Рішення № 98573338, 19.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа№200/4121/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Коломієць К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВСПЕЦТЕХ” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпека про скасування Постанови про застосування адміністративно – господарського штрафу від 16.03.2021 року № 177761, суд -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВСПЕЦТЕХ” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпека про скасування Постанови про застосування адміністративно – господарського штрафу від 16.03.2021 року № 177761.

Позивач зазначив, що з акту перевірки та довідки про результати здійснення вагового контролю неможливо виявити на яких вагах проводилось зважування, відтак відповідачем не доведено достовірності та правильності вимірювання під час зважування автомобіля, за перевищення перевезення вантажу яким без відповідного дозволу прийнято спірну постанову. Вагове обладнання не забезпечувало поосьове зважування. Позивач зауважив на недостовірності результатів вимірювання, оскільки неможливо встановити точний показник навантаження на кожну з осей транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу у русі. У день здійснення зважування транспортного засобу його загальна маса не перевищувала 40 т. Також позивач вказує, що відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Тобто, чинним законодавством взагалі заборонено перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, в такому випадку може застосовуватися відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16. Так, позивачем перевозився подільний вантаж, отже застосування до нього штрафу на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу) є протиправним. До цього ж, позивач не має відношення до здійсненого перевезення, оскільки його автомобіль перебував в оренді у іншого підприємства.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому суду відзиві. За змістом викладеного у відзиві під час проведення рейдової перевірки габаритно-вагового контролю посадові особи державної служби з безпеки на транспорті діяли у відповідності до положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри якого перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879. Відповідно до п. 22.5 Правила дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. За результатом перевірки встановлено перевантаження на здвоєну вісь 24,84 т при нормі 16 т. Чинним законодавством передбачено отримання дозволу за плату і в визначеному порядку при участі у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи. Форми акту перевірки та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю не передбачають зазначення даних про вагове обладнання. Обладнання, на якому провадилось зважування, пройшли періодичну перевірку.

21 квітня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.Ухвалою суду від 22.06.2021 року закрито підготовче провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВСПЕЦТЕХ” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпека про скасування Постанови про застосування адміністративно – господарського штрафу від 16.03.2021 року № 177761. Призначено справу до судового розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “СЛАВСПЕЦТЕХ” є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 40106434, місцезнаходженням підприємства є: 84102, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Заводська, 12а.

26.01.2021 на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 620 км посадовими особами відповідача у межах рейдової перевірки проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля транспортного засобу марки SINOTRUK, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та складено довідку № 046264 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до цієї довідки показники навантаження на осі автомобіля становить: 1) 7460, 2) 7310, 3) 12460, 4) 12380, повна маса транспортного засобу – 39610 тонн. Зазначені показники відповідають талону про зважування.

26.01.2021 відповідачем складено акт № 0059204 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, у якому відображено вищевказані дані та зазначено суб`єктом, що перевіряється, позивача; вантаж – суміш С5; вказано, що допустиме навантаження на осі – 16 та 16, фактичне - 7460, 7310, 12460, 12984.

За результатами перевірки складено також акт № 228901 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За змістом даного акту № 228901 від 26.01.2021 під час перевірки виявлено факт перевезення вантажу – суміші С5 транспортним засобом, що належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_1 із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху без відповідного дозволу, що є порушенням абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 26.01.2021, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 102,9евро.

Водій позивача ознайомлений з актами та розрахунком, у акті вказав, що із причинами порушення згоден.

16.03.2021 відповідачем розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та прийнято постанову № 177761 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000,00 грн за порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5.04.2001 № 2344-III “Про автомобільний транспорт” (надалі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до вимог статті 33 Закону “Про автомобільні дороги” (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

За змістом абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 передбачено можливість здійснення габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки.

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Пунктами 16, 18 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Правила оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1567.

Так, згідно пунктів 20-21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з пунктом 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 046264 від 26.01.2021 та акту № 0059204 від 26.01.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів під час зважування транспортного засобу встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження, яке склало: склало: 7460, 7310, 12460, 12380, повна маса транспортного засобу – 39610 тонн при нормативно допустимих значеннях навантаження на осі – 16 та 16.

Спірною постановою до позивача застосовано штраф за перевезення вантажу – суміші С5 транспортним засобом, що належить позивачу, із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху без відповідного дозволу.

Водночас, з аналізу п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 вбачається, що чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач зазначає, що суміш С-5 є подільним вантажем, що відповідачем не заперечується.

Відтак, суд дійшов висновку про помилкове застосування відповідачем до позивача штрафу, передбаченого абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за змістом якого до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу саме без відповідного дозволу.

При цьому, посилання позивача на протиправність застосування штрафу саме до нього, оскільки він у даному випадку не був перевізником, через передання ним транспортного засобу в оперативну оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “СЛАВКОМТРАНС” за договором від 17.01.2018 № 4/01-А, суд не приймає, оскільки доказів надання цього договору відповідачу під час рейдової перевірки або під час розгляду справи про порушення, за наслідком якого прийнято спірну постанову, матеріали справи не містять.

Інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та які мали б значення при розв`язанні справи сторонами суду не наведено.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010, заява 4909/04, п.58 Європейський суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено наявності підстав для застосування до позивача штрафу на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.03.2021 № 177761 є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги наведене, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2270 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВСПЕЦТЕХ” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпека про скасування Постанови про застосування адміністративно – господарського штрафу від 16.03.2021 року № 177761, - задовольнити.

Скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.03.2021 № 177761.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВСПЕЦТЕХ” з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19.07.2021 року.

Повний текст складено протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.О. Галатіна