Постанова № 98516, 01.09.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01 вересня 2006 р. Справа № 7/310-2006

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Іршавське автотранспортне підприємство 12143”, м. Іршава

до відповідача Державної податкової інспекції у Іршавському районі, м. Іршава

про скасування податкових повідомлень –рішень від 02.03.2006р. №0000192301/0 та від 15.03.2006р. №0000192301/1 (повторне) про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у частині суми 201595 грн.

Суддя С. Швед

від позивача – Попович В.І., представник по довіреності від 23.08.2006р.; Маковецька М.М., гол.бухгалтер;

від відповідача –Пецко В.В., зав. юридичним сектором ДПІ у Іршавському районі, представник по довіреності від 17.07.2006р. №6461;

Представники сторін у судовому засіданні 23.08.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 23.08.2006р.).

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Іршавське автотранспортне підприємство 12143”, м. Іршава (далі - Товариство) просить скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції (ДПІ) у Іршавському районі від 02.03.2006р. №0000192301/0 та від 15.03.2006р. №0000192301/1 (повторне) про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість(ПДВ) у розмірі 202809,00 грн. (в т.ч. 135206,00 грн. –основний платіж, 67603,00 грн. –штрафні санкції) у частині суми 201595 грн. (в т.ч. 134397 грн. основного платежу та 67198 грн. штрафних санкцій), прийняте органом державної податкової служби за результатами планової документальної перевірки з питань дотримання ВАТ „АТП 12143”, м. Іршава вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006р., якою встановлено (в межах оспорюваної позивачем позиції акту перевірки) порушення суб’єктом господарювання вимог ст.ст. 3, 4, п.п. 5.1.13. п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР), оскільки Товариство не включало до об’єкту оподаткування ПДВ у охопленому перевіркою періоді суми коштів, які надходили з бюджету у вигляді компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян приміським пасажирським автотранспортом. Наслідком зазначеного порушення стало заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ на суму 134397,00 грн.

Не погоджуючись із висновком податкового органу про донарахування Товариству податкового зобов’язання з ПДВ по зазначеній вище позиції акту перевірки, представник позивача вказує на його помилковість та невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, які підтверджують правомірність формування об’єкта оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (робіт, послуг) в охопленому перевіркою періоді. Зокрема, позивач зазначає, що керувався податковими роз’ясненнями Державної податкової адміністрації України та ДПА у Закарпатській області, по змісту яких вищезазначені операції не повинні оподатковуватись податком на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем вимог Закону №168/97-ВР) щодо формування бази оподаткування ПДВ по операціях з поставки товарів (робіт, послуг), тому позивачу і визначене до сплати податкове зобов’язання за оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

За даними акту перевірки (табл. 17, а.с. 32-34) бюджетні асигнування на покриття витрат підприємства за пільгове перевезення окремих соціальних категорій громадян приміським пасажирським автотранспортом надходили на банківські рахунки позивача у періоді з 01.09.2004р. по 30.09.2005р.

Аналіз чинного у вищезазначеному періоді законодавства не дає суду підстав для висновку щодо звільнення від оподаткування операцій з оплатного пільгового перевезення пасажирів за рахунок бюджетних коштів.

Так, п.п. 5.1.13. п. 5.1. ст. 5 Закону №168/97-ВР (у редакції Закону, яка діяла до 31.03.2005р.) було передбачено, щонадання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком операцій з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат) звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Однак, ст. 5 Указу Президента України від 07.08.1998р. №857/98 „Про деякі зміні в оподаткуванні” (прийнятого на підставі п. 4 Розділу XV Перехідних положень Конституції України) містила приписи, які передбачали обов’язкове оподаткування з 1 жовтня 1998 року операцій з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, які підлягали обкладенню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків бази оподаткування, визначеної згідно з законодавством.

Як свідчать дані акту перевірки та не заперечується представниками позивача, Товариством виконувалися вимоги Указу Президента України „Про деякі зміні в оподаткуванні” щодо оподаткування операцій з перевезення пасажирів у межах району, без включення до бази оподаткування податком на додану вартість лише операцій з пільгового перевезення окремих соціальних категорій громадян, оплата вартості яких компенсувалася з бюджету, мотивуючи свою позицію про не включення до бази оподаткування бюджетних субвенцій відсутністю фактично наданих послуг, поставка яких входить до об’єкту оподаткування ПДВ, роз’ясненнями податкових органів різних рівнів по цьому питанню.

Зазначені аргументи позивач наводить і стосовно періоду, який мав місце з 31.03.2005р., з настанням якого порядок оподаткування операцій з перевезення пасажирів змінився у зв’язку із внесенням змін до Закону №168/97-ВР Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25 березня 2005 року №2505-IV.

З прийняттям вищезазначеного нормативно –правового акту Указ Президента України від 07.08.1998р. №857/98 „Про деякі зміні в оподаткуванні” втратив свою чинність, а п.п. 5.1.13. п. 5.1. ст. 5 Закону №168/97-ВР зазнав суттєвих змін.

Так, п.п. 5.1.13. п. 5.1. ст. 5 Закону №168/97-ВР (у чинній редакції Закону з 31.03.2005р.) передбачено, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг по перевезенню осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Отже, за наведеною нормою Закону №168/97-ВР пільгою при оподаткуванні податком на додану вартість операцій з перевезення пасажирів користуються лише ті суб’єкти господарювання, які надають зазначені послуги в межах одного населеного пункту.

При вирішенні спірної ситуації суд виходить з того, що характер здійснюваних позивачем операцій по пільговому перевезенню пасажирів носить статус оплатних послуг, компенсація вартості яких здійснювалася з бюджету. Позивач надавав послуги по приміському перевезенню пасажирів. Отримані з бюджету кошти за пільгове перевезення окремих соціальних категорій громадян включав до валового доходу (а.с. 24-25). Отже, в будь – якому випадку, отримані Підприємством кошти не є державною допомогою у вигляді дотацій, субсидій, тощо, не підлягають поверненню до бюджету та не є безоплатно наданими, оскільки спрямовуються як плата(компенсація) за надані Товариством послуги з пільгового перевезення пасажирів.

Таким чином, на зазначений випадок не може бути поширене і правило п.п. 3.2.7. п. 3.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР (у редакції Закону чинній з 31.03.2005р.), який передбачає звільнення від оподаткування операцій з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Інших винятків (пільг) щодо оподаткування операцій з приміського перевезення пасажирів (в т.ч. і пільгових категорій) чинне у спірному періоді проведених компенсаційних бюджетних виплат законодавство не містило, тому підстав для визнання висновку органу державної податкової служби про необхідність оподаткування зазначених операцій податком на додану вартість неправомірним та скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ у Іршавському районі від 02.03.2006р. №0000192301/0 та від 15.03.2001р. №0000192301/1 (повторне) у оспорюваній позивачем частині донарахованої суми основного платежу суд не знаходить.

Поряд з цим, щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 67198 грн., нарахованих на оспорювану платником податків суму основного платежу на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III), суд констатує наступне.

Згідно з п.п. „д” п.п. 4.4.2. п. 4.4 ст. 4 Закону №2181-III не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

У спірній по справі ситуації позивач звертався до ДПІ у Іршавському районі (лист від 11.03.2005р. №2095, а.с. 11) для надання нею відповідного роз’яснення щодо оподаткування операцій з пільгового перевезення пасажирів і отримав відповідь щодо звільнення таких операцій від оподаткування податком на додану вартість (а.с. 12). Зазначене роз’яснення була надано платнику податків з врахуванням податкового роз’яснення ДПА України, надрукованого у „Віснику державної податкової служби України” №15 за 2004 рік. Крім того, у періодичному виданні "Бізнес-Бухгалтерія: право - податки - консультації" від 20.05.2005р. № 20/1 була висвітлена аналогічна позиція ДПА України (лист від 20.04.2000р. №5593/7/16-1220-5).

З огляду на наведене, підстав для застосування до платника податків відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за заниження податкового зобов’язання по оспорюваній позивачем позиції донарахування ПДВ суд не знаходить, оскільки позивач, не включаючи до об’єкту оподаткування податком на додану вартість операції з пільгового перевезення пасажирів, керувався наданими йому та опублікованими у засобах масової інформації податковими роз’ясненнями.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, а оспорювані позивачем податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі від 02.03.2006р. №0000192301/0 та від 15.03.2006р. №0000192301/1 (повторне) підлягають скасуванню у частині суми 67198 грн. застосованих штрафних санкцій.

У розгляді справи оголошувалась перерва для оформлення та оголошення судового рішення до 01.09.2006р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 86, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі від 02.03.2006р. №0000192301/0 та від 15.03.2001р. №0000192301/1 (повторне) про визначення Відкритому акціонерному товариству „АТП 12143” (м. Іршава, вул. Федорова, 33, код 00426383) податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 202809,00 грн. (в т.ч. 135206,00 грн. – основний платіж, 67603,00 грн. –штрафні санкції) скасувати у частині суми 67198 грн. застосованих штрафних санкцій.

В іншій частині визначеного податкового зобов’язання вищезазначені податкові повідомлення –рішення залишити без змін, а у позові - відмовити.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття, є обов’язковою до виконання на території України і може бути оскаржена в зазначений строк до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.

Суддя С. Швед