Ухвала суду № 98602420, 02.07.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39915/19-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

за участі секретаря судового засідання - Брачун О. О.,

представника позивача Лаврентьєва Д. О.,

представника відповідача Єлисєєва Є. В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, треті особи: Публічне акціонерне товариство АБ «Укргазбанк», Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія Укртранс», Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, Державне підприємство «Державний будівельний комбінат управління справами Верховної Ради України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Офіс Генерального прокурора, прокуратуру м. Києва про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена справа.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини пов`язані з виконанням кредитного договору та іпотечного договору, сторонами яких є юридичні особи.

В судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача проти клопотання заперечував, просив відмовити.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У частині першій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17.

Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи, що спірні правовідносини пов`язані із захистом порушеного речового права позивача, суд дійшов висновку, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Безпідставним є посилання сторони відповідача на положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, оскільки у даній справі відсутній спір щодо правочинів, та зокрема, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Також безпідставним є посилання сторони відповідача на положення пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України, оскільки предметом забезпечення виконання зобов`язання були виключно майнові права на квартиру, а не саме нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 19, 43, 49, 255-256, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, треті особи: Публічне акціонерне товариство АБ «Укргазбанк», Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія Укртранс», Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, Державне підприємство «Державний будівельний комбінат управління справами Верховної Ради України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Офіс Генерального прокурора, прокуратуру м. Києва про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк