Рішення № 98575745, 12.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року справа № 480/291/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Демченко К.І.

представника позивача - Вєтохи А.С.

представника відповідача - Семерні І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/291/21 за позовом Малого приватного підприємства "Максим" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Максим" (далі по тексту - позивач, МПП "Максим") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2020 № 0008570704 та № 0008560704.

Вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДПС у Сумській області була проведена документальна позапланова перевірка МПП "Максим", за результатами якої зроблено висновок про те, що МПП "Максим" завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 100363 грн., у тому числі за липень 2020 року на 100363 грн., а також занижено податок на додану вартість на суму 9775 грн. за липень 2020 року у зв`язку з нереальністю господарських операцій. На думку позивача, такий висновок податкового органу ґрунтується лише на припущеннях, оскільки реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, у тому числі, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, платіжними документами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що у МПП "Максим" відсутній факт реального одержання (купівлі) від ТОВ "Укрсервіскомплект" товару, оскільки по ланцюгу контрагентів не відслідковується факт придбання ними товару, що за документами був придбаний позивачем. Також підприємством не було надано сертифікатів якості придбаного товару. Крім того, МПП "Максим" документально не підтвердило перевезення товару від продавця.

Ухвалою суду від 19.01.2021 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з ухвалою від 26.02.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 29.04.2021 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача Вєтоха А.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Семерня І.Ю. позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини.

Головним управлінням ДПС у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Малого приватного підприємства "Максим" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Перевіркою встановлені порушення: - завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 100363 грн., в тому числі за липень 2020 року на 100363 грн.; - заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 9775 грн., в тому числі за липень 2020 року на 9775 грн.

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2020 №568/18-28-07-04-18/14017731/62.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.10.2020:

- № 0008570704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 100363 грн.;

- № 0008560704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 12218,75 грн., в тому числі 9775 грн. збільшення суми податкового зобов`язання та 2443,75 грн. штрафна санкції (а.с.13-14).

Позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 11.12.2020 №34963/6/99-00-06-02-01-06 податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.48-50).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон № 996) передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996 та пункту 1.1 статті 1, пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 (далі - Положення №88), передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Також, згідно зі статтею 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Таким чином, витрати для цілей визначення обсягів придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) без податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу обсяги придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) без податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій для цілей оподаткування податком на додану вартість (податком на прибуток) навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже у разі отримання товарів (робіт, послуг), таке підприємство повинно мати підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та належним чином складені первинні документи, а саме: видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), довіреності, що є підтвердженням даного отримання товарів (виконання робіт, послуг), а також є підставою (первинними документами) для оприбуткування даних робіт (послуг).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України: г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, первинні документи, які: складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам; такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції; не підтверджують придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності; складені з порушенням встановленого законодавством порядку, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено неможливість здійснення господарських операцій з постачання товару товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервіскомплект» (контрагентом позивача), у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного одержання (купівлі) від інших суб`єктів господарювання, що підтверджується даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Також, перевіркою встановлено факт одержання (купівлі) «Укрсервіскомплект» товару, який в послідуючому постачався МПП «Максим», а саме: лист 20x2000x6000 ст.30 (код УКТ ЗЕД 7208512000), труба 245x45 ст.30 (код УКТ ЗЕД 7304193090), від Постачальника - ТОВ «Ролакс Постач» код ЄДРПОУ 43137795, який у свою чергу, не декларував одержання (купівлі) вказаного товару від своїх постачальників.

Крім того, на думку контролюючого органу, встановлено неможливість здійснення господарських операцій з транспортування товару Замовником перевезень “Укрсервіскомплект”, у зв`язку із відсутністю факту взаємовідносин з автоперевізником - ФОП ОСОБА_1 .

Так, згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН) автоперевізником товару виступав ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , замовник (вантажовідправник) - ТОВ “Укрсервіскомплект”; вантажоотримувач МПП “Максим”; пункт навантаження - м. Дніпро, пункт розвантаження - м. Шостка.

За результатами аналізу інформаційних баз ДПС України встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , взятий на облік органом ДПС в Одеській області (Овідіопольський р-н) з 07.09.2010 за адресою: АДРЕСА_1 ; види підприємницької діяльності: 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортни засобів (основний вид), 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 49.41- вантажний автомобільний транспорт.

За даними інформаційних баз контролюючих органів, у ФОП ОСОБА_1 відсутні на балансі основні засоби.

Проведеним аналізом податкової звітності ТОВ “Укрсервіскомплект” не встановлено декларування операцій з нарахування та виплат сум доходу на користь ФОП ОСОБА_1

В окремих ТТН замовником перевезень значиться МПП “Максим”, проте, під час перевірки та до заперечення на акт перевірки не надано жодних документів, що підтверджують взаємовідносини між МПП “Максим” та ФОП ОСОБА_1 .

Перевіркою встановлено дефектність наданих товарно-транспортних накладних, рахунку-фактури, видаткових накладних, а саме: в окремих документах відсутня печатка ФОП ОСОБА_1 , в інших відсутній підпис від постачальника або від покупця.

На придбаний позивачем у ТОВ «Укрсервіскомплект» товар відсутні сертифікати якості товару.

Проте, зазначені обставини не свідчать про нереальність господарських операцій з придбання МПП “Максим” товару у ТОВ “Укрсервіскомплект”.

Контролюючим органом залишилися поза увагою докази надані позивачем під час перевірки та до заперечення на акт перевірки на підтвердження реальності господарських операцій.

Так, факт виконання господарських операцій підтверджується наступними документами: договором поставки від 10.02.2020 № УСК-10/02/ 2020, укладеного МПП «Максим» з ТОВ «Укрсервіскомплект»; рахунками-фактурами; платіжними дорученнями; видатковими накладними; актом № 156 від 26.03.2020; товарно-транспортними накладними; сертифікатами якості придбаного товару; оборотними відомостями за якими було оприбутковано придбаний товар; актом від 06.11.2020 за яким було списано придбаний матеріал на виготовлення пресу вулканізаційного П-600/250 ТОВ «Укрбудпрес» на виконання договору поставки № 01-03/20 від 02.03.2020 між ТОВ «Укрбудпрес» та МПП «Максим», що підтверджується актом №03 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 06.11.2020 та іншими документами.

Крім того, в акті перевірки відповідач вказує про неможливість отримання МПП “Максим” товару від ТОВ “Укрсервіскомплект” і тут же стверджує про те, що при перевірці встановлено факт одержання (купівлі) ТОВ "Укрсервіскомплект" товару : лист 20x200, труба 245x45 від постачальника - ТОВ «Ролакс Постач», який в послідуючому був реалізований позивачу.

При цьому, суд зауважує, що податковим органом фактично не було досліджено ланцюги постачання товару ТОВ "Укрсервіскомплект", оскільки відповідно до п. 2.7. Акту перевірки, в якому мала міститись інформація щодо реєстру направлених запитів/отриманих результатів проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання – контрагентами, міститься запис про те, що під час перевірки запити не направлялись.

Тобто, контролюючий орган проігнорував пункт 73.3. ст.73 Податкового кодексу України, яким передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства.

Відповідачем, не проводилась і зустрічна перевірка контрагентів, з метою встановлення даних про придбання (продаж) ними відповідних товарів, яка передбачена пунктом 73.5. ст. 73 Податкового кодексу України відповідно до якого, з метою належного виконання посадових обов`язків контролюючим органом, надано право, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом не запитувались документи на підтвердження господарських взаємовідносин та не проводились зустрічні звірки ні з ТОВ "Укрсервіскомплект", ні з його постачальниками.

Стосовно можливих порушень податкового законодавства конрагентами позивача по ланцюгу постачання суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Податковим кодексом України визначено, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на податковий орган, а не на платника податку.

Платник податків, у даному випадку позивач МПП «Максим», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відомості, що є обов`язковими для перевірки позивачем стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

У даному випадку на момент отримання спірних товарів позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Відсутність інформації у податкового органу щодо наявності у контрагента позивача зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних контрагентів (постачальників у яких придбав товар ТОВ "Ролакс Постач") не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки придбання товару можливо у не платників ПДВ, отже для постачальників (продавців) не платників ПДВ не передбачено складання і реєстрація в ЄРПН податкових накладних.

Верховний Суд у Постанові від 12.06.2018 року (справа № 826/16272/13-а) зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо твердження відповідача про не надання документів, які підтверджують взаємовідносини між МПП "Максим" та перевізником ФОП ОСОБА_1 суд зазначає, що відповідно до п.3.7. Договору поставки від 10.02.2020, укладеного позивачем з ТОВ «Укрсервіскомплект», за взаємною домовленістю сторін постачальник має право включати в ціну, зокрема, вартість доставки товарів автомобільним транспортом по території України шляхом виставлення покупцеві рахунку-фактури в якому зазначається ціна сума та кількість наданих послуг. Тому відшкодування вартості перевезення отриманого від ТОВ «Укрсервіскомплект» товару відбувалося за виставленим рахунком-фактурою. Умови наявного договору поставки виключають необхідність оформлення додаткових документів для транспортування.

Стосовно висновків податкового органу про наявність дефектів первинних документів слід зауважити, що наявність печатки на первинних документах не є обов`язковою, оскільки відповідно до ст.58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Відсутність підпису уповноваженої особи зі сторони Постачальника (вказано прізвище цієї особи) не має жодного юридичного значення, так рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція (розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжних документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцями за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів послуг повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт.

Щодо недоліків двох видаткових накладних суд зазначає, що деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.10.2020 № 0008570704 та № 0008560704.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 2102 грн, сплачену позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства "Максим" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.10.2020 № 0008570704 та № 0008560704.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Малого приватного підприємства "Максим" (ЄДРПОУ 14017731) в рахунок відшкодування судового збору 2102 грн (дві тисячі сто дві грн.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення складений 22.07.2021.