Рішення № 98585644, 20.07.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3305/21

провадження №2/619/1204/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

діючий у складі: головуючого судді Кононихіної Н.Ю.,

при секретарі Мєщан І. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинку під літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 », де в третій особі є Солоницівська селищна рада Харківської області,

встановив:

До суду звернулася позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинку під літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 », де в третій особі є Солоницівська селищна рада Харківської області. Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачка по справі ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , реєстрація шлюбу відбулася в Солоницівській селищній раді Дергачівського району Харківської області, про що зроблено відповідний актовий запис в книзі реєстрації шлюбів від 08.12.1965.

В даному зареєстрованому шлюбі були народжені діти: відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 , була народжена в с. Куряжанка Дергачівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , яке було видане Солоницівською сільською радою Дергачівського району Харківської області. Її батьками були записані: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 .

07.06.1997 відповідачка по справі ОСОБА_2 , уклала шлюб з ОСОБА_8 , який був зареєстрований в Адміністрації Дороховського округу Орєхово-Зуєвського району Московської області, актовий запис № 13.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили.

Також в даному зареєстрованому шлюбі був народжений син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач по справі, що підтверджується свідоцтвом про його народження, в якому його батьками були записані: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_1 .

Згідно довідки № 266 від 06.05.2021, наданої Комунальним підприємством «Центр нерухомості №1», житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - будівництвом завершений, але відомості щодо оформлення права власності відсутні. Також рекомендована для присвоєння адреса: АДРЕСА_1 .

15.04.2021 Солоницівська селищна рада надає інформацію за №02-22/1073 стосовно даних погосподарської книги селищної ради щодо житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вказано, що згідно особового номеру 190-1 погосподарського обліку Солоницівської селищної ради житловий будинок з надвірними будівлями, згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011 -2015 роки зареєстроване за - ОСОБА_4 , земельна ділянка складає 0,1500 га. Таким чином, право власності у ОСОБА_4 фактично виникло з моменту завершення будівництва, але за життя він юридично не оформив своє право власності на вищевказане будівництво у встановленому законом порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , яке видане 05 березня 2019 року Виконавчим

комітетом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис №53. За свого життя чоловік заповіт не складав. На час своєї смерті він був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 разом із сторонами по справі.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є дружина - ОСОБА_1 , а також діти: донька ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає.

Спадщину після смерті - ОСОБА_4 прийняла його дружина, позивачка по справі, фактом спільної реєстрації та проживання з ОСОБА_4 за однією адресою, АДРЕСА_1 . Із заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори позивачка не зверталась.

Тобто, після смерті ОСОБА_4 , спадщину фактично прийняла його дружина ОСОБА_1 , 1941 року народження, оскільки на час смерті чоловіка була зареєстрована разом з чоловіком за однією адресою, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17.06.2021.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву, що вона не претендує на спадщину після смерті батька.

Відповідач ОСОБА_3 відмовився надавати судові чи нотаріусу будь-які заяви про прийняття спадщини.

Тому позивач просила визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями літ. «А-1», загальною площею 42,00 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, сповіщена належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, просила розглядати справу у її відсутності, суд розглядає справу на тих доказах, які надані до судового засідання, у відсутності позивача.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась,сповіщена належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, просила розглядати справу у її відсутності, суд розглядає справу на тих доказах, які надані до судового засідання, у відсутності відповідача.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, сповіщений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, суд вважає його неявку без поважних причин, розглядає справу у відсутності відповідача, на тих доказах, які надані до судового засідання, у заочному порядку.

Представник третьої особи Солоницівської селищної ради Харківської області у судове засіданні не з`явився, сповіщени й належним чином про дату, час та місце розгляду справи, просив розглядати справу у його відсутності, суд розглядає справу на тих доказах, які надані по справі, у відсутності представника третьої особи.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із вимогами п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 5 ст. 4 ЦПК України, жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , реєстрація шлюбу відбулася в Солоницівській селищній раді Дергачівського району Харківської області, про що зроблено відповідний актовий запис в книзі реєстрації шлюбів від 08.12.1965.

В даному зареєстрованому шлюбі були народжені діти: відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 , була народжена в с. Куряжанка Дергачівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , яке було видане Солоницівською сільською радою Дергачівського району Харківської області. Її батьками були записані: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 .

07.06.1997 відповідачка по справі ОСОБА_2 , уклала шлюб з ОСОБА_8 , який був зареєстрований в Адміністрації Дороховського округу Орєхово-Зуєвського району Московської області, актовий запис № 13.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили.

Також в даному зареєстрованому шлюбі був народжений син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач по справі, що підтверджується свідоцтвом про його народження, в якому його батьками були записані: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_1 .

Згідно довідки № 266 від 06.05.2021, наданої Комунальним підприємством «Центр нерухомості №1», житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - будівництвом завершений у період 1916-1976 року, але відомості щодо оформлення права власності відсутні. Також рекомендована для присвоєння адреса: АДРЕСА_1 .

Дані обставини підтверджуються технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виданого ФОП ОСОБА_9 від 10.07.2021.

Відповідно до виготовленого за замовленням спадкодавця технічного паспорту на житловий будинок, будівництво було завершено в 1916-1976 році, поточна інвентаризація була проведена в 2021 році, про що є відповідна відмітка у технічному паспорті та складений акт.

У момент інвентаризації самочинних споруд земельній ділянці не знаходиться, оскільки відповідно до вимог абз. 38 п. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівниц архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, крім того відповідно до абз. 74-79 п. 3,2 не належать до самочинних: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно діючого законодавства (ст. 331 ЦК України) та законодавства, яке діяло на час будівництва - прав власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Факт завершення будівництва підтверджується складеними технічними паспортами.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Будівництво житлового будинку, права на які перейшли до позивача завершено ще в 1916 році, договор, за яким здійснювалось будівництво і передбачено введення об`єкту завершеного будівництвом в експлуатацію та відповідну реєстрацію права власності на це майно - відсутній, т.я. будівництво відбувалося за часів існування Російської Імперії на початку ХХ століття.

Отже для того, аби здійснити державну реєстрацію права власності та ввести об`єкт нерухомого майна до експлуатації позивачу необхідно підтвердити рішенням суду перехід прав забудовника від померлої особи спадкодавця.

Питання прийняття в експлуатацію нерухомого майна врегульовано діючим законодавством:

відповідно до абзацу 2 пункту 3.1 розділу 3 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.03.2013 N 95 документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них у які нє підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Таким чином відповідно до умов діючого законодавства в сфері будівництва (п. 9 Розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказаним вище порядком прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна до 05 серпня 1992 року не вимагається та органами, які уповноважені здійснювати прийняття в експлуатацію не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селіщах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого року N 7/5 і зареєстроване в Мін`юстіУкраїни 18 лютого 2002 року за N 157/64 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього прав.

Для того, щоб позивачу реалізувати своє право власності на житловий будинок відповідно порядку проведення державної реєстрації прав і обтяжень згідно Розділу IV діючого Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та прийнятого для реалізації цього закону Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно і обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 2011 року - необхідно надати документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, згідно п.п. 10 цього порядку таким документом є :рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та іі речових прав на нерухоме майно.

15.04.2021 Солоницівська селищна рада надає інформацію за №02-22/1073 стосовно даних погосподарської книги селищної ради щодо житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вказано, що згідно особового номеру 190-1 погосподарського обліку Солоницівської селищної ради житловий будинок з надвірними будівлями, згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011 -2015 роки зареєстроване за - ОСОБА_4 , земельна ділянка складає 0,1500 га. Таким чином, право власності у ОСОБА_4 фактично виникло з моменту завершення будівництва, але за життя він юридично не оформив своє право власності на вищевказане будівництво у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд встановлює факт належності спірного нерухомого майна за ОСОБА_4 , а саме на житловий будинок А1 з верандою а,в, тамбуром а-1, сараями Б,Е,Г,И,Й, літнею кухнею В, гаражем Д, вбиральнею З, літнім душем К, воротами №1, парканом «2, питною колонкою Л., де загальна площа 119,0 м.кв., під будинком 49,0 м.кв., під господарчими спорудами 70 ,0 м.кв., житлова площа 22,9 м.кв.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , яке видане 05 березня 2019 року Виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис №53.3а свого життя чоловік заповіт не складав. На час своєї смерті він був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 разом із сторонами по справі.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є дружина - ОСОБА_1 , а також діти: донька ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає.

Спадщину після смерті - ОСОБА_4 прийняла його дружина, позивачка по справі, фактом спільної реєстрації та проживання з ОСОБА_4 за однією адресою, АДРЕСА_1 . Із заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори позивачка не зверталась.

Тобто, після смерті ОСОБА_4 , спадщину фактично прийняла його дружина ОСОБА_1 , 1941 року народження, оскільки на час смерті чоловіка була зареєстрована разом з чоловіком за однією адресою у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17.06.2021, виданою відповідною сільрадою.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву, що вона не претендує на спадщину після смерті батька.

Відповідач ОСОБА_3 відмовився надавати судові чи нотаріусу будь-які заяви про прийняття спадщини. У судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також відповідач ОСОБА_2 і позивач ОСОБА_1 підтвердили, що відповідач ОСОБА_3 спадок після смерті батька не прийняв, т.я. фактично не проживав із спадкодавцем на день його смерті.

Крім того, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у судовому засіданні підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-32цс13 від 12.06.2013 року, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлено його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна сторона вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У відповідальності до ст. ст. 1216-1223, 1225 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом та відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи зазначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст.1261-1265 ЦК України. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщенні.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі вимог ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 55, ст. 124 Конституції України, ст. 15, ст. 16, ст. 218, ст. 220, ст. ст. 1216-1223, ст. 1225, ст. 1261, ст. 1266, ст. 1268, ст. 1270, ст. 1272 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-32цс13 від 12.06.2013 року, ст.ст. 10,12,13,76-78, 141, 259, 280-283 ЦПК України, суд,

вирішив:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями літ. «А-1» з верандою а,в, тамбуром а-1, сараями Б,Е,Г,И,Й, літнею кухнею В, гаражем Д, вбиральнею З, літнім душем К, воротами №1, парканом №2, питною колонкою Л, де загальна площа 119,0 м.кв., під будинком 49,0 м.кв., під господарчими спорудами 70 ,0 м.кв., житлова площа 22,9 м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Ю. Кононихіна