Рішення № 98583582, 27.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2021Справа № 910/7883/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (м. Київ)

про стягнення 105.205,35 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 105.205,35 грн, з яких: 97.989,60 грн страхового відшкодування, 845,66 грн 3% річних, 3.704,79 грн пені, 2.665,30 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.21. відкрито провадження у справі № 910/7883/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 28.05.21., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480213803.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/7883/21, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.20. між позивачем (Страховиком) та ТОВ «ПЕТРУЦАЛЕК» (Страхувальником) укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/6759233/1602/20 (далі - Договір), відповідно до умов якого страховик прийняв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Polo, д.р.н. НОМЕР_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.08.20. в місті Одеса по вулиці Грушевського, 52, автомобіль марки Volkswagen Polo, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Renault Magnum, д.р.н. НОМЕР_2 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 11.09.20. в адміністративній справі № 515/1135/20.

У відповідності до заяви про виплату страхового відшкодування, розрахунку матеріального збитку, рахунку СТО АдСЧТ02574 від 06.08.20. на суму 97.989,60 грн, протоколу огляду колісного транспортного засобу, на підставі страхового акту № 2300315460 від 18.09.20. позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 97.989,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 033477 від 21.09.20. на вказану суму.

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/002584777 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Renault Magnum, д.р.н. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, застрахований відповідачем.

Вина ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки Renault Magnum, д.р.н. НОМЕР_2 , встановлена в судовому порядку.

Позивач звернувся до відповідача із заявою № 2300315460/АК від 26.10.20., в якій просив сплатити йому страхове відшкодування в сумі 97.989,60 грн.

Вказана заява вручена відповідачу 28.10.20., відповідно до роздруківки статусу поштового відправлення №0311329342234.

Оскільки відповідач позивачу вказані грошові кошти не сплатив, то вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Приписами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АО/002584777 становить 0,00 грн, ліміт за шкоду майну - 130.000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 97.989,60 грн страхового відшкодування.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 845,66 грн, втрати від інфляції - 2.665,30 грн, та пеню в розмірі 3.704,79 грн.

Чинним цивільним законодавством не визначено строку виконання одним страховиком зобов`язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди, однак, цей строк пов`язаний з моментом пред`явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.

Зокрема, за приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлено або визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 524, 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Положеннями ст. 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату). Оскільки правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, то й правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням.

Крім цього, ст. 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту завдання майнової шкоди іншій особі.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням, відповідач, отримавши вимогу позивача та не виплативши в повному обсязі суми страхового відшкодування у визначений ст. 530 ЦК України строк, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція визначена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 20.04.2018 у справі № 910/12028/17.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 845,66 грн 3 % річних та 2.665,30 грн. інфляційних втрат, відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

З при воду вимог про стягнення пені слід зазначити, що згідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

За змістом п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено матеріалами справи, позивач надіслав на адресу відповідача заяву № 2300315460/АК від 26.10.20. про виплату страхового відшкодування в сумі 97.989,60 грн, яку було отримано відповідачем 28.10.20.

З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та момент отримання заяви про страхове відшкодування, останнім днем строку виплати відповідачем страхового відшкодування було 04.11.20.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за вказаний позивачем період, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою стягнення з відповідача пені за період з 27.01.21. по 05.05.21. (з додержанням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України) є сума в розмірі 3.422,91 грн, в задоволення решти цих вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) 97.989 (дев`яносто сім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 60 коп. страхового відшкодування, 845 (вісімсот сорок п`ять) грн 66 коп. 3% річних, 2.665 (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн 30 коп. інфляційних втрат, 3.422 (три тисяч чотириста двадцять дві) грн 91 коп. пені, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко