Рішення № 98569, 29.08.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.2006 Справа № 12/174

За позовом дочірнього компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород

про стягнення суми 91 973,87 грн. –основного боргу; 8 441,18 грн. –пені; 1 896,37 грн. –3% річних та 3 831,44 грн. –інфляційних збитків за спожитий природний газ.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –Данько А. Б.,(представник за довіреністю № 176/102 від 18.08.2006 року)

Від відповідача –Товт О. О.,(представник за довіреністю № 07/20 від 04.01.2006 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов дочірньою компанією „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення суми 91 973,87 грн. –основного боргу; 8 441,18 грн. –пені; 1 896,37 грн. –3% річних та 3 831,44 грн. –інфляційних збитків за спожитий природний газ.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Представник відповідача письмовим відзивом на позов поданим в судовому засіданні 29.08.2006 року позовні вимоги визнає в частині стягнення суми 91 973,87 грн. –основного боргу, а врешті стягнення сум штрафних санкцій просить суд відмовити. Крім цього, представник відповідача просить надати йому відстрочку виконання рішення суду на 1 місяць.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 91 973,87 грн. –основного боргу щодо оплати за спожитий, згідно договору № 06/05-1275 від 21.04.2005 року природний газ, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актами прийому –передачі з квітня по грудень 2005 року;

- актами звірки розрахунків станом на 31.03.2006 року та станом на 30.06.2006 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка природного газу (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість спожитого природного газу є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 6.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 8 441,18 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, приймаючи до уваги ступінь та обсяги добровільного виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, господарські стосунки між сторонами, аналізуючи вплив фінансових санкцій на зменшення господарської діяльності відповідача, незначне нанесення збитків позивачу несвоєчасною оплатою відповідачем спожитого природного газу, суд на підставі п.3 ст. 551 ЦК України обмежує, як виняток, розмір неустойки (пені) до 1000,00 що підлягає стягненню примусово.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1 896,37 грн. –3% річних та 3 831,44 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

При постановлені рішення судом враховується позиція відповідача по добровільному врегулюванню спору, його можливості реального виконання судового рішення, розмір боргу, термін боргу, тривалі господарські стосунки між сторонами, через що як виняток, підлягає відстроченню строком на 20 днів до 08.09.2006 року виконання судового рішення, чим частково задоволити клопотання відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” (м. Ужгород, вул. Погорелова, 2; код 05448610) на користь дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) суму 91 973,87 (дев’яносто одну тисячу дев’ятьсот сімдесят три грн. 87 коп.) –основного боргу; 1000,00 (одну тисячу грн.) –пені; 1 896,37 (одну тисячу вісімсот дев’яносто шість грн. 37 коп.) –3% річних; 3 831,44 (три тисячі вісімсот тридцять одну грн. 44 коп.) –інфляційних збитків та 1 062,00 (одну тисячу шістдесят дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

2. В задоволенні решти позову провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.