Рішення № 98569618, 21.07.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 199/1163/20

Категорія 83

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

21 липня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (надалі за текстом - відповідач), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 18.12.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис №32744 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ю.Л.. було відкрито виконавче провадження. Не погоджуючись з підставами для вчинення виконавчого напису, зокрема, в частині розміру заборгованості перед кредитором, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.06.2020 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання та встановлено строк для подання відзиву. Позивач подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про проведення судового засідання, призначеного на 02.02.2021 року в режимі відеоконференції, визначивши Дніпровський апеляційний суд відповідальним за проведення судового засідання. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28.01.2021 року заяву представника позивача було задоволено.

Представник позивача подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 02.02.2021 року.

В подальшому, представник позивача звернувся до суду із заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06.07.2021 року заяву представника позивача було задоволено.

Відповідач відзив у встановлений строк не подав, у судові засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

18.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис, у якому як підставу для його вчинення зазначила наявність заборгованості перед відповідачем в розмірі 17762,68 грн., на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. було відкрито виконавче провадження № 61046907 з примусового виконання виконавчого напису (а.с.14).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості», зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті Постанови 22 лютого 2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Таким чином, Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня 22 лютого 2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

В подальшому, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц вказавши, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо а) подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; б) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання, а також встановлення моменту виникнення права вимоги. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, про наявність заборгованості, яка виникла за кредитним договором №1001065943501 від 04.07.2018 року, позивач дізналася в січні 2020 року, перевіряючи реєстр боржників.

Будь-яких листів чи повідомлень від відповідача та/або від приватного нотаріуса, позивач не отримувала.

Отже, вказані обставини не дають суду підстав вважати вказаний у виконавчому написі розрахунок заборгованості безспірним, а виконавчий напис таким, що вчинений відповідного до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б переконливо доводили наявність підстав для вчинення виконавчого напису та стягнення суми заборгованості з позивача.

За таких обставини, суд встановив, що під час вчинення спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не було дотримано вимоги чинного законодавства щодо процедури його винесення та перевірки безспірності вимог відповідача, а отже, вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити;

Визнати виконавчий напис №32744 від 18.12.2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни таким, що не підлягає виконанню;

Стягнути на користь ОСОБА_1 з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

відповідач - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, б. 4, код ЄДРПОУ 14282829);

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.37-41, оф.215);

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В. В. Гребенюк