Рішення № 98609355, 28.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2966/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з пенсії,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу суми заборгованості з пенсійних виплат за період з 07.05.2020 по 31.03.2021 у розмірі 163532,30 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 163532,30 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю Відповідача, грошові кошти у розмірі 11000,00 гривень.

Ухвалою від 14.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з пенсії та моральної шкоди залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду документу про сплату судового збору за майнову вимогу.

На виконання вимог ухвали суду 16.06.2021 від представника позивача надійшов уточнений позов, в якому позивач зменшив позовні вимоги просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу суми заборгованості з пенсійних виплат за період з 07.05.2020 по 31.03.2021 у розмірі 163532,30 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 163532,30 грн.

З огляду на те, що у позивача залишилась майнова вимога про стягнення пенсійних виплат у розмірі 163532,30 грн., яка не є похідної від першої позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності (оскільки похідною вимогою може бути лише немайнова вимога від немайнової), суд ухвалою від 22.06.2021 продовжив строк усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з пенсії та запропонував позивачу протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду документу про сплату судового збору у розмірі 1635,32 грн за майнову вимогу.

На виконання вимог ухвали суду 29.06.2021 представником позивача надано докази сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року за справою №360/3173/20 задоволено позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , визнано протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано врахувати до складу пільгового стажу робити позивача за списком №1 стаж роботи під землею у періоди: з 20.01.1992 по 30.04.1992, з 01.05.1992 по 19.08.1992, з 20.08.1992 по 22.09.1992, з 23.09.1992 по 30.09.1993, з 01.10.1992 по 11.02.1996, з 26.02.1996 по 28.02.1999, з 18.03.1996 по 22.07.1996, з 10.08.1998 по 19.07.2001, з 27.03.2007 по 07.05.2020 та до загального стажу стаж роботи з 01.09.1986 по 04.06.1989, з 29.08.1989 по 03.10.1989, з 05.10.1989 по 11.11.1991 згідно трудової книжки.

Відповідачем з метою затягування виконання зазначеного рішення було використано його право на подання апеляційної скарги у останній день строку, за наслідками розгляду якої Першим апеляційним адміністративним судом рішення суду першої інстанції було залишено в силі.

При цьому у зв`язку з судовою процедурою Постанова першого апеляційного суду набрала законної чинності 03.02.2021, про що відповідачу відомо було з моменту її винесення.

На виконання зазначеного рішення суду Відповідачем нараховано пенсію лише з 08.04.2021 (здійснено першу виплату поточної пенсії за квітень 2021 року).

Позивач звернувся у усному порядку з питанням про виплату заборгованості, яка утворилася у Відповідача перед ним за період з 07.05.2020 (момент фактичного подання позивачем заяви про призначення пенсії) по 31.03.2021 та отримав відповідь про невизначений строк виплати зазначеної заборгованості, яка нібито «прийнята до виконання» (відповідь надана усно, тому не має доказів належної формулювання відповіді).

Адвокатом Марченко С.Д. було направлено адвокатський запит 05.05.2021 з вимогою про надання відомостей про розмір заборгованості та причини невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді відповідача (від 13.05.2021 №1216- 102-8/9029) на адвокатський запит сума заборгованості з невиплаченої пенсії перед Позивачем складає 163532.30 грн. Станом на момент звернення до суду розмір заборгованості залишається без змін. Щодо строків виплати заборгованості Відповідачем у відповіді на адвокатський запит №1216-02- 8/9029 від 13.05.2021. зазначено : «заборгованість за період з 07.05.2020 по 31.03.2021 у сумі 163532.30 грн. внесено до реєстру рішень суду згідно постанови правління пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 «Про затвердження Порядку ведення обліку рішень суду в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою», яка зареєстрована у міністерстві юстиції України 22.10.2018 №1189/32641, та буде виплачено при відповідному фінансуванні. Повідомити точний місяць виплати заборгованості не маємо можливості.

Позивач вважає що дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, які виражаються у невиплаті позивачу заборгованості з пенсії за період з моменту обов`язкового здійснення нарахування пенсії за рішенням суду (07.05.2020) по момент фактичного здійснення відповідачем першої виплати (а саме по 31.03.2021) є протиправними, а права позивача є порушеними суб`єктом владних повноважень та потребуються судового захисту. Позивач вважає бездіяльність Відповідача щодо невиплати йому суми заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 163532,30 грн. (сто шістдесят три тисячі п`ятсот тридцять дві гривні 30 копійок) грн. протиправною.

Ухвалою суду від 01.07.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 01.07.2021 замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459) його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 44-46).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 07.05.2020 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надана заява від ОСОБА_1 , для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно частини З статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ.

За наслідками розгляду заяви, управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку згідно частини З статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 07.05.2020 у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №360/3173/20, управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області було зараховано ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію за пільговими умовами, періоди роботи з 20.01.1992 по 01.05.1992, з 01.05.1992 по 20.08.1992, з 20.08.1992 по 23.09.1992, з 23.09.1992 по 11.02.1996 на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановугілля», з 18.03.1996 по 22.07.1996 на шахті «Біжансівська» в/о по видобудку вугілля «Стахановугілля» та з 10.08.1998 по 19.07.2001 ДП шахта «Голубівська» ДВАТ «Луганськвугілля», а також повторно розглянути заяву від 07.05.2020 згідно до ч. З ст. 114 Закону 1058, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішенням №121630006272 від 09.03.2021 позивачу було призначено пенсію з 07.05.2020 та нараховано на виплатну відомість на квітень 2021. Пенсія ОСОБА_1 виплачується з квітня 2021 та по теперішній час.

Відповідно до пункту 1 постанови І^МУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №788 від 21.08.2019) суми пенсій, які не виплачено за період до їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Передбачений вказаною нормою окремий порядок Кабінетом Міністрів на сьогодні не прийнято. Заборгованість за період з 07.05.2020 по 31.03.2021 в сумі 163 532, 30 грн. внесено до реєстру судових рішень згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 «Про затвердження Порядку ведення обліку рішень суду в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою», яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 22.10.2018 №1189/32641, і-а буде виплачено при відповідному фінансуванні.

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 07.05.2020 звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення пенсії незалежно від віку на підставі частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до якої додав копії: військового квитка, довідки про заробітну плату, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідок, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, паспорту, трудової книжки (а.с.44).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року за справою №360/3173/20 задоволено позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , визнано протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано врахувати до складу пільгового стажу робити позивача за списком №1 стаж роботи під землею у періоди: з 20.01.1992 по 30.04.1992, з 01.05.1992 по 19.08.1992, з 20.08.1992 по 22.09.1992, з 23.09.1992 по 30.09.1993, з 01.10.1992 по 11.02.1996, з 26.02.1996 по 28.02.1999, з 18.03.1996 по 22.07.1996, з 10.08.1998 по 19.07.2001, з 27.03.2007 по 07.05.2020 та до загального стажу стаж роботи з 01.09.1986 по 04.06.1989, з 29.08.1989 по 03.10.1989, з 05.10.1989 по 11.11.1991 згідно трудової книжки.

Рішенням від 09.03.2021 № 121630006272 позивачу призначено пенсію з 07.05.2020 в сумі 15132,84 грн (а.с. 48)

У відзиві відповідач зазначає, що виплата пенсії здійснюється з квітня 2021 року (а.с. 45 зв.).

Згідно з інформацією, зазначеною у відзиві на позовну заяву, Позивачу невиплачена пенсія за період з 07.05.2020 по 31.03.2021 в сумі 163532,30 буде проведена після отримання відповідного фінансування на умовах окремого поряду, визначеного КМУ (а.с. 45 зв.).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій Відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 07.05.2020 по 31.03.2021.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Щодо заборгованості по пенсії за період з 07.05.2020 по 31.03.2021, то право Позивача на пенсію за вказаний період не є спірним.

Відповідачем пенсія нарахована у повному обсязі, однак, не виплачена з посиланням на пункт 15 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», враховуючи наведене Позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.

Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IVзазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Посилання відповідача щодо невиплати пенсії на відсутність фінансування судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку щодо невиплати позивачу суми заборгованості з пенсійних виплат за період з 07.05.2020 по 31.03.2021 у розмірі 163532,30 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 163532,30 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити це рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2543,40 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку щодо невиплати ОСОБА_1 суми заборгованості з пенсійних виплат за період з 07.05.2020 по 31.03.2021 у розмірі 163532,30 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 163532,30 грн. за період з 07.05.2020 по 31.03.2021.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2543 (дві тисячі п`ятсот сорок три) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов