Рішення № 98577260, 27.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року м. Київ № 640/2462/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до третя особа проДепартаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України старший державний виконавець Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України Сіренко Сергій Володимирович визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, третя особа старший державний виконавець Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України Сіренко Сергій Володимирович, в якій просять суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.04.2020):

- визнати протиправними та скасувати дві постанови від 04.03.2019 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича та державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Дутки Івана Васильовича про прийняття виконавчого провадження ВП№4529908;

- визнати незаконною бездіяльність та дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича, що проявлялися у невнесенні до Автоматизованої системи виконавчого провадження інформації/відомостей про постанову від 04.03.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження ВП№4529908 в строки та порядок, визначений законодавством України, розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5;

- визнати незаконною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича, що проявилася в порушенні і недотриманні вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо не надіслання і не доведення до відома стягувачу - ОСОБА_2 постанови від 04.03.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження №4529908, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

В обгрунтування позовних вимог позивачі посилаються на порушення порядку та процедури передачі виконавчого провадження №4529908 з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме, державному виконавцю Сіренку С.В., якому передано вкане виконавче провадження без винесення постанови про прийняття та без автоматизованого розподілу в день такої передачі. Також позивачами наголошено на тому, що інформацію про постанову про прийняття виконавчого провадження №4529908 від 04.03.2019 не було внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження та не було дотримано порядку розподілу виконавчого провадження між державними виконавцями.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Патратій О.В.) від 06.02.2020 та від 16.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 (суддя Патратій О.В.) адміністративну справу №640/2462/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2020 (суддя Патратій О.В.) клопотання Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України про розгляд справи в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у справі залишено без задоволення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020 (суддя Патратій О.В.) залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - старшого державного виконавця Сіренка С.В. Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020 (суддя Патратій О.В.) зобов`язано Департамент державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України надати суду:

- докази внесення до Автоматизованої системи виконавчого провадження інформації/відомостей про постанову від 04.03.2019 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження ВП №4529908;

- докази надіслання ОСОБА_2 постанови від 04.03.2019 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Сіренка С.В. про прийняття виконавчого провадження ВП №4529908.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 11.03.2021 від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зазначені у позовній заяві обставини жодним чином не впливають на законність прийнятих державним виконавцем постанов від 04.03.2019, а сам факт не направлення стягувачу оскаржуваних постанов не порушує його права як стягувача у виконавчому провадженні №4529908, оскільки про їх наявність стягувача було достеменно відомо.

Стосовно позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 (надалі - позивач-1), відповідач зазначив про те, що позивач-1 у позовній заяві жодним чином не обгрунтував які його права, свободи та інтереси порушують оскаржувані постанови про прийняття виконавчого провадження від 04.03.2019 ВП№4529908.

З приводу оскарження постанови від 04.03.2019 про прийняття виконавчого провадження ВП№4529908 відповідач зауважив, що 27.02.2019 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. отримано матеріали виконавчого провадження №4529908. В подальшому автоматичним розподілом АСВП виконавче провадження було розподіллено на державного виконавця Дутку І.В. про що останнім винесено прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження № 4529908. На підставі дорученням заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В. від 04.03.2019 старшим державним виконавцем Сіренко С.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження від 04.03.2019 № 4529908. Дана постанова постановлена не в АСВП, оскільки система не дозволяє прийняти постанову про прийняття виконавчого провадження при передачі від одного державного виконавця до іншого державного виконавця одного підрозділу. Дана постанова внесена в систему АСВП у відсканованому вигляді, що теж передбачено чинним законодавством. На думку відповідача, посилання позивачів на порушення статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», тобто стосовно не надсилання стягувачу постанов про прийняття виконавчого провадження є необгрунтованим, оскільки в вищезазначеній статті визначений загальний порядок доведення постанов та інших документів виконавчого провадження, а не обов`язок направлення стягувачу постанови про прийняття виконавчого провадження. Дана постанова більше стосується державних виконавців або органів Державної виконавчої служби між якими відбулась передача провадження.

Таким чином, відповідач вважає, що зазначені у позовній заяві обставини не впливають на законність прийнятих державними виконавцями постанов від 04.03.2019, а сам факт не направлення стягувачу оскаржуваних постанов не порушує права, як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки про їх наявність стягувачу достеменно було відомо.

На виконання вимог ухвали суду 08.02.2021 відповідачем надано до суду інформаційну довідку з автоматизованої системи виконавчого провадження №4529908.

Відповідно до поданих до суду письмових пояснень від 12.03.2021 третя особа заперечила проти позовних вимог, наголосивши на тому, що зазначені у позовній заяві обставини не впливають на законність прийнятих державними виконавцями постанов від 04.03.2019, а сам факт не направлення стягувачу оскаржуваних постанов не порушує права позивача, як стягувача у виконавчому провадженні №4529908.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, справу в порядку пп.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передано на повторний автомазитований розподіл справ між суддями.

Відповідно до частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з протоколом повтороного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/2462/20 передано на розгляд судді Іщуку І.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 прийнято адміністративну справу №640/2462/20 до провадження суддею Іщуком І.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про постановлення окремої ухвали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачами 28.04.2021 та 19.05.2021 подано до суду додаткові письмові пояснення стосовно спірних правовідносин.

Так, у своїх поясненнях від 28.04.2021 позивачі просили суд винести окрему ухвалу відносно Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренка С.В. відповідно до вимог статті 249 КАС України.

Вирішуючи питання щодо постановлення окремої ухвали у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Частиною другою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Згідно з частиною третьою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Слід наголосити, що суд має право, але не зобов`язаний постановляти окрему ухвалу.

З огляду на викладене вище, суд наголошує, що окрема ухвала це не обов`язок суду, а право, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування підстав для необхідності винесення у цій справі окремої ухвали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №640/2462/20.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, перебувало виконавче провадження №4529908 стосовно виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 №25476/02 у справі "Погребна проти України".

Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.02.2019 матеріали виконавчого провадження №4529908 передано з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

На підставі акта приймання-передавання виконавчого провадження №4529908 з виконання рішення Європейського суду з прав людини №25476/02 від15.02.2007 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в особі державного виконавця Сіренка С.В. прийнято матеріли виконавчого провадження №4529908 у кількості 18 томів.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Дутки І.В. від 04.03.2019 прийнято виконавче провадження №4529908.

На підставі доручення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 04.03.2019 матеріали виконавчого провадження №4529908 передано старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренку С.В., що перебувало в провадженні державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Дутки І.В.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 04.03.2019 прийнято виконавче провадження №4529908 по виконанню рішення №25476/02, що 15.02.2007 видав Європейський суд з прав людини, де стягувачем є ОСОБА_2

Позивачами наголошено на тому, що постанови про прийняття виконавчого провадження №4529908 від 04.03.2019 були прийнятті з порушенням порядку такої передачі та всупереч Автоматизованої системи виконавчого провадження, у зв`язку з чим не було забезпечено об`єктивний та неупереджений розподіл виконавчого провадження №4529908 між державними виконавцями. Вказані постанови не були надіслані і доведені до відома стягувача ОСОБА_2 за виконавчим провадженням №4529908. Крім того, до Автоматизованої системи виконавчого провадження відповідачем не було внесено інформації/відомостей про винесення державним виконавцем постанови про прийняття до свого провадження матеріалів виконавчого провадження №4529908.

Не погоджуючись з постановами державних виконавців Дутки І.В. та Сіренка С.В. про прийняття виконавчого провадження від 04.03.2019 №4529908, а також вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідача, що проявилися у невнесенні до Автомазитованої системи виконавчого провадження інформації/відомостей про постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконачої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. про прийняття виконавчого провадження №4529908 від 04.03.2019, а також не надіслання та не доведення до стягувача ОСОБА_2 вказаної постанови не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі - Інструкція №512/5, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції №512/5 органами державної виконавчої служби є, зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Як встановлено судом, в провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №4529908 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 №25476/02.

Постановою в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сілкіна К.Ю. від 06.05.2016 ВП№4529908 задоволено заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.04.2016 № 1-1 та № 1-2 в частині відводу начальника та всіх державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №4529908; відведено начальника та всіх державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 4529908 з виконання Рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02, виданого 15.02.2007, про:

а) держава-відповідач має виконати частину рішення від 31 січня 2002 року, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці, протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, 1 700 євро (тисячу сімсот євро) як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці; (б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки, божник: Держава України, стягувач: ОСОБА_2 , адреса стягувача: АДРЕСА_1 (пункт 2 такої постанови);

- передано виконавче провадження №4529908 для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (пункт 3 такої постанови);

В подальшому постановою від 12.05.2016 матеріали виконавчого провадження №4529908 прийнято начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київсткій області Сувало М.С.

У зв`язку з поданими позивачами заявами про відвід начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та головного державного виконавця постановами від 12.09.2016 та від 23.01.2019 ВП№4529908 у задоволенні заявлених відводів було відмовлено.

Разом з тим, відповідно до доповідної записки (вх.№3302 від 06.02.2019) за підписом начальника управління Державної виконавчої служби Вольф О.Л. згідно інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень встановлено, що на теперішній час на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження з виконання аналогічних рішень, за яким стягувачем є ОСОБА_2 , а боржником державні органи, у зв`зку з чим директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйову О.В. слід вирішити питання щодо передачі вищезазначеного виконавчого провадження №4529908 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 у справі "Погребна проти України" по заяві №25476/02 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Так, на виконання вказаної доповідної записки відповідно до постанови директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження №4529908 передано з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіальног управління юстиції у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції.

Як зазначено відповідачем та не заперечено позивачами, вказана постанова не оскаржувалась.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №1404-VIII передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 3 розд. V Інструкції №512/5, виконавче провадження може бути передано від одного приватного виконавця до іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби, від одного державного виконавця до іншого в межах органу державної виконавчої служби, від одного органу державної виконавчої служби до іншого.

Пунктом 6 розділу V Інструкції №512/5 встановлено, що виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема, відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби; якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Згідно з пунктами 7-9 розділу V Інструкції №512/5 передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби.

У випадках, передбачених абзацами третім та четвертим пункту 7 цього розділу, особа, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, виносить вмотивовану постанову, де обов`язково зазначаються обставини, що обумовили передачу виконавчого провадження, та строки передачі матеріалів виконавчого провадження, які не можуть перевищувати п`яти робочих днів. Постанова надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідних органів державної виконавчої служби.

Про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

Суд зазначає, що в постановах від 26.02.2019 про передачу виконавчого провадження №4529908 зазначено про обставини, що обумовили передачу виконавчого провадження та строки передачі матеріалів виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, постанову про прийняття виконавчого провадження №4529908 державним виконавцем Дуткою І.В. винесено 04.03.2019.

Матеріали справи не містять доказів стосовно дати надходження матеріалів виконавчого провадження №4529908 на адресу Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, а тому неможливо встановити дотримання відповідачем строків прийняття постанови про прийняття виконавчого провадження.

Однак суд звертає увагу на приписах частини п`ятої статті 13 Закону №1404-VIII, відповідно до якої порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Натомість, матеріалами справи не встановлено порушення процедури передачі та прийняття матеріалів виконавчого провадження №4529908 відповідачем.

Крім того, відповідно до доручення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В. від 04.03.2019 з метою належної організації роботи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, здійснення контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою і законністю виконання рішень у відповідності до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а також оптимізації роботи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження №4529908, що перебували в провадженні державного виконавця Дутки І.В., передано старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренку С.В.

В цей же день державним виконавцем Сіренко С.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №4529908, тобто в межах строку, визначеного пунктом 7 розділу V Інструкції №512/5.

Щодо не надсилання оскаржуваних постанов на адресу стягувача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що доказів надсилання позивачу-2 як стягувачу за виконавчим провадженням №4529908 оскаржуваних постанов матеріали справи не містять, що свідчить про те, що відповідач порушив приписи статті 28 Закону №1404-VIII, проте суд наголошує що не надсилання стягувачу вказаних постанов не створює для останньої реальних правових наслідків та не може свідчить про протиправність оскаржуваних постанов.

Стосовно доводів позивачів про те, що Клименко Р.В. підписав доручення від 04.03.2019 про передачу Сіренку С.В. матеріалів виконавчого провадження №4529908 від державного виконавця Департаменту ДВС МЮУ Дутки І.В. достовірно знаючи про задоволений 06.05.2016 відвід державному виконавцю Сіренку С.В. суд зазначає, що позивачі не позбавлені були права повторно заявити відвід після прийняття матеріалів виконавчого провадження №4529908 державним виконавцем Сіренко С.В.

Так, матеріли справи свідчать про те, що позивач-2 скористалася правом заявити відвід, за наслідками розгляду якого постановою заступника директора Департаменту - начальника Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В. від 03.06.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 про відвід старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. у виконавчому провадженні за реєстраційним номером №4529908 з виконання рішення Європейського суду з прав людини №25476/02 від 15.02.2007.

При цьому, вказана постанова є діючою та в судовому порядку не оскаржувалась.

Листом Департаменту № 122/П-23569/20.1 на заяву від 03.12.2019 № 80 про відвід старшого державного виконавця стягувачу відмовлено у задоволенні зазначеної заяви та роз`яснено про можливість оскарження дій чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби до суду; листом Департаменту № 109/П-23562/20.1 на заяву від 03.12.2019 № 82 стягувачу відмовлено у задоволенні заяви про новий розподіл виконавчого провадження та роз`яснено про можливість оскарження дій чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби до суду (згідно повідомлення поштового відправлення; листом Департаменту № 16599/П-7040/20.1 на скаргу від 04.03.2020 №83 про звільнення з займаної посади Сіренка С.В. у задоволенні заяв від 10.03.2020 № 84 про скасування доручення від 04.03.2019, від 11.03.2020 № 86 про скасування постанови Воробйова О.В. від 26.02.2019 про передачу виконавчого провадження відмовлено та роз`яснено про можливість оскарження дій чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби до суду; листом Департаменту № 4339/КО-11579/20.1 на заяву від 17.04.2020 №1 про призначення службової перевірки відмовлено та роз`яснено про можливість оскарження дій чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби до суду.

Таким чином, матеріалами справи не встановлено, що позивачі з приводу вищезазначених обставин звертались до суду із позовною заявою щодо оскарженння рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, посилання позивачів на порушення порядку розподілу матеріалів виконавчого провадження №4529908 всупереч Автоматизованої системи виконавчого провадження є необгрунтованими, адже такі посилання позивачів не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статтей 72, 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем норм Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті оскаржуваних постанов, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування двох постанов від 04.03.2019 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича та державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Дутки Івана Васильовича про прийняття виконавчого провадження ВП№4529908.

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконної бездіяльності та дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича, що проявлялися у невнесенні до Автоматизованої системи виконавчого провадження інформації/відомостей про постанову від 04.03.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження ВП№4529908 в строки та порядок, визначений законодавством України, розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 7 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 у разі необхідності передачі виконавчого документа або виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного приватного виконавця до іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби, від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця виконавець обирає в Системі відповідний орган державної виконавчої служби або приватного виконавця та реєструє таку передачу. Постанова про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження) формується Системою автоматично.

З моменту реєстрації передачі виконавчого документа (виконавчого провадження) Система унеможливлює реєстрацію виконавчих дій за цим виконавчим документом (виконавчим провадженням) виконавцем, який його передав, крім реєстрації скасування передачі виконавчого документа (виконавчого провадження).

Відповідальна особа органу державної виконавчої служби (приватний виконавець, помічник або відповідальна особа приватного виконавця) після отримання виконавчого документа (матеріалів виконавчого провадження) в паперовому вигляді вносить відомості про отримання виконавчого документа (матеріалів виконавчого провадження) до Системи.

Як зазначено відповідачем, оскаржувана постанова державного виконавця Сіренка С.В. постановлена не в АСВП, оскільки система не дозволяє прийняти постанову про прийняття виконавчого провадження при передачі від одного державного виконавця до іншого державного виконавця одного підрозділу. Дана постанова внесена в систему АСВП у відсканованому вигляді, що також передбачено чинним законодавством.

Згідно з приписами статті 8 Закону №1404-VIII реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.

Як вбачається Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження (дата та час формування: 04.03.2021 о 19:30) передачу матеріалів виконавчого провадження 04.03.2019 здійснено від попереднього виконавця Дутки І.В. новому виконавцю Сіренку С.В.

Відповідно до Інформаційної довідки, наданої третьою особою (дата та час формування: 02.04.2019 о 17:35) стан виконавчого провадження відкрито, прийнято до виконання виконавцем, який веде ВП: Сіренко С.В.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів судом не встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідача щодо невнесення до Автоматизованої системи виконавчого провадження інформації/відомостей про постанову від 04.03.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження ВП№4529908 в строки та порядок, визначений законодавством України, розділом IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, а тому у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.

З приводу позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича, що проявилася в порушенні і недотриманні вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо не надіслання і не доведення до відома стягувачу - ОСОБА_2 постанови від 04.03.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження №4529908, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення суд зазначає наступне.

Як було зазначено судом, відповідно до частини першої статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Щодо ненаправлення оскаржуваних постанов на адресу стягувача відповідач зазначив про те, що стягувачу у виконавчому провадженні №4529908 було достеменно відомо, однак аналізуючи статтю 28 Закону №1404-VIII, суд зазначає, що стягувач (позивач) як учасник виконавчого провадження має бути належним чином повідомлений про вчинення відповідачем виконавчих дій, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено певні строки щодо виконання вимог державного виконавця.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №756/9582/14-ц, факт порушення державним виконавцем порядку надсилання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанов виконавчого провадження, проте ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів щодо направлення копій оскаржуваних постанов стягувачу ОСОБА_2 за виконавчим провадженням №4529908, що свідчить про порушення останнім вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим ОСОБА_2 як учасник виконавчого провадження не була належним чином повідомлена про вчинення відповідачем виконавчих дійза виконавчим провадженням №4529908.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що проявилася в порушенні і недотриманні вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо не надіслання і не доведення до відома стягувачу - ОСОБА_2 постанови від 04.03.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження №4529908, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

Разом з тим, стосовно позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 .Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 1 статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Виходячи з системного аналізу наведених норм вбачається, що предметом судового захисту в адміністративних справах є права, свободи чи законні інтереси фізичної чи юридичної особи, що були порушені суб`єктом владних повноважень, тобто має існувати взаємозв`язок між правом особи на звернення до суду і порушенням її суб`єктивних прав. При цьому друге є передумовою виникнення першого.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №4529908, стягувачем є ОСОБА_2 , а боржником - Держава України

Разом з тим, всупереч наведеному у позовній заяві ОСОБА_1 не було вказано конкретних прав, свобод чи інтересів, що були нібито порушені відповідачем відносно нього, а з аналізу норм Закону України "виконавче провадження" та КАС України вбачається, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та законні інтереси користувачів електронних довірчих послуг, що має місце лише у тому випадку, коли їх права порушені внаслідок дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Отже, ОСОБА_1 не доведено факту порушення своїх прав, свобод чи інтересів рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, що є обов`язковою передумовою звернення до суду з даним позовом та що, відповідно, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд наголошує, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Висновки в цій частині узгоджуються з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 2а-10083/10/1370, від 24 квітня 2018 року по справі № 167/592/17, від 31 липня 2018 року по справі № 348/9/17, від 23 жовтня 2018 року по справі № 344/4560/17, від 14 лютого 2019 року по справі №362/7962/15а.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту», у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у п. 22 постанови від 08 липня 2020 року у справі № 348/812/17.

Таким чином, з огляду на те, що КАС України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача утриматись від вчинення певних дій на майбутнє, позов у відповідній частині задоволенню не підлягає.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що проявилася в порушенні і недотриманні вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо не надіслання і не доведення до відома стягувача - ОСОБА_2 постанови від 04.03.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження №4529908, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог судові витрати підлягають стягенню на користь ОСОБА_2 у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що проявилася в порушенні і недотриманні вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо не надіслання і не доведення до відома стягувача - ОСОБА_2 постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження від 04.03.2019 №4529908, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити ОСОБА_2 відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

5. Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.