Вирок № 98603039, 28.07.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/190/21

Номер провадження № 1-кп/315/102/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 рокум. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Атрошенко Я.В.,

прокурора: Нєфьодова В.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080220000012 від 15.01.2021 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сускове Свалявського району Закарпатської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, розлученого, не працюючого, не військовозобов`язаного, не депутата, не маючого на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23.12.2020 року близько 18:00 годин, в с. Воздвижівка Гуляйпільського району Запорізької області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи раптово виниклий прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів та корисливої мети, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом відчинення хвіртки проник на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , звідки таємно біля господарчої будівлі, яка розташована на території вказаного домоволодіння, викрав брухт чорного металу загальною вагою 50 кг, вартістю 5 грн. 27 копійок за 1 кг на суму 263 грн. 50 копійок.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 , спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 263 грн. 50 коп. З викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, пояснив, що 23.12.2020 року він пішов до товариша, де вони вживали разом спиртне. Після цього він пішов до домоволодіння ОСОБА_2 , у якої раніше працював за наймом та яка проживає по АДРЕСА_1 . Зайшов з боку городу, відкрив хвіртку в заборі, та побачив відразу за хвірткою візок. Цей візок був зламаний і не мав товарного виду та використовуватися за призначенням вже не міг. У візку знаходилася стара ручна сівалка, яка також вже не була придатна до використання. Він подумав, що може здати це майно на металобрухт. Затим він взяв цей візок за коліща та потіг на себе, і так його витягнув з території домоволодіння. Затим 25.12.2020 року він здавав візок та сівалку на металобрухт за 150 грн.. Коли до нього приїхала поліція, то він відразу надав пояснення та вказав, куди він здав металобрухт. Також вказав на те, що після події він відпрацював потерпілій вартість візка і сівалки.

Додатково вказав, що на теперішній час він усвідомив скоєне, критично ставиться до свого вчинку, у скоєному щиро розкаюється і прохає суд суворо його не карати.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України та обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів та матеріалів в частині речових доказів і процесуальних витрат, вивченням даних, що характеризують ОСОБА_1 та досудової доповіді щодо останнього.

Не зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, його вина також доведена наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом доказами, зокрема:

-витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 12021080220000012 від 15.01.2021 року, відповідно до якого за заявою ОСОБА_2 було порушено кримінальне провадження за ч. 3 ст. 185 КК України за фабулою: в період часу з 22.12.2020 року по 23.12.2020 року в с. Воздвижівка Гуляйпільського району Запорізької області, невідома особа, з огородженої території домоволодіння АДРЕСА_2 , скоїла крадіжку чорного металу, чим спричинила останній матеріального збитку на суму близько 300 грн.;

-рапортом пом. чергового СРПП №1 Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Пузанова С.М. від 15.01.2021 року про те, що 15.01.2021 року о 09.55 надійшов рапорт СКП Куріленка А.А. за фактом крадіжки у гр. ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.01.2021 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_2 вказала, що в період часу з 22.12.2020 року по 23.12.2020 року невстановлена особа проникла на територію її домоволодіння та викрала металобрухт. В скоєнні даного правопорушення вона підозрює ОСОБА_1 . Шкоду визначила в розмірі 300 грн.;

-протоколом огляду місця події від 15.01.2021 року, під час якого оглянуто територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що територія домоволодіння з усіх боків є огородженою, а саме з передньої частини знаходиться металевий паркан коричневого кольору в якому маються ворота. З правої та лівої частин двору знаходяться господарчі будівлі, двері до яких замкнуті на навісні замки. Біля цих будівель знаходяться металеві речі, приладдя та інший реманент. За вказівкою потерпілої було з`ясовано, де знаходилося майно до його викрадення, а саме біля металевої конструкції, яка розміщена на чотирьох металевих палицях біля однієї з господарчих будівель;

-протоколом слідчого експерименту від 15.01.2021 року з відеофіксацією, за участі потерпілої ОСОБА_2 , відповідно до якого остання вказала на місцезнаходження речей до їх викрадення. Також, вона вказала, що її домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 є повністю огородженим. Увечері 23.12.2020 року близько 16.00 год. вона ще поралася по господарству і бачила, що металеві речі були на місці. На наступний день вона вже виявила, що металевий візок та саморобна металева сівалка відсутні. Вказала також, що вона може опізнати ці речі та підозрює у їх викрадені ОСОБА_1 ;

-заявою ОСОБА_4 від 15.01.2021 року про добровільну видачу металевого візка та ручного металевого пристрою для посіву зерна;

-протоколом огляду предмета від 15.01.2021 року, відповідно до якого було оглянуто металевий візок трапецевидної форми, розміром 50 смх90смх40см, виготовлений з листового металу товщиною 5 мм, висота бортів - 80 см, та металева ручна сівалка, виготовлена у вигляді чобітку, на якому мається загострене рало з отвором для зерна. Як пояснив під час огляду речей ОСОБА_4 , то зазначені предмети він придбав у ОСОБА_1 ;

-висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №212/21 від 21.01.2021 року, згідно якого ринкова вартість 1 кілограму брухту чорного металу на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 22.12.2020 року, становила 5,27 грн., за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики;

-протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 15.01.2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_3 , впізнав особу, зображену на фото № 3 - ОСОБА_1 , який 25.12.2020 року близько 19.00 год. запропонував йому купити металевий візок та ручну металеву сівалку, повідомивши що ці речі належать йому. За вказані металеві вироби він заплатив йому 150 грн.;

-протоколом огляду предмету від 22.01.2021 року, відповідно до якого було проведено з добровільної згоди потерпілої ОСОБА_2 контрольне зважування металевого візка та ручної металевої сівалки, загальна вага яких склала 50 кг;

-протоколом слідчого експерименту від 22.01.2021 року проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_1 , який пояснив, що в ніч з 22.12.2020 року на 23.12.2020 року, він прибув до домоволодіння АДРЕСА_2 . Зайшов через городи, відчинив хвіртку у паркані та зайшов на територію двору. Потім на території домоволодіння, біля господарчих будівель він знайшов візок, в який поклав ручну сівалку, а затим перекинув ці речі через паркан і пішов геть. Також, ОСОБА_1 продемонстрував свої дії.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_1 саме 23.12.2020 року близько 18:00 годин, в с. Воздвижівка Гуляйпільського району Запорізької області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи раптово виниклий прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів та корисливої мети, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом відчинення хвіртки проник на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , звідки таємно біля господарчої будівлі, яка розташована на території вказаного домоволодіння, викрав брухт чорного металу загальною вагою 50 кг, вартістю 5 грн. 27 копійок за 1 кг на суму 263 грн. 50 копійок. Своїми умисними діями ОСОБА_1 , спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 263 грн. 50 коп. З викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням в інше сховище.

При кваліфікації дій саме за ч. 3 ст. 185 КК України, зокрема, з такою кваліфікуючого ознакою як «проникнення у сховище» суд виходить з такого.

Так, у постанові від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к, провадження № 51-2436кмо18) Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

При цьому необхідно встановити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище». Ці обставини з огляду на положення статей 91-94 КПК підлягають обов`язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці, в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення включає таку кваліфікуючу ознаку, як проникнення у сховище.

Для здійснення такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягають встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) у приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

При цьому обов`язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.

Суд за даним кримінальним провадженням встановив, що ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна з проникненням у сховище, оскільки як вбачається з матеріалів справи та самих пояснень обвинуваченого, візок та сівалка знаходилися під стіною нежитлової будівлі та для того щоб туди дістатися необхідно подолати перешкоду у вигляді паркану та хвіртки. З протоколу огляду місця події та протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_2 вбачається, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 є огородженим. Тобто паркан в цьому випадку є захистом домогосподарства від сторонніх осіб, що об`єктивно перешкоджав вільному доступу сторонніх осіб, а також дозволяв ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем), як зазначено у згаданій постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, а також підтримано в позиції, яка викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 630/731/17 (провадження № 51-9865км18).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України є тяжким злочином.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за яким характеризується негативно, розлучений, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в органі пробації не знаходиться, матеріальну шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, відшкодовано потерпілій в повному обсязі, остання жодних претензій до нього не має. Також обвинувачений вказав, що додатково надавав допомогу потерпілій в облаштуванні її побуту в рахунок відшкодування шкоди, завданої злочином.

В силу ст. 66 КК України суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 в суді вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував шкоду, і розцінює вказані обставини як такі, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого та знижують суспільну небезпечність вчиненого ним діяння.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка б обтяжувала покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом визнається вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , органом пробації була складена досудова доповідь від 06.04.2021 року. Відповідно до такої доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як середній, такого ж рівня визначений і ризик небезпеки для суспільства чи окремих осіб. За результатами доповіді, взявши до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення при середньому рівні небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб), орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. окремих осіб). Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме проведення заходів соціально-виховної роботи спрямованої на формування в свідомості відповідної особи загальноприйнятних правил поведінки та їх дотримання. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на нього обов`язки, визначені п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Окремо, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Потерпілою у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 55 КПК України визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Особа визнається потерпілою незалежно від того, один чи декілька видів шкоди їй завдано.

Верховний Суд роз`яснив, що позиція щодо визначення винному виду та розміру покарання й можливості звільнення від його відбування є не процесуальною вимогою, а думкою потерпілого, яка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Також така висловлена позиція не обмежує потерпілого у можливостях подальшого оскарження до суду вищого рівня законності й обґрунтованості вироку у частині вирішення вказаних питань у тому числі щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість (постанова ВС від 21.02.2019 р. у справі № 742/584/18).

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином, з урахуванням наявності обставин, які пом`якшують покарання та обставин, які б його обтяжували, ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого, висновку, який міститься в досудовій доповіді органу пробації, а також того, що ОСОБА_1 за матеріалами провадження загалом характеризується незадовільно, офіційно не працює, але має доходи від робіт за наймом, має задовільний стан здоров`я, раніше не судимий, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, зокрема потерпілої ОСОБА_2 , викладеної нею у її письмовій заяві, а також взавши до уваги саму вартість майна та його цінність для потерпілої, суд, керуючись ст. ст. 50, 65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових діянь.

Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості злочину, вчиненого ОСОБА_1 , дані про його особу, а також те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникнув за вчинений ним злочин, та другорядну роль - кари як мети покарання, суд вважає, що за таких обставин, виправлення останнього та попередження скоєння ним нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України на певний строк та з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати в сумі 300,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого виходячи з такого. При вирішенні питання відшкодування процесуальних витрат у справі, пов`язаних із залученням експерта у визначеному розмірі, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому, слід зазначити, що дана норма закону не передбачає можливості стягнення таких витрат на користь конкретної експертної установи, оскільки такі витрати згідно з ч. 2 ст. 122 КПК України щодо залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з державного бюджету України. Таким чином, оскільки матеріали кримінального провадження містять документальне підтвердження витрат держави на проведення експертизи, то є підстави для стягнення з обвинуваченого суми таких витрат.

Вирішуючи долю речових доказів суд керується ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Запобіжні заходи обвинуваченому під час судового розгляду не обиралися. Підстав для задоволення клопотання прокурора про їх застосування до набрання вироком законної сили не вбачається, оскільки останній не було названо конкретних ризиків, які визначені у ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 174, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно п. 1 та п.2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави суму процесуальних витрат в розмірі 300 гривень 00 копійок.

Речові докази:

-металевий візок та металеву ручну сівалку, які були передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 - залишити останній за належністю;

-два оптичних носії DVD-R ємністю 4,7 Gb, з відеозаписом слідчих екпериментів - залишити в матеріалах провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: О. О. Романько