи їх для інвалідів, і подавати до центру зайнятості відповідну статистичну Інформацію про їх наявність.

Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Виконання нормативу робочих місць для інвалідів підприємствами, установами, організаціями в розумінні цього Закону буде вважатися виконання вимог цими підприємствами, організаціями, установами щодо можливості працевлаштування Інвалідів. А Інваліди з метою реалізації свого права на працевлаштування та оплачувану роботу мають самостійно звертатися до підприємств, установ та організацій чи до Державної служби зайнятості.

Отже, Товариство, надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Законодавством України не передбачено обов`язку у підприємств подавати звітність до центрів зайнятістю із якоюсь певною періодичністю (узгоджується з викладеним ВС правовим висновком у постанові від 26.06.2018 №806/1368/17).

Орієнтований розмір судових витрат, що включає в себе витрати на професійну правничу допомогу, становить 12 478,05 грн.

22.06.2021 року засобами електронної пошти за вхід. №ЕП/16879/21 до суду надійшло клопотання представника ТОВ «МСТ» про розподіл судових витрат з доказами укладення угоди про надання правової допомоги та попереднім розрахунком витрат.

24.06.2021 року через канцелярію до суду за вхід. №33292/21 надійшла відповідь на відзив, в якій представником позивача підтримана позиція висловлена в позові, а також заперечуючи проти аргументів представника відповідача зазначено, що у разі подання Державній службі зайнятості лише Форми №3-ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю. Відповідно до вказаного, відповідач не своєчасно та не в повному обсязі надає інформацію про попит на вакансії та не вжив усіх залежних від нього, передбачених законом заходів, для виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

24.06.2021 року через канцелярію до суду за вхід. №33289/21 надійшло клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, в якому позивач заперечує щодо суми судових витрат, зазначаючи що сума заявлена в клопотанні є не співмірною з заявленими позовними вимогами та складністю справи. Також позивач просить повністю звільнити його від витрат на правничу допомогу у зв`язку з неприбутковістю організації.

02.07.2021 року засобами електронної пошти до суду за вхід. №ЕП/18027/21 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представником підтримана правова позиція висловлена у відзиві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МСТ» (код ЄДРПОУ 34737387), знаходиться за адресою: 65044, м. Одеса, вул. Французький бульвар, 9, оф. 47.

Згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2020 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ «МСТ» склала 14 осіб.

На підприємстві протягом 2020 року не працювало жодної особи з інвалідністю.

Мінсоцполітики у своїх листах від 26.03.2017 р. №1/6-172, від 27.01.2009 р. №1/6-30/06 зазначило: «норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною другою пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.20015 р. №286».

За правилами заокруглення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення. Тому, якщо підприємству потрібна 1 особа з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяці звітного року, оскільки 6 (місяців): 12 (місяців) = 0.5 = 1 особа.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не створив жодного.

При здійсненні розрахунку адміністративно - господарських санкцій ТОВ «МСТ» за 2020 рік, відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПОІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженою Наказом Мінпраці України від 18.12.2020 № 821 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2021 р. за № 115/35737.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 29 407,15 грн.:

Середньорічна заробітна плата 823, 00 гри. х 1000 : 14 = 58 814,29 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій = 58 814,29 грн. х 1 : 2 = 29 407,15 грн.

Станом на 13.05.2021 року Відповідач повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 164,64 грн:

Відсоток ставки НБУ станом на 13.05.2021 року становить 7,5%

Коефіцієнт ставки НБУ становить:

120x7,5% = 0,02

100x366

Розмір пені за 1 день:

29 407,15 грн. х 0,02 = 5,88 грн.

100

Розмір пені за 28 (період з 16.04.2021 р. по 13.05.2021 р.) днів становить:

5,88 грн. х 28 = 164,64 грн.

Відповідно до листа Одеського міського центру зайнятості «Про надання Інформації» від 11.06.2021 №1424/19/06, наданого на адвокатський запит від 09.06.2021 року, протягом 2020 року ТОВ «МСТ» подавало до Одеського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» - вільна посада «фрахтівник» на повну зайнятість, з позначкою щодо працевлаштування осіб з Інвалідністю, а саме:

- звіт №117 - 24.01.2020;

- звіт №374 - 09.04.2020;

- звіт №651 - 17.07.2020;

- звіт №823 - 07.09.2020.

ТОВ «МСТ» листами №10/07-1 від 10.07.2019 року та №29/05-1 від 29.05.2020 року повідомляло ГО «ІНВАЛІДІВ «ВОДОЛЕЙ» про створену вакансію для осіб із інвалідністю та можливість прийняти на роботу члена даної організації, який є особою з інвалідністю.

ГО «ІНВАЛІДІВ «ВОДОЛЕЙ» листом від 11.06.2020 підтвердило, що організації відомо про наявне у ТОВ «МСТ» вакантне місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Особи з Інвалідністю не зверталися до ТОВ «МСТ» з питання їх працевлаштування.

22.02.2021 ТОВ «МСТ» подано до ФСЗІ звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік.

У березні 2021 ТОВ «МСТ» отримано від Одеського обласного відділення ФСЗІ розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2020 рік від 15.03.2021 №78/01, згідно до якого товариству нараховано до сплати суму санкцій у розмірі 29407,15 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Підставами юридичного спору в даній справі стало не виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, що призвело до накладення на відповідача адміністративного-господарських санкцій та стягнення пені.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до ч. 1 , 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як встановлено судом, ТОВ «МСТ» для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу, протягом 2020 року подавало до Одеського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» - вільна посада «фрахтівник» на повну зайнятість, з позначкою щодо працевлаштування осіб з Інвалідністю, а саме:

звіт №117 - 24.01.2020;

звіт №374 - 09.04.2020;

звіт №651 - 17.07.2020;

звіт №823 - 07.09.2020.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067 «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 22 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.003187.

За правилами, визначеними ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте таким, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з осіб з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Разом з тим, як випливає з приписів частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, передбачена частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього Державною службою зайнятості.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки:

- Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування осіб з інвалідністю.

- Обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

- Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

- До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

- Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 12 липня 2019 року у справі № 812/1126/18.

В матеріалах справи наявна копії листа Одеського міського центру зайнятості «Про надання Інформації» від 11.06.2021 №1424/19/06, наданого на адвокатський запит від 09.06.2021 року, в якому зазначено, що протягом 2020 року ТОВ «МСТ» подавало до Одеського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» - вільна посада «фрахтівник» на повну зайнятість, з позначкою щодо працевлаштування осіб з Інвалідністю, (звіт №117 - 24.01.2020; звіт №374 - 09.04.2020; звіт №651 - 17.07.2020; звіт №823 - 07.09.2020).

Також ТОВ «МСТ» листами №10/07-1 від 10.07.2019 року та №29/05-1 від 29.05.2020 року повідомляло ГО «ІНВАЛІДІВ «ВОДОЛЕЙ» про створену вакансію для осіб із інвалідністю та можливість прийняти на роботу члена даної організації, який є особою з інвалідністю.

ГО «ІНВАЛІДІВ «ВОДОЛЕЙ» листом від 11.06.2020 підтвердило, що організації відомо про наявне у ТОВ «МСТ» вакантне місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Отже, судом встановлено, що відповідачем подано протягом 2020 року чотири звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць та матеріали справи містять документи, які б підтверджували факт того, що відповідач у 2020 році вживав заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем у 2020 році було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема, створено робочі місця для інвалідів та поінформовано центр зайнятості про вакансії для їх працевлаштування, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відтак, оскільки відповідачем надані достатні та належні докази того, що ним було створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та докази своєчасності, достовірності, в повному обсязі поінформованості відповідних установ про наявність відповідних вакантних робочих місць, тобто, ним не допущено правопорушення, яке є підставою для застосування до нього відповідальності, визначеної статтею 20 Закону, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат.

22.06.2020 року представником позивача за договором (Мхітарян О.С.) подано заяву про розподіл судових витрат, в якій заявник просить:

стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» за рахунок бюджетних Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів судові витрати.

Заява обґрунтована:

Відповідач планує понести витрати у зв`язку із розглядом даної справи орієнтовано у розмірі 12 478,05 грн.

Так, 07.06.2021 між ТОВ «МСТ» (Замовник) та АО «МГГРАС» (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п.1 якого Виконавець за завданням Замовника надає йому правничу допомогу щодо захисту прав та Інтересів останнього у справі №420/8578/21 Одеського обласного відділення ФСЗІ до ТОВ «МСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, а Замовник приймає та оплачує надану йому правничу допомогу На умовах цього Договору.

За надання правничої допомоги згідно п.1 Договору Замовник сплачує Виконавцю грошову винагороду, виходячи з того, що вартість однієї години роботи адвоката становить гривневий еквівалент 50 (п`ятдесяти) доларів США, який розраховується по офіційному курсу НБУ станом на день виставлення рахунку.

Для надання правничої допомоги залучено, окрім адвокатів АО «МІТРАС», адвоката Мхітаряна О.С.

Попередньо ТОВ «МСТ» та АО «МІТРАС» погоджено, що орієнтований час на виконання договору становить 9 годин вартістю 12 478,05 грн.

Станом на день подання даної заяви АО «МІТРАС» на виконання вищезазначеного договору надано у період з 07.06.2021 по 21.06.2021 ТОВ «МСТ» правничу допомогу (детальний опис):

- ознайомлення із матеріалами справи - 09.06.2021 - 2 години роботи адвоката;

- правовий аналіз документів, наявних в матеріалах справи, вироблення та узгодження із Замовником правової позиції - 09.06.2021 - 1 година роботи адвоката;

- підготовка та подання адвокатського запиту до Одеського міського центру зайнятості - 09.06.2021 - 1 година роботи адвоката;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву, формування додатків до відзиву, направлення відзиву позивачу - 21.06.2020 - 2 години роботи адвоката.

Загалом станом на 21.06.2021 витрачено 7 годин робочого часу адвоката.

У разі, якщо позивач подасть відповідь на відзив, АО «МІТРАС» планує витрати ще 2 години робочого часу адвоката на правовий аналіз такої відповіді та підготовку заперечень на неї.

При цьому, остаточно визначити розмір витрат на правничу допомогу буде можливо тільки після ухвалення рішення у справі та підписання відповідного акту приймання-надання правничої допомоги між АО «МІТРАС» та ТОВ «МСТ».

Відповідач з поважних причин (АО «МІТРАС» ще надається правнича допомога ТОВ «МСТ» та лише після ухвалення судового рішення між сторонами буде підписано відповідний акт, який підтверджує розмір понесених витрат на правничу допомогу) не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат

Додаткові документи, які підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу, в тому числі акт, рахунок, платіжне доручення ( виписка) будуть надані до суду у встановлені законодавством строки.

До заяви представником відповідача надано попередній розрахунок об`єму та вартості правничої допомоги у справі №420/8578/21 за вих. №1/6 від 07.06.2021 року, а також рахунок фактуру №07/06/2021 від 07.06.2021 року на суму 9705,15 грн.

24.06.2021 року через канцелярію до суду за вхід. №33289/21 надійшло клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, в якому позивач заперечує щодо суми судових витрат, зазначаючи що сума заявлена в клопотанні є не співмірною з заявленими позовними вимогами та складністю справи. Також позивач просить повністю звільнити його від витрат на правничу допомогу у зв`язку з неприбутковістю організації.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд зауважує, що з огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №340/2449/19.

Рішення у справі №420/8578/21 буде прийнято судом з дотриманням строків, визначених КАС України.

Судом встановлено, що відповідачем ні у відзиві від 22.06.2021 року, ні у заяві про розподіл судових витрат від 22.06.2021 року, ні у запереченнях на відповідь на відзив від 02.07.2021 року, не вказано поважних причин, які зумовили неможливість подання доказів на підтвердження таких витрат до вирішення справи по суті.

Таким чином суд дійшов висновку, що вказані витрати повинні бути визначені та підтверджені доказами до вирішення справи №420/8578/21 по суті.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження наданих послуг адвокатом Мхітарян О.С. надано до суду:

копія Договору про надання правової допомоги № 07/06/2021 від 07.06.2021 р. між ТОВ «МСТ» та АО «МІТРАС»;

копію рахунку-фактури №07/06/2021 року від 07.06.2021 року на суму 9 705,15 грн;

Лист-погодження про залучення адвоката Мхітарян О.С. до виконання договору від 07.06.2021 року за вих. №0706/4;

Копія Договору про залучення адвоката №07/06/2021 від 07.06.2021 р;

Копія Попереднього розрахунку об`єму та вартості правничої допомоги за вих.. №1/6 від 07.06.2021 року.

Предмет договору:

1. Виконавець за завданням Замовника надає йому правничу допомогу щодо захисту прав та Інтересів останнього у справі №420/8578/21 Одеського обласного відділення ФСЗІ до ТОВ «МСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, а Замовник приймає та оплачує надану йому правничу допомогу На умовах цього Договору.

Гонорар адвоката:

3. За надання правничої допомоги згідно п.1 Договору Замовник сплачує Виконавцю грошову винагороду, виходячи з того, що вартість однієї години роботи адвоката становить гривневий еквівалент 50 (п`ятдесяти) доларів США, який розраховується по офіційному курсу НБУ станом на день виставлення рахунку.

5. У всьому іншому, що не врегульовано умовами цього Договору, сторони регулюються нормами чинного законодавства України та правилами адвокатської етики.

Опис робіт:

- ознайомлення із матеріалами справи - 09.06.2021 - 2 години роботи адвоката;

- правовий аналіз документів, наявних в матеріалах справи, вироблення та узгодження із Замовником правової позиції - 09.06.2021 - 1 година роботи адвоката;

- підготовка та подання адвокатського запиту до Одеського міського центру зайнятості - 09.06.2021 - 1 година роботи адвоката;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву, формування додатків до відзиву, направлення відзиву позивачу - 21.06.2020 - 2 години роботи адвоката.

- правовий аналіз відповіді на відзив Одеського обласного відділення ФСЗІ - 1 година роботи адвоката;

- підготовка та подання заперечення - 1 година роботи адвоката.

ВСЬОГО 9 годин роботи адвоката.

З матеріалів справи не вбачається та сторонами до суду не надано, що на виконання умов Договору надання правової допомоги №07/06/2021 від 07.06.2021 р, на користь адвоката Мхітарян О.С., за фактично надану правову допомогу по справі № 420/8578/21, були фактично сплачені грошові кошти в сумі передбаченій договором та попереднім розрахунком.

З огляду на вказане представником відповідача, не підтверджено належними та допустимими доказами суму судових витрат ні у сумі 12478,05 грн ні у сумі 9705,15 грн, яка на його думку підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Позивача.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 12, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 37607526, телефон: (048) 722 52 42, e-mail:Odessa_fszi@ukr.net)

Товариство з обмеженою відповідальністю «МСТ» (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Французький бульвар, 9, оф. 47, код ЄДРПОУ 34737387, телефон: (050) 336 50 24, E-mail:welcome@mct-fwd.com)

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.