Рішення № 98577151, 26.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року м. Київ № 826/2244/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі

Головного управління ДФС у м. Києві,

Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп» (далі-позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі -відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нереєстрації податкової накладної №3 від 28.10.2017 на суму 2 370 000,00 грн., яка була складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп» 28.12.2017 та направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.01.2018;

- зобов`язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.12.2017 №3 на суму 2 370 000,00 грн. датою її направлення на реєстрацію 15.01.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2018 у справі №826/2244/18 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп» відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 в адміністративній справі №826/2244/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2019 в адміністративній справі №826/2244/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив що: «Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФОРТЕК ГРУП» у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що податкові накладні (розрахунки коригування) надсилаються до Державної фіскальної служби, а не до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, а тому відповідач не наділений повноваженнями щодо реєстрації податкових накладних. Тобто, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФОРТЕК ГРУП» став висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що адміністративний позов у справі № 826/2244/18 необхідно було подавати до Державної фіскальної служби України, а не до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, оскільки податкові накладні (розрахунки коригування) надсилаються саме до ДФС України, не зважаючи на те, що Договір про визнання електронних документів № 061020161 від 06.10.2016 був укладений позивачем саме з ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, зокрема, щодо не застосування судом першої інстанції положень статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції), які передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Крім того, положення вказаної статті передбачають, що якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися не лише за клопотанням позивача, а у тому числі й за ініціативою суду. Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну відповідача матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції інстанцій не встановлено підстав, з яких податкова накладна № 3 від 28.10.2017 не надійшла/надійшла до органу Державної фіскальної служби України, чи були вжиті будь-які заходи податковим органом щодо прийняття такої податкової накладної, не встановлено, чи виконав контролюючий орган обов`язок щодо забезпечення відправлення передбачених податковим законодавством та умовами договору про визнання електронних документів квитанцій про отримання відповідних документів, чи діяв Договір про визнання електронних документів № 061020161 від 06.10.2016 на момент надання позивачем вказаної податкової накладної, а якщо не діяв, то на якій підставі розірвано зазначений договір, який саме договір є чинним і з якого часу, судами попередніх інстанцій не досліджено відповідальності органів ДФС щодо не надсилання жодної інформації (квитанцій) в частині підтвердження та прийняття/не прийняття податкової звітності від платника податків.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не залучивши належного відповідача та не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, що є підставою для задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції».

Листом Верховного Суду від 12.07.2019 №826/2244/18/34097/19 матеріали справи №826/2244/18 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи перереєстровано, в порядку, визначеному пунктом 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Літвіновій А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 адміністративну справу №826/2244/18 прийнято до провадження суддею Літвіновою А.В. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та зобов`язано сторін надати необхідні документи для повного та всебічного з`ясування обставин справи з урахуванням вимог постанови Верховного Суду від 11.06.2019 №826/2244/18.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2019 надано додаткові письмові пояснення, та надано згоду на заміну первісного відповідача -ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на належного відповідача - ДФС України.

Відповідачем вимог ухвали суду від 29.07.2019 в частині надання додаткових доказів та пояснень не виконано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Державну податкову службу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 замінено ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на її правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи вбачається, товариство з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп» засобами електронного зв`язку до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на реєстрацію надано податкову накладну від 28.10.2017 №3.

За посиланням позивача, товариство не отримало квитанцію про реєстрацію такої податкової накладної чи квитанції про відмову в реєстрації податкової накладної із зазначенням причин такої відмови.

Вважаючи протиправною бездіяльність податкового органу щодо не реєстрації податкової накладної від 28.10.2017 №3, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідачем-1 спростовувалась обставина доставлення податкової накладної до серверу Державної фіскальної служби України.

Зокрема, в матеріалах справи міститься службова записка заступника Голови комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.09.2018 №1944/26-15-41-01-11 з якої вбачаться, що на виконання листа юридичного управління Головного управління ДФС у м. Києві від 19.09.2018 №10636/26-15-10-07-34 про надання інформації та копій документів стосовно рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 28.10.2017 товариства з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп» (код 39461765), прийнятого Комісією Головного управління ДФС в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, повідомлено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп» (код 39461765) не реєструвалась податкова накладна №3 від 28.10.2017 та не встановлено фактів зупинення реєстрації податкових накладних.

Крім того, як вбачається зі службової записки уповноваженої особи-начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві О.Корнієвської від 20.09.2018 №267/26-15-55, між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп» було укладено Договір про визнання електронних документів від 06.10.2016 №031020161 (реєстраційний номер в системі 9184457574), та станом на 20.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортек Груп» є суб`єктом електронного документообігу.

Відтак, враховуючи наявні підтверджуючі документи в матеріалах справи, судом встановлено, що станом на момент надання позивачем податкової накладної №3 від 28.10.2017 Договір про визнання електронних документів №061020161 від 06.10.2016 діяв та не був скасованим.

Відповідно до положень статей 72, 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, в межах таких доводів позивача доказуванню належать обставини, які підтверджують факт надіслання позивачем для реєстрації податкової накладної від 28.12.2017 №3 та отримання її відповідачем.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком №1246.

Вказаним Порядком передбачено, зокрема, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Статтею 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Суд додатково звертає увага на те, що станом на момент надання позивачем податкової накладної №3 від 28.10.2017 Договір про визнання електронних документів №061020161 від 06.10.2016 діяв та не був скасованим.

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що підтвердженням виконання платником податків обов`язку щодо надіслання для реєстрації податкової накладної в Реєстрі може бути відповідне повідомлення чи інший документ про отримання податковим органом такої податкової накладної.

Позивач, на підтвердження факту надіслання 15.01.2018 податкової накладної від 28.10.2017 №3 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, долучає відповідний протокол-витяг, в якому відображено дату відправки та зашифрований текст електронного документа, ім`я електронного файлу, підпис та ім`я користувача, який його сформував, а також визначено спосіб відправки: «з використанням електронної пошти».

Дослідивши вказаний протокол суд зазначає, що він не є належним доказом одержання відповідачем податкової накладної від 28.10.2017 №3, оскільки не містить даних про факт і час їх одержання контролюючим органом.

Суд звертає увагу, що зазначеними вище нормами Податкового кодексу України та Порядку №1246 передбачено, що датою та часом надання податкових накладних та/або розрахунків коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції, якої позивачем суду не надано.

При цьому, суд виходить з того, що бездіяльність відповідача може мати місце після отримання податкової накладної для реєстрації, а не з моменту відправлення її позивачем.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що надані позивачем докази не свідчать про доставлення певного електронного повідомлення до серверів відповідача та не є підтвердженням належності та допустимості доказів.

Відтак, суд приходить до висновків про відсутність доказів допущення бездіяльності відповідачем.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зареєструвати податкову накладну №3 від 28.10.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки суд зробив висновку про те, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо не реєстрації податкової накладної від 28.10.2017 №3, відтак, дана вимога також задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.