Рішення № 98575342, 26.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/5048/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу від 19.04.2021 №Ф-19047-13/1108, якою її повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 7456,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що податковим органом без належних на те правових підстав самостійно визначено зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, оскільки позивач як адвокат незалежною професійною діяльністю у спірний період не займалась, дохід від ведення такої діяльності не отримувала, а єдиний внесок за неї сплачено роботодавцем. На переконання позивача, подвійна сплата єдиного внеску за одну й ту саму особу не відповідає суті такого платежу та є надмірним тягарем.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 52-53/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що ОСОБА_1 у спірний період перебувала на обліку в Кременчуцькій ДПІ як платник єдиного внеску за ознакою незалежної професійної діяльності, а тому мала сплачувати єдиний внесок. Оскільки позивачем єдиний внесок за ІІ-ІV квартали 2020 року у повному розмірі не сплачено, в ІКП відображено недоїмку, на суму якої сформовано спірну вимогу.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд звертає увагу на те, що зазначення представником відповідача у прохальній частині відзиву про розгляд справи за участю представника Головного управління ДПС у Полтавській області не є клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, оскільки відповідна заява не відповідає вимогам статті 167, частин п`ятої, сьомої статті 262 КАС України.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

ОСОБА_1 31.08.2005 набула право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджено копією свідоцтва №430 про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого Полтавською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури /а.с. 10/.

06.07.2018 позивача взято на облік у Кременчуцькій ДПІ як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність та як платника єдиного внеску /а.с. 8, 9/.

Право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено у період з 01.02.2016 по 03.01.2017 та з 19.05.2017 по 11.05.2018, про що свідчать дані Єдиного реєстру адвокатів України /а.с. 11-12/.

У період з березня 2019 року по лютий 2020 року ОСОБА_1 здійснювала професійну незалежну діяльність як адвокат, отримувала дохід та звітувала перед контролюючим органом з питань нарахування і сплати єдиного внеску /а.с. 16-30/.

За цей період позивачем сплачено єдиний внесок у розмірі 12836,12 грн, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій та платіжних доручень /а.с. 35-39/.

Разом з цим, 01.10.2019 позивач прийнята на роботу у Полтавське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на посаду юрисконсульта, де працює дотепер /а.с. 13-15/.

Залученою до матеріалів справи довідкою Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" від 18.05.2021 №01/389 підтверджено, що у період з 01.10.2019 по 30.04.2021 позивачу нарахована та виплачена заробітна плата, з якої своєчасно та у повному розмірі сплачений єдиний внесок /а.с. 40/.

Відомості про нарахування та сплату роботодавцем за ОСОБА_1 єдиного внеску за період з 01.10.2019 по 30.04.2021 відображені також у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджено копією форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" /а.с. 41-42/.

Поряд з цим, до матеріалів справи залучено витяг з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , у якому станом на 31.03.2021 відображено недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 7456,24 грн /а.с. 58/.

За повідомленням Головного управління ДПС у Полтавській області недоїмка зі сплати єдиного внеску загалом у розмірі 7456,24 грн включає в себе нараховані контролюючим органом зобов`язання зі сплати єдиного внеску за такі періоди: червень 2020 року - 1039,06 грн (сплачено 30.04.2021), єдиний внесок за ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн (30.04.2021 сплачено 1039,06 грн), за ІV квартал 2020 року - 3300,00 грн /а.с. 52/.

19.04.2021 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19047-13/1108, якою позивача повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску загалом у розмірі 7456,24 грн /а.с. 56/.

Не погодившись з правомірністю нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини урегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У силу абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі виник з приводу правомірності нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску як самозайнятій особі (адвокату) за період, коли ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах та єдиний внесок за неї сплачений роботодавцем.

Суд зазначає, що єдиний внесок не є податком і не входить до сукупності загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку. А тому, завдання збору єдиного внеску не полягає у наповненні бюджету та забезпеченні функціонування податкової системи України.

Натомість, сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. особи, які провадять незалежну професійну діяльність).

У цьому контексті загалом слушним є довід відповідача про те, що в силу вимог статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність визначено окремими платниками єдиного внеску.

Проте, наведене має місце з огляду на різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, ведення особою незалежної професійної діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.

У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (у т.ч., адвокатську) сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючим осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховний Суд у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 05.12.2019 у справі №260/358/19 зазначив, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

У цій справі судом встановлено, що до вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.04.2021 №Ф-19047-13/1108, правомірність якої є предметом цього спору, внесено недоїмку зі сплати ОСОБА_1 єдиного внеску за червень - грудень 2020 року загалом у розмірі 7456,24 грн.

При цьому судом також встановлено, що за вказаний період єдиний внесок за ОСОБА_1 сплачений роботодавцем - Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"; розмір сплаченого єдиного внеску перевищує мінімальний.

Таким чином, нарахування позивачу єдиного внеску за спірний період як самозайнятій особі призводить до виникнення у неї обов`язку з його подвійної сплати, що не відповідає меті такого платежу.

За таких обставин, оскільки за період з червня по грудень 2020 року єдиний внесок за позивача сплачений роботодавцем (у розмірі не нижче мінімального, що не заперечує відповідач), суд дійшов висновку про відсутність підстав для донарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за ці періоди загалом у розмірі 7456,24 грн.

Посилання представника відповідача на те, що єдиний внесок за спірний період ОСОБА_1 нарахований на підставі самостійно поданих нею звітів не підтверджені документально, а тому відхиляються судом.

Факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює суті спірних відносин, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється компетентним органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

Отже, вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.04.2021 №Ф-19047-13/1108 належить визнати протиправною та скасувати, а позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 45-46/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.04.2021 №Ф-19047-13/1108 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба