Рішення № 98579741, 21.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16612/20

Провадження № 2/344/1651/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на відповідача приватний нотаріус Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

В позові вказано, що 04/10/2013 позивач та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір №001-08061-041013, за яким позивачу надано 15000 гривень на 364 календарних дні. ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» є правонаступником кредитора. У вересні 2019 позивач дізнався про відкрите 05/08/2019 виконавче провадження № 59707346 за виконавчим написом №1546 від 10/07/2019 приватного нотаріуса Колейчик В.В. про звернення стягнення з позивача 18948,34 гривень, з яких 14371 гривень заборгованість за позикою, 4577,34 заборгованість за процентами, 500 гривень за виконавчий напис. Однак позовна давність сплила з жовтня 2017 року, а виконавчий напис вчинено 10/07/2019, заборгованість оспорювана; заборгованість складала 2000 гривень. Тому позивач просив суд про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач не подав відзиву та заперечення проти позову.

Сторони не з?явились в судове засідання.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Оскільки відповідача повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за не виконання ним обов?язків щодо доказування фактичних обставин справи та правових підстав його правової позиції в спорі процесуальним законом повністю покладено на відповідача.

Судом встановлено наступні обставини.

28/08/2019 ухвалено постанову про звернення стягнення на доходи боржника за виконавчим написом №1546 від 10/07/2019 про стягнення з позивача на користь відповідача 19448,34 гривень.

10/07/2019 вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом Колейчик В.В. за кредитним договором 001-08061-041013 від 04/10/2013, за яким заборгованість складає 18948,34 гривень, з яких 14371 гривень заборгованість за позикою, 4577,34 заборгованість за процентами, заборгованість за період з 26/01/2018 по 03/07/2019.

04/10/2013 позивач подав ПАТ «Дельта Банк» заяву про отримання позики. Строк дії кредитної лінії 364 календарні дні.

В ст. 261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже зазначений в ст. ст. 88 Закону України «Про нотаріат» сплив.

В ч. 2 ст. 78 ЦПК України вказано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

«Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи», що визначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996 та в «Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зі змінами та доповненнями).

В цих нормативних документах визначено, що «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію» і перераховано обов`язкові реквізити первинних документів:

найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

назва документа,

дата складання,

зміст та обсяг господарської операції, одиниця її виміру,

посади і прізвища відповідальних осіб, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми первинних документів за різними господарськими операціями затверджуються Державною службою статистики, Національним банком України тощо. Зокрема, первинні документи для оформлення безготівкових розрахунків визначено в «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій Постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, для готівкових розрахунків - в «Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженому Постановлю НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Так в п. 2.3. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 вказано, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Позивач не надав суду доказу сплати ним грошових коштів, що обумовило розмір заборгованості перед кредитором в сумі 2000 гривень.

Так відповідач не подав суду доказу надання нотаріусу на час вчинення виконавчого напису засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Не подав відповідач такого доказу суду і на час розгляду цього спору, ні на час подання суду відзиву на позов.

Отже відповідач не спростував доводів позивача про те, що заборгованість розрахована із порушенням трьох річного строку подання претензії за виконавчим написом, а також, що заборгованість є безспірною.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав. Однак відповідач та його представник не подали суду будь-якого заперечення правових підстав позову, не подали розрахунку на спростування розрахунку позивача.

Також позивачем та відповідачем не враховано, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

визнати виконавчий напис №1546 приватного нотаріуса Броварського районного округу Київської області Колейчик Володимир Вікторовича від 10/07/2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» 18948,34 гривень, з яких 14371 гривень заборгованість за позикою, 4577,34 заборгованість за процентами, заборгованість за період з 26/01/2018 по 03/07/2019 таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.