Рішення № 98597989, 16.07.2021, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/90/21

Провадження № 2-др/135/5/21

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

16.07.2021 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Міронової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №135/90/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у вказаній цивільній справі №135/90/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В клопотанні зазначив, що 20.09.2019 року між ним та адвокатом Новак Д.М. укладено договір про надання професійної правничої допомоги, вiдповiдно до якого він надає йому професійну правничу допомогу по справі за його позовною заявою до ГУНП у Вiнницькiй областi, Вінницької обласної прокуратури, ГУ ДКС України у Вiнницькiй областi про відшкодування шкоди, завданої громадяниновi незаконними дiями органiв, що здійснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, органів досудового розслідування, прокуратури i суду (копiя договору міститься в матеріалах справи).

20.09.2019 року укладено Додаток №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги вiд 20.09.2019 року. Згідно умов вказаного договору та Додатку №1, він попередньо сплатив 10000 грн за надання професійної правничої допомоги. Також, вiдповiдно до умов договору та додаткової угоди №1 він має сплатити адвокату в майбутньому 10% вiд присудженої судом суми, яка згідно рішення Ладижинського мiського суду Вінницької областi вiд 17.06.2021 року складає 250 000 грн, а 10% вiд зазначеної суми становить 25 000 грн.

18.06.2021 року укладено Додаток №2 до Договору про надання професійної правничої допомоги вiд 20.09.2019 року. Вiдповiдно до Додатку №2, за фактично надану правову допомогу по справі №135/90/21, яка розглядалася у суді першої інстанції, він має сплатити адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 34552 грн. 50 коп. вказав, що вже сплачено 10000 грн у вигляді авансового платежу. Залишок суми за фактично надану йому правову допомогу складає 24552 грн. 50 коп., яку він має сплатити на протязі трьох банківських днiв з дати зарахування стягнутої суми на його розрахунковий ракунок.

Крім того, його представник - адвокат Новак Д.М., здійснює адвокатську діяльність в м. Тульчин Вінницької області, в зв`язку з чим потребує витрат на поїздки до Ладижинського міського суду Вінницької області для участі в судових засіданнях по даній справi. Тому, у відповідності до Додатку № 1 до «Договору про надання професійної правничої допомоги вiд 20.09.2019, на нього покладається обов`язок сплатити витрати адвоката Новака Д.М. на проїзд до суду в провадженні якого перебуває вказана справа.

Так, 17.06.2021 року до закiнчення судових дебатiв у справi його представником було заявлено, що він має намір подати заяву про стягнення судових витрат з розрахунком та доказами понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

Його витрати, пов`язанi з розглядом справи, складаються з витрат на професiйну правничу допомогу в розмірі 59 552 грн. 50 коп. та витрат на проїзд до суду в розмірі 707 грн. 30 коп., а всього - 60 259 грн. 80 коп. Тому просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь, всі понесені ним судовi витрати пов`язані з розглядом справи.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача Новак Д.М. подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Представниками Вінницької обласної прокуратури подано заперечення на клопотання щодо розподілу судових витрат, згідно яких зазначили, що прокуратура заперечує проти стягнення судових витрат у повному обсязі. Посилаються на те, що зазначена справа не становить юридичної складності, оскільки предмет позову має чітко окреслений перелік нормативних актів, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах; щодо розгляду таких справ склалась стала судова практика, сукупність доказiв у справі не становить значного об`єму, у справі проведено 3 судових засідання загальною тривалістю 4 години, з яких 2 проведено у режимі відеоконференції за клопотанням представника позивача. Зазначене дозволяє дійти висновку, що розмір витрат на оплату допомоги адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання робiт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робiт. Крім цього, у фіскальному чеку не зазначено, ким здійснена купівля пального, позивачем не надано доказів витрат пального на проїзд адвоката до м. Ладижина; документи про транспортний засіб, який використаний для проїзду до м. Ладижина; докази належності адвокату транспортного засобу; технічні харатеристики споживання палива транспортним засобом; відстань, на яку необхідно здійснити переїзд. Отже, наданий позивачем фіскальний чек не може слугувати належним доказом витрат на проїзд адвоката позивача до Ладижинського мiського суду Вінницької областi. Пов`язаність витрат на паливо у сумі 707, 30 грн. із розглядом справи не доведена. Судом задоволено позовні вимоги частково, що становить 38 % вiд суми первісних вимог, відтак витрати можуть стягуватись пропорційно задоволеній частині вимог.

Представник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з`явилась, подала до суду заперечення на клопотання про стягнення судових витрат. Заявлений обсяг витрат на правничу допомогу є явно завищеним зважаючи на те, що справа не становить значної складності, судова практика та законодавство у вказаній категорії справ є сталими та не потребують значного обсягу досліджуваної інформації для аналізу. Зазначені витрати документально не підтверджені та не доведені позивачем. Вiдсутні докази, що підтверджують фактичне перерахування чи отримання коштiв від ОСОБА_2 .. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу (банківські квитанції), а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно положень ст. 270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду клопотання про стягнення судових витрат по справі.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд дійшов висновків, що клопотання підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Судом встановлено, що рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 17.06.2021 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 250000 грн грошової компенсації моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про стягнення судових витрат у розмірі 60259 грн.80 коп.. На підтвердження понесених ним витрат до клопотання додав копію додатку №1 до Договору б/н від 20.09.2019; копію додатку №2 до Договору б\н від 20.09.2019; розрахунок суми витрат, які сторона понесла в звязку із розглядом справи, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу; акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 20.09.2019, та додаткової угоди №1 до Договору б/н від 20.09.2019; копію квитанції прибуткового кассового ордеру б/н від 04.10.2020; копію квитанції від 17.06.2021.

Вказане клопотання направлено до суду поштою 18.06.2021, що підтверджується квитанціями «Укрпошти» та конвертом.

В судовому засіданні 17.06.2021 до закінчення судових дебатів представником позивача було заявлено, що він має намір подати клопотання про стягнення витрат по даній справі.

Відтак, позивачем клопотання про стягнення судових витрат подано в межах строку, встановленого ст. 141 ЦПК України, тому підлягає розгляду і вирішенню судом.

Враховуючи подані представниками відповідачів заперечення, в яких, зокрема, обґрунтовується завищення позивачем витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази на обґрунтування понесених витрат, суд приходить до висновку, що зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60259 грн.80 коп. є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, враховуючи, зокрема, нетривалість судового провадження у справі в суді та час безпосередньо судового розгляду справи по суті, причини відкладення судових засідань по справі. Відтак, суд вважає, що необхідним, обґрунтованим і достатнім розміром судових витрат на правничу допомогу по даній справі буде 15000 грн. Такий розмір витрат відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.

При цьому суд враховує, зокрема, і те, що доданий позивачем розрахунок судових витрат по деяких зазначених витратах є необґрунтованим.

Так, зокрема, згідно п. 1 додатку до договору б/н від 20.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Новаком Д.М. сторони погодили, що за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі в судовому засіданні, під час окремих дій поза межами судового засідання, тощо.

Разом з тим, вказуючи на дату надання правової послуги 20.09.2019 та розрахунку вартості послуги, в розрахунку витрат використовується для обрахування вартості розмір прожиткового мінімуму 2270 грн. Тоді як з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначено в розмірі 1921 грн.

Відповідно, невірно в наданому позивачем розрахунку обраховано і надання правової послуги 16.11.2020-19.11.2020 та послуги за 15.12.2020-16.12.2020, оскільки розрахунок позивачем проведено виходячи із суми 2197 грн. та 2270 грн. відповідно, тоді як з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб було визначено в розмірі 2102 грн.

Крім того, суд вважає недостатньо обґрунтованими та завищеними вартість деяких витрат на послуги адвоката, вказані позивачем у розрахунку. Зокрема, окрім того, що невірно розрахованою, завищеною, на думку суду, вказана вартість витрат: 8788 грн за вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, вивчення судової практики; 10215 грн за складання позовної заяви. При цьому підлягає врахуванню, що адвокат Новак Д.М. здійснював захист інтересів ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, в якому було виправдано останнього. Відтак, адвокат був достеменно ознайомлений із усіма процесуальними документами, винесеними судом по кримінальному провадженню.

Окрім того, недостатньо обґрунтованою та завищеною є вартість вказаних в розрахунку витрат, зокрема: 567,5 грн за написання заяви про виклик свідка; 454 грн за попередній розрахунок судових витрат; 567,5 грн за клопотання про стягнення судових витрат; 1135 грн за клопотання про проведення відеоконференції; 3405 грн за відповідь на відзив ГУНП у Вінницькій області; 3405 грн за відповідь на відзив ДКС України.

Окрім цього неправильно розраховано і вартість витрат, пов?язаних з участю в судових засіданнях адвоката, зокрема, в розрахунку вказано, що за 17.06.2021 адвокатом витрачено 1 год по ціні 1135 грн/год, однак вартість зазначена 1702,5 грн.

Судом встановлено, що представник позивача поніс витрати, пов?язані із проїздом до суду для участі в судовому засіданні, оскільки він не проживає в м. Ладижин. Проте, вказаний в розрахунку розмір таких витрат 707,3 грн є недостатньо обґрунтованим, враховуючи, зокрема, відстань між м. Ладижин та м. Тульчин, яка складає біля 35 км, а також недоведеністю того, що надана квитанція на купівлю газу скрапленого свідчить, що все паливо 45,34 л (а відповідно і його вартість 707,3 грн) було витрачено на дорогу з м. Тульчин до м. Ладижин, зважаючи, зокрема, і на місце заправки – м. Вінниця.

Відтак, необхідними і розумними по даній справі витратами на правову допомогу, які понесено позивачем, зокрема, і за проїзд представника до суду, суд вважає витрати в розмірі 15000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач просив стягнути на його користь кошти в сумі 654099 грн 58 коп.. Позовні вимоги задоволено частково на суму 250000 грн., що становить 38,22% від заявленої суми позову.

За таких обставин відповідач повинен відшкодувати 38,22% розумного розміру судових витрат, понесених позивачем пропорційно до частини задоволених позовних вимог. Тобто на користь позивача має бути стягнуто 5733 грн судових витрат.

При цьому суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19).

Щодо заявленої позивачем в клопотанні вимоги про стягнення гонорару успіху адвоката в розмірі 25000 грн, суд вважає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху».

Судом визначено співмірний складністю справи розмір витрат, які понесено чи буде понесено позивачем. Відтак, додаткове стягнення на користь позивача «гонорару успіху» не відповідатиме критерію розумності судових витрат по справі та їх необхідності для даної справи. Додаткове заохочення адвоката клієнтом у виді «гонорару успіху» можливе у відносинах між адвокатом та клієнтом, однак не є обов?язковим для суду.

При цьому підлягає врахуванню, зокрема, і те, що суд не вбачає підстав для визначення суми витрат на професійну правничу допомогу в частині відшкодування 25000 грн «гонорару успіху», оскільки при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема, умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Так, за умовами Додатку № 2 до Договору б/н від 20.09.2019, укладеного між адвокатом та клієнтом, в п. 4 вказано, що окрім іншого, клієнт сплачує на протязі трьох банківських днів, з дати зарахування стягнутої суми на розрахунковий рахунок клієнта, адвокату «гонорар успіху» в розмірі 10% від присудженої судом суми до стягнення.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки станом на час прийняття рішення за клопотанням про розподіл судових витрат не набрало законної сили рішення Ладижинського міського суду від 17.06.2021 по даній справі, ОСОБА_1 не довів, що отримав на свій розрахунковий рахунок стягнуту суму, тому підстав для стягнення 10% умовного «гонорару успіху» в суду немає.

Такий висновок суду відповідає практиці Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 17.02.2021 по справі № 753/1203/18.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 270 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5733 гривень в рахунок відшкодування витрат пов?язаних з розглядом справи.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя