Рішення № 98608310, 27.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/11182/19

категорія 111030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій, з підстав невідповідності вимогам Податкового кодексу України, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0037921305, №0037941305, №0037931305.

Позивачем позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Висновки перевірки зводились до того, що позивачем не було подано декларацію про майновий стан і доходи та не відображено в складі загального місячного оподатковуваного доходу суму додаткового блага. Позивач вказує, що в січні 2015 року з метою погашення заборгованості по кредитному договору №0503/0908/45-022 та іпотечному договору №0503/0908/45-022-Z-1 від 02 вересня 2008 року було продано квартиру, а грошові кошти сплачені ТОВ "Кредитні ініціативи". Відповідно до листа від 22.01.2015 ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором була анульована. Оскільки анулювання боргу за кредитним договором фактично є реалізацією заставленого майна, тому не є доходом та не підлягає відображенню у річній декларації про майновий стан і доходи. Також позивач звертає увагу суду на те, що нею не було отримано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв`язку з чим була позбавлена права надавати пояснення, заперечення та відповідні документи під час перевірки, а тому така перевірка є незаконною, а винесені за її результатами рішення протиправними.

Ухвалою судді було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву у якому проти задоволення адміністративного позову заперечує. Зазначає, що Головним управління ДПС у Житомирській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ФО ОСОБА_1 . На підставі наявної податкової інформації платником в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 отримано доходи, які згідно з вимогами ПКУ підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та декларуванню. На підставі перевірки було складено відповідний акт від 28 грудня 2018 року №1424/06-30-13-05/ НОМЕР_1 . Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до органів ДПС податкових декларацій встановлено, що фізичною особою - платником податку ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік не подано, суму доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо - не задекларовано, хоча відповідно до статті 176 пункту 176.1 підпункту "в" Податкового кодексу України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримала, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача, заперечував щодо позовних вимог.

Після дослідженням письмових доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 як фізичною особою було укладено кредитний договір від 02 вересня 2008 року за № 0503/0908/45-022, згідно з яким банк, на визначених договором умовах, надає грошові кошти у розмірі 75000 доларів США на придбання квартири, загальною площею 61,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В рахунок забезпечення вказаного грошового зобов`язання було укладено іпотечний договір №0503/0908/45-022-Z-1 від 02 вересня 2008 року.

Відповідно до листа ТОВ "Кредитні ініціативи" від 22 січня 2015 року № б/н позивача було повідомлено про прощення (анулювання) боргу за кредитним договором № 0503/0908/45-022 від 02 вересня 2008 року, та про те що, до її річного доходу за 2015 рік, що підлягає оподаткуванню, входить прощений дохід у розмірі 1200809,26 грн.

На підставі пп.19.1.2 п.19 ст.19, пп.20.1.4 п. 201.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до Наказу Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.0102018 №2214 в період з 19.11.2018 тривалістю 3 дні було здійснено невиїзну позапланову документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

В ході перевірки було встановлено та зафіксовано в складеному за її результатами акті від 28.11.2018 №1424/06-30-13-05/ НОМЕР_1 , що отримання позивачем у I кварталі 2015 року доходу як додаткового блага у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом (основної суми боргу (кредиту), в сумі 1200809,29 грн. ТОВ "Кредитні ініціативи" та не подання у зв`язку з цим декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року № 0037921305, по податку на доходи фізичних осіб на суму 121 016,92 грн. за податковими зобов`язаннями та 30 524,23 грн. штрафу.

Також на підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року №0037941305 - по податку на доходи фізичних осіб 170, 00 грн. (штрафу).

Крім того, на підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року №0037931305 по військовому збору на суму 9111,76 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Статтею 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.54 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.47 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із статтею 163 пунктом 163.1 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Статтею 164 пунктом 164.1 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У відповідності до статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту "д" Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Аналіз наведеної норми дозволяє резюмувати, що наявність факту вказаного додаткового блага можливий за сукупності умов: анулювання (прощення) основної суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.

Отже, припинення зобов`язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов`язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов`язання перед державою.

Втім, виходячи з аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, слідує, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто "тіло" кредиту, і не включаються в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором та пеня за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором, прощена (анульована) кредитором.

Статтею 1054 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 546 частиною 1 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) кредитором, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, неустойка (штраф, пеня), які нараховані за порушення виконання основного зобов`язання, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, а також у разі прощення неустойки (штрафу, пені), - відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Тому база оподаткування має бути визначена виключно із основної суми боргу за кредитним договором, прощеної (анульованої) кредитором, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів та неустойки.

Статтею 16 пунктом 16.1 підпунктами 16.1.3, 16.1.4 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із статтею 49 пунктом 49.1 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку .

Статтею 49 пунктом 49.18 підпунктом 49.18.4 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі статтею 164 пунктом 164.2 підпунктом 164.2.17 підпунктом "д" ПК України, боржник самостійно сплачує податок з доходів, визнаних як додаткове благо та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до статті 179 пункту 179.7 Податкового кодексу України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Як вище встановлено судом, ТОВ "Кредитні ініціативи" 22 січня 2015 року було здійснено анулювання (прощення) ОСОБА_1 основної суми боргу (кредиту) в розмірі 1 200 809,29 грн.

Таким чином, сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитом у розмірі 1 200 809,29 грн. станом на 22 січня 2015 року, є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно статті 167 пункту 167.1 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пункту 161 підпунктів 1.1 - 1.3 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені статтею 162 пунктом 162.1 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.

Судом встановлено, що позивачем самостійно не задекларовано отримання додаткового блага, у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу у розмірі 1 200 809,29 грн.

У відповідності до статті 54 пункту 54.1 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до статті 56 пункту 56.11 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статті 120 пункту 120.1 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Позивачем не було виконано свого обов`язку щодо подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за звітний 2015 рік відповідно до цього Кодексу, зокрема в частині отриманого додаткового блага, у зв`язку із прощенням (анулюванням) позивачеві кредитором: - ТОВ "Кредитні ініціативи" основної суми боргу (кредиту) (її частини) у розмірі 1 200 809,29 грн., а відтак відповідачем правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року.

Відповідно до статті 31 пункту 31.1 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Щодо доводів позивача про відсутність факту належного ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про проведення перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надісланні за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисто вручені йому чи його уповноваженому представнику під розписку.

Виходячи із змісту вказаної норми права копія наказу про призначення документальної невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки, платнику податків можуть бути вручені в спосіб:

по - перше, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення;

по - друге, вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку.

ГУ ДФС в Житомирській області направлено позивачу на податкову адресу (за місцезнаходження) ФО ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом від 11.10.2018р.№ 1000309364809 - копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 2214 від 11.10.2018 року, на адресу - АДРЕСА_2 . Як вбачається із вище вказаного податкового-повідомлення рішення ОСОБА_1 отримала наказ, що підтверджується її підписом.

Відтак, податковим органом проведено перевірку позивача з дотримання вимог, встановлених податковим законодавством.

У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А), Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень виконав та надав суду докази на обґрунтування їх законності та доведеності висновків по суті підстав нарахування грошових зобов`язань.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень застосованого судом законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , і.н. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова