Рішення № 98583580, 13.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2021Справа № 826/16633/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" (м. Київ)

до 1. Міністерства юстиції України (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» (м. Київ)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_1 (м. Київ)

2. ОСОБА_2 (м. Київ)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна (Житомирська обл., м. Малин)

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна (м. Київ)

3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович (м. Київ)

Про визнання протиправним і скасування наказу, скасування записів

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Вініченко В.В.

Від відповідача-1: Юрченко О.В.

Від відповідача-2: Филик А.І.

Від третіх осіб-1,2,3,4,5: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніра" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправним та скасування наказу від 27.09.16. № 2810/5 "про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";

- скасування запису про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.16. № 30364578, прийняте приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С.;

- скасування запису про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.07.16. № 30453637, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.17. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.17. скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.17. та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 18.02.21. у справі № 826/16633/16:

- постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі № 826/16633/16 скасовано;

- провадження у справі № 826/16633/16 закрито;

- повідомлено позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку господарського судочинства;

- роз`яснено позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 03.03.21. справу № 826/16633/16 передано до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.21. відкрито провадження у справі № 826/16633/16, залучено третіх осіб та призначено підготовче засідання на 22.04.21.

22.04.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.05.21.

21.04.21. позивачем подано заяву про залучення до участі в даній справі співвідповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроресурс», як особи, яка може мати відповідні речові права на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.21. залучено до участі в справі № 826/16633/16 в якості співвідповідача (відповідача-2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» (ідентифікаційний код 32555169).

18.05.21. Міністерством юстиції України подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.

18.05.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про поновлення відповідачу-1 пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та долучено відзив до матеріалів справи; а також постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.06.21.

10.06.21. позивачем подано пояснення по справі.

10.06.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.21.

01.07.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача-2 від 01.07.21. про витребування доказів та ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.07.21.

В судовому засіданні 13.07.21. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов.

Представники відповідачів -1, -2 проти задоволення позовних вимог заперечили.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.07.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства юстиції України від 27.09.16. №2810/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" відповідно до пункту 1 частини другої, підпункту "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15. №1128, наказано:

"1. Скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс" від 29 серпня 2016 року №С/М/01, від 05 вересня 2016 року №С/М/07 з доповненням до них від 16 вересня 2016 року задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2016 року №30364578, прийняте приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С.

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 липня 2016 року №30453637, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.

4. Виконання покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України".

В якості підстави для прийняття зазначеного наказу вказано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 26 вересня 2016 року за результатами розгляду скарг ТОВ "Євроресурс" від 29 серпня 2016 року №С/М/01, від 05 вересня 2016 року №С/М/07 з доповненням до них від 16 вересня 2016 року (далі - висновок Комісії).

Згідно з висновком Комісії, приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2016 року №30364578, яким здійснено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: група нежилих приміщень №130 загальною площею 436,4 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за Блошком В.М., порушено норми та вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Як зазначено Комісією, нотаріусом не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями: не були належним чином здійснені пошуки відомостей Державного реєстру прав та в його архівній складовій - Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і, як наслідок, не було здійснено перенесення відомостей про зареєстровані обтяження об`єкта нерухомого майна до новоствореного розділу Державного реєстру прав, а також проведено державну реєстрацію права власності на підставі документа, достовірність відомостей в якому не підтверджується органом, який його видав, відповідно до тексту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2013 року у справі №2-1108/12.

Враховуючи те, що наведені вище порушення приватним нотаріусом Тимошенко Н.С., дали змогу приватному нотаріусу Анохіній В.М. здійснити реєстрацію переходу права власності на групу нежилих приміщень №130 загальною площею 436,4 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Комісія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 липня 2016 року №30453637, прийнятне приватним нотаріусом Анохіною В.М., як таке, що випливає з факту скасування незаконного рішення та вчинене за наслідком прийняття такого рішення.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, стверджує, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є протиправним, оскільки для переходу права власності на нерухоме майно продавцями були надані всі необхідні правовстановлюючі документи; відповідач не звернув уваги протиправні дії приватного нотаріуса Ковальчука С.П. при прийнятті рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Євроресурс", оскільки вказані рішення прийняті з відкриттям розділу, однак на вказані об`єкти нерухомого майна вже було раніше заявлено право власності за Блошком В.М. та у подальшому за ТОВ "НІРА"; позивач також вказує, що він є добросовісним набувачем приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на порушення процедури під час розгляду скарг в частині не повідомлення ТОВ "НІРА" про час та місце розгляду скарг ТОВ "Євроресурс" та не отримання копій скарги із доданими до них документами.

Відповідачі проти позову заперечують в повному обсязі та зазначають, що оскаржуваний наказ є обґрунтованим та відповідає вимогами чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Рішенням приватного нотаріуса Тимошенко Н.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2016 року індексний №30364578 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення №130 загальною площею 438,8 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Вказані реєстраційні дії вчинені на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 19 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4144.

Рішенням приватного нотаріуса Анохіної В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 липня 2016 року індексний №30453637 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення №130 загальною площею 438,8 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "НІРА", передані останньому від ОСОБА_2 в якості внеску до статутного капіталу, на підставі статуту ТОВ "НІРА" від 12 липня 2016 року, затвердженого загальними зборами учасників товариства від 12 липня 2016 року №12/07/16, та Акта приймання-передачі майна від 12 липня 2016 року №1.

ТОВ "Євроресурс" звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргами на дії нотаріуса, в яких, посилаючись на те, що дії нотаріуса не відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", просило скасувати відповідні рішення.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.06. у справі №43/314 визнано право власності ТОВ "Євроресурс" на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на нежитлові приміщення №129, №129-а, загальною площею 238,4 кв. м., та нежитлові приміщення №130, загальною площею 436,4 кв. м., що знаходяться у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 01 червня 2006 року ДЖКП НАН України передало за актами приймання-передачі ТОВ "Євроресурс" об`єкти нерухомого майна, в тому числі і нежитлові приміщення №129, №129-а, загальною площею 238,4 кв. м., та нежитлові приміщення № 30, загальною площею 436,4 кв. м., що знаходяться в цьому ж будинку.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2006 р. у справі №43/314 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.06. у цій справі, а справу направлено на новий розгляд.

Підставою для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.06. стало те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 01.03.05.перебуває у комунальній власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва.

На підтвердження цього факту було здійснено посилання на Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 01.03.05.та на постанови Господарського суду міста Києва від 25.05.06.у справах №30/250-А та №30/249-А.

Однак, постанови Господарського суду м. Києва від 25.05.06. у справах №30/250-А та №30/249-А були скасовані самим же Господарським судом міста Києва.

На виконання вимог плану санації між інвестором - ТОВ "Євроресурс" та ДЖКП НАН України підписано акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна від 01.06.2006р. - групи нежитлових приміщень №129, №129-а, що знаходяться на цокольному поверсі житлового будинку в АДРЕСА_1 , загальною площею 238,4 кв. м. та в подальшому в рамках справи №43/314-23/125 Київським апеляційним господарським судом та Верховним Судом України встановлено, що захист порушеного права, що виникло у зв`язку із провадженням процедури санації, здійснюється у провадженні справи про банкрутство (справа №43/211).

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 04.06.09. у справі №43/211 задоволено заяви ТОВ "Євроресурс", затверджено акти приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.06.2006 р., визнано право власності ТОВ "Євроресурс" (інвестора) на нежитлові приміщення №129, №130, розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.09. касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.09. скасовано, справу №43/211 направлено до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Постановою Верховного суду України від 26.01.2010р. у справі №43/211 постанову Вищого господарського суду України від 04.11.09. скасовано та припинено провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.09.07. у справі №2-4169 2007рік, яким було визнано право власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 16 за громадою Голосіївського району м. Києва, було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.04.2008р. у справі №4314, яка залишена в силі ухвалою Верховного суду України від 18.08.2008р.

Таким чином, у Голосіївської районної в м. Києві ради не виникало право власності на об`єкти нерухомого майна що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 16.

Також, рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.08. у справі №14/140 визнано недійсним Розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації №210 від 20.02.2007 р., яким затверджено Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 01.03.2005 р., з моменту його видачі, та встановлено, що Акт приймання-передачі від 01.03.05.складено та підписано із порушенням чинного законодавства.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.10.08. у справі №14/140 надано вичерпну правову оцінку порядку переходу нерухомого майна ДЖКП НАН України у власність Голосіївської громади м. Києва.

Постановою Господарського суду м. Києва від 04.03.09. у справі №30/250-А за позовом ТОВ "Ельторіто" до Голосіївської районної в м. Києві ради та Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приватизацію нерухомого майна, в задоволенні позову ТОВ "Ельторіто" відмовлено повністю.

Постановою Господарського суду м. Києва у справі №30/249-А від 04.03.09. за позовом ТОВ "Професіонал", до Голосіївської районної в м. Києві ради та Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приватизацію нерухомого майна, в задоволенні позову "Професіонал" відмовлено повністю.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час розгляду даної справи будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ні нежитлові приміщення №129, №129-а, №130, розміщені в ньому, не передавалися до територіальної громади міста Києва та територіальної громади Голосіївського району м. Києва.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що нежитлові приміщення №129, №129-а, №130, розташовані в даному будинку, були передані ТОВ "Євроресурс" (інвестору).

Такі обставини встановлені та підтверджуються рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2013 року у справі № 2-1108/12, залишеним без змін Апеляційним судом міста Києва, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «Євроресерс» про визнання права власності.

Як передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, з урахуванням наведеної норми закону та вищеперелічених рішень судів слідує, що нежитлові приміщення №129, №129-а, №130 належать ТОВ "Євроресурс".

Верховним судом України визнано законними дії Господарського суду м. Києва при винесенні ухвал від 04.06.09., якими було затверджено акти приймання-передачі від 01.06.06. та визнано право власності за ТОВ "Євроресурс" на нерухоме майно: групу нежитлових приміщень №129, №129-а, №130 за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом при цьому також враховано положення ч. 4 ст. 334 ЦК України, яка передбачає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.05.13. у справі № 2-1108/12 встановлено, що «ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 не є власниками нежитлових приміщень №130, №№129, 129а, що знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 ."

З вказаного рішення слідує, що «позивачами не подано належного документа, який би посвідчував їх право власності на спірне нерухоме майно, а саме, докази державної реєстрації нерухомого майна за позивачами в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна… Крім того, як вбачається з відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об`єкти нерухомого майна №39920 від 30.10.2012 право власності на нежитлові приміщення №130, №№129, 129а, що знаходяться у житловому будинку М. КИЇВ, ВУЛ. ВОЛОДИМИРО-ЛИБІДСЬКА, 16 зареєстровано за ТОВ "Євроресурс" на підставі ухвал господарського суду м. Києва від 04.06.09. у справі №43/211, вказані ухвала позивачами були оскаржені, однак станом на 24.04.13. залишились в силі».

З висновку Комісії вбачається, що з метою державної реєстрації права власності на нежиле приміщення №130 загальною площею 438,8 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 разом із заявою про державну реєстрацію прав подав договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 19 листопада 2007 року №4144, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; технічний паспорт на нежитлові приміщення від 03 червня 2013 року №683, видавник - експерт ОСОБА_5 ; інформаційну довідку від 19 травня 2016 року серії НЖ-2016 №1615, видану Київським міським бюро технічної інвентаризації, скановані копії яких долучені приватним нотаріусом до Державного реєстру прав.

За умовами договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 19 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за №4144, продавець продав, а покупець купив нежиле приміщення №130, загальною площею 438,80 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Як слідує з матеріалів справи, для державної реєстрації прав ОСОБА_2 було надано приватному нотаріусу Тимошенко Н.С. інформаційну довідку Київського міського бюро технічної інвентаризації від 19.05.16. серії НЖ-2016 №1615.

З незасвідченої копії інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 19.05.16. серії НЖ-2016 №1615, виданої на запит приватного нотаріуса Леонтьєва Г.О., вбачається, що "гр. неж. пр. №130на цокольному поверсі заг. пл. 438,80 кв. м. в буд 16 по вул. Володимиро-Либідській на праві власності зареєстровано за ОСОБА_1 "

Проте, Київське міське бюро технічної інвентаризації в повідомленні від 13.10.16. №13165 (И-2016) вказує, що інформаційна довідка від 19.05.16. серії НЖ-2016 №1615 дійсно видавалась, однак текст, зазначений у довідці, БТІ не надавався.

Відповідно до інформаційних довідок Київського міського бюро технічної інвентаризації від 24 червня 2016 року №НЖ-2016 №1800 та від 06.10.16. №НЖ-2016 №2978, виданими на замовлення ТОВ "Євроресурс", група нежилих приміщень №130 на цокольному поверсі в буд. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ТОВ "Євроресурс" на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 04.06.09.

У висновку Комісії також встановлено, що на момент проведення приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. державної реєстрації права власності за Блошком В.М., Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містив обтяження, що не було враховано державним реєстратором.

З наявної у справі копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №58740724 вбачається, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровані наступні обтяження щодо нерухомого майна - нежиле приміщення, групи нежитлових приміщень №130, що знаходиться по АДРЕСА_1 :

- арешт нерухомого майна, реєстраційний №9236497, зареєстроване 11.11.09. за №9236497 Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві від 10.11.09. №к/с 50-4571;

- арешт нерухомого майна, реєстраційний №9244179, зареєстроване 13.11.09. за №9244179 Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 12.11.09. №2-6479/09.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 щодо спірного об`єкта нерухомого майна була здійснена за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, що є перешкодою для здійснення державної реєстрації прав.

Доказів, які б свідчили про скасування вказаних обтяжень на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного наказу) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державним реєстратором є нотаріус.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.13., запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до положень ч.ч. 3-5 ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчинив таку дію.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі.

У разі подання заяви про державну реєстрацію прав у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника.

З оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав, виготовляються електронні копії шляхом сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Приписами ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, приватний нотаріус, як державний реєстратор, приймає рішення про державну реєстрацію прав за умови надання всіх необхідних документів та в разі відсутності підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 6 вказаної статті, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення зокрема про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15. №1128 (далі - Порядок) встановлено процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги)

Відповідно до п. 2 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п. 12 Порядку).

Таким чином, комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на реєстраційні дії, встановивши, що оскаржувані дії вчинено з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", складає відповідний висновок, який є підставою для прийняття суб`єктом розгляду рішення про задоволення скарги у формі наказу.

При цьому, при розгляді позовної заяви про визнання протиправним наказу Мін`юсту суд має встановити, чи відповідають висновки, покладені в основу наказу, фактичним обставинам справи; чи застосовано норми закону, які підлягають застосуванню; чи мали місце процесуальні (процедурні) порушення та чи призвели такі порушення (якщо вони мали місце) до прийняття неправомірного рішення суб`єктом розгляду.

Як вже встановлено судом, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності правових підстав для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ТОВ "НІРА", відтак, право власності на спірне майно було зареєстровано з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на встановлені вище обставини, рішення приватного нотаріуса Анохіної В.М. від 14.07.16., індексний №30453637, яким зареєстровано право приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ "НІРА", підлягає скасуванню внаслідок підтвердження незаконності реєстрації права власності за Блошком В.М.

Доводи позивача про те, що дії приватного нотаріуса Ковальчука С.П. при прийнятті рішень про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Євроресурс" є незаконними та протиправними, судом до уваги не приймаються, оскільки законом встановлено порядок оскарження таких дій, і такі обставини не мажуть встановлюватись при розгляді даної справи, а також не впливають на висновки щодо правомірності та обґрунтованості оскаржуваного наказу Мін`юсту.

Суд також погоджується з доводами Мін`юсту, викладеними у відзиві, про те що повідомлення заінтересованих осіб, в т.ч. ТОВ "НІРА" було здійснено належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 27 вересня 2016 року №2810/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" є правомірним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а доводи і твердження позивача не знайшли свого підтвердження зібраними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані, непідтверджені належними і допустимими доказами та належним чином та в установленому законом порядку спростовані відповідачами, а отже, в задоволенні позову належить відмовити.

Суд відхиляє інші доводи і твердження сторін як такі, що не впливають на результат вирішення даного спору.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 10.02.10. в справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.94., серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.03.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27.09.01.).

В рішенні від 18.07.06. у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00 Суд зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 27.07.21.

Суддя Т.М. Ващенко