Рішення № 98605645, 27.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/74/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 Справа № 908/1156/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/1156/21

за позовом Приватного підприємства “УКРМЕТИЗ” (вул. Панікахи, буд. 2, м. Дніпро, 49600, ідентифікаційний код 32140444)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661)

про стягнення 1006503,98 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство “УКРМЕТИЗ” з позовом до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення основного боргу в сумі 984982,80 грн., інфляційних збитків в сумі 16744,69 грн., 3% річних в сумі 4776,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати продукції, поставленої позивачем відповідачу за видатковою накладною №РН-1346 від 28.12.2020 на виконання договору поставки продукції від 15.12.2020 (№480(7)20УК/53-121-01-20-10014 від 24.12.2020), укладеного між позивачем та відповідачем в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”. За прострочення оплати товару позивач нарахував 3% річних за період з 27.02.2021 по 26.04.2021 (59 днів) в сумі 4776,49 грн. та інфляційні втрати за березень 2021 року в сумі 16744,69 грн., які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218 Господарського кодексу України.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.05.2021 позивач подав позовну заяву з уточненою ціною позову (1006503,98 грн.) та доплатив судовий збір у сумі 71,66 грн., надав інші витребувані судом докази.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1156/21. Присвоєно справі номер провадження 28/74/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 14.06.2021.

Позивач та відповідач отримали копію ухвали суду 20.05.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

08.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Зауважив, що позивачем не надані належні докази на виконання п. 4.4 договору в частині надання податкової накладної на суму 164163,80 грн. та докази, які підтверджують виникнення обов`язку відповідача зі сплати суми ПДВ за договором. Крім того вказує, що ПДВ – це загальнодержавний непрямий податок, який сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку). У зв`язку з цим відповідач вважає, що включення сум ПДВ до бази нарахування 3% річних є необґрунтованим і таким що суперечить правовій природі процентів як плати за користування чужими грошовими коштами. Також вказує, що законодавством не передбачена індексація суми ПДВ, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що індекс інфляції в березні 2021 року становив 101,7%. Щодо зазначених позивачем у попередньому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19000,00 грн. відповідач зауважив, що вони не підтверджені документально у встановленому порядку.

22.06.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зауважив, що відповідач не заперечує факт поставки продукції та наявність заборгованості за договором. Вказує, що податкова накладна за фактом поставки товару була належним чином оформлена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Відзначив, що умовою оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ є реєстрація податкової накладної в даному реєстрі, а не її отримання відповідачем. Зазначив, що відповідно до п. 201.9 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує іншого додаткового підтвердження. З метою отримання податкової накладної покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної. Тобто відповідач мав можливість самостійно отримати податкову накладну. Позивач вказує, що поставку товару та реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснено позивачем 28.12.2020, тому 60-денний строк оплати товару закінчується 26.02.2021. Щодо розміру індексу інфляції за березень 2021 року позивач зауважив, що така інформація є загальнодоступною і індекс інфляції за березень 2021 року офіційно встановлено в розмірі 101,7%. Щодо доказів понесення витрат на правову допомогу позивач відзначив, що такі докази будуть надані суду у встановленому порядку за правилами ст. 244 ГПК України.

Розглянувши надані сторонами заяви по суті спору (відзив, відповідь на відзив), суд прийняв їх до розгляду, оскільки вони підписані уповноваженими особами та подані у встановленому ГПК України порядку та у встановлені судом строки.

13.07.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів – розрахунку часу, витраченого адвокатом на виконання послуг, та обсяг наданих адвокатом послуг у справі, рахунків та меморіальних ордерів про сплату вказаних рахунків.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

15.12.2020 між Приватним підприємством “УКРМЕТИЗ” (постачальник, позивач) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (покупець, відповідач) укладено договір поставки продукції (№480(7)20 УК/53-121-01-20-10014 від 24.12.2020) (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар (комплект кріплення, секції огорожі, стовп, ворота розпашні, хвіртка, щит огороджувальний) на суму 984982,80 грн. з ПДВ. Виробник: ПП «Велтабудсервіс» м. Тараща, ТОВ «ЗІО» м. Світловодськ.

У п. 3.1 договору визначено, що загальна вартість продукції, що поставляється за даним договором, становить 820819,00 грн., крім того ПДВ – 164163,80 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.3 договору оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені у п. 3.2 цього договору, за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP – м. Енергодар ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (вул. Промислова, 133).

Сторони погодили в п. 4.4 договору, що продукція, яка поставляється, повинна супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна у 3-х примірниках, податкова накладна (в електронному вигляді), оригінал або завірена постачальником копія паспорта або сертифікату якості, виданого підприємством-виробником.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.

Відповідно до п. 4.3 договору поставка продукції відбувається у строки згідно з п. 1.2 договору.

Згідно з п. 1.2 договору строк поставки продукції: грудень 2020 р.

На виконання договору позивач поставив відповідачу обумовлену продукцію на суму 984982,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-1346 від 28.12.2020 та товарно-транспортною накладною №00180 від 28.12.2020.

Товар отримано представником відповідача в повному обсязі без зауважень.

10.03.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №0903/21/01 від 09.03.2021 про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 984982,80 грн., до якої було додано акт звіряння.

Відповідач надав відповідь на претензію листом вих. №28-23/7933 від 05.04.2021, в якому повідомив, що у зв`язку із складним фінансовим станом у відповідача відсутні грошові кошти для погашення заборгованості в установлені договором строки, однак за фактом розподілу грошових коштів кредиторська заборгованість буде погашена.

Відповідач не оплатив суму заборгованості, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 984982,80 грн., інфляційних збитків в сумі 16744,69 грн., 3% річних в сумі 4776,49 грн.

Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором поставки продукції від 15.12.2020 (№480(7)20УК/53-121-01-20-10014 від 24.12.2020).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.3 договору оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені у п. 3.2 цього договору, за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

В даному випадку строк оплати вартості фактично наданої послуги погоджено сторонами в п. 3.2 договору шляхом визначення конкретного терміну оплати – протягом 60 календарних днів з моменту поставки, а вказівка у п. 3.3 договору на оплату частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) є лише умовою здійснення такої оплати, яка здійснюється у строк, визначений п. 3.2 договору, про що прямо зазначено в п. 3.3 договору. При цьому суд зауважує, що така умова оплати пов`язана саме з реєстрацією податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та не потребує надання доказів здійснення такої реєстрації.

Товар на суму 984982,80 грн. з ПДВ, з яких 820819,00 грн. - вартість продукції, а 164163,80 грн. – сума ПДВ, поставлено позивачем відповідачу 28.12.2020.

Отже, строк оплати вартості товару настав 26.02.2021.

За фактом поставки товару позивач виписав податкову накладну №85 від 28.12.2020, яка зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція №1 від 14.01.2021.

Враховуючи викладене, строк оплати частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ слід визначати так само, як і для оплати вартості товару, – 26.02.2021, оскільки на дату настання цього строку податкова накладна вже була виписана та зареєстрована позивачем.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не надав доказів оплати товару на суму 984982,80 грн., не заперечує факт поставки товару та його несплати на момент розгляду справи.

Заперечення відповідача щодо настання строку оплати вартості послуг в частині суми ПДВ судом спростовані.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за поставлений товар у сумі 984982,80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати товару позивач нарахував на суму заборгованості (984982,80 грн.) 3% річних за період з 27.02.2021 по 26.04.2021 (59 днів) в сумі 4776,49 грн. та інфляційні втрати за березень 2021 року (101,7%) в сумі 16744,69 грн.

Застосований позивачем індекс інфляції за березень 2021 року в розмірі 101,7% відповідає повідомленню Державної служби статистики України щодо індексу споживчих цін у березні 2021 року.

Суд перевірив розрахунок позивача та визнав позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4776,49 грн. та інфляційних втрат у сумі 16744,69 грн. обґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що включення сум ПДВ до бази нарахування 3% річних суперечить правовій природі процентів як плати за користування чужими грошовими коштами суд визнав необґрунтованими, оскільки сума ПДВ є складовою купівельної ціни товару та входить до суми грошового зобов`язання відповідача перед позивачем.

Враховуючи викладене, позові вимоги задоволено судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 15097,56 грн. покладаються на відповідача.

Щодо доказів понесення витрат на правову допомогу позивач відзначив, що такі докази будуть надані суду у встановленому порядку за правилами ст. 244 ГПК України.

Відповідно до попереднього розрахунку позивача витрати на правову допомогу позивача складали 19000,00 грн.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

13.07.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів – розрахунку часу, витраченого адвокатом на виконання послуг, та обсяг наданих адвокатом послуг у справі, рахунків та меморіальних ордерів про сплату вказаних рахунків.

Відповідно до наданих доказів фактичні витрати позивача на правову допомогу склали 3800,00 грн., що підтверджується розрахунком часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), рахунками на оплату №2021/687 від 20.04.2021 на суму 2400,00 грн. (підготовка позовної заяви, відправка документів учасникам справи), №2021/823 від 09.06.2021 на суму 1400,00 грн. (підготовка відзиву, відповіді на відзив, відправка документів учасникам справи, подача документів до суду), платіжними дорученнями №3056 від 21.04.2021 на суму 2400,00 грн., №3190 від 18.06.2021 на суму 1400,00 грн.

Повноваження адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4417 від 05.08.2019, ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1024840 від 25.01.2021, угодою про надання юридичних послуг №4/2021 від 18.01.2021.

За приписами ч. ч. 4 – 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень проти заявленого позивачем обсягу наданої правничої допомоги та розміру витрат на її оплату.

Враховуючи викладене, суд ухвалив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 3800,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного підприємства “УКРМЕТИЗ” (вул. Панікахи, буд. 2, м. Дніпро, 49600, ідентифікаційний код 32140444) основний борг у сумі 984982,80 грн. (дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві грн. 80 коп.), 3% річних у сумі 4776,49 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят шість грн. 49 коп.), інфляційні втрати в сумі 16744,69 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сорок чотири грн. 69 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 15097,56 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`яносто сім грн. 56 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 3800,00 грн. (три тисячі вісімсот грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 27.07.2021.

Суддя О.В.Федорова