Рішення № 98566728, 20.07.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/9/21

Провадження № 2/456/537/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Плечій Л.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, Стрийського управління Державної казначейської служби у Львівській області про відшкодування моральної (немайнової) школи, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

05.01.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 25000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади - Департаменту патрульної поліції.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 06.06.2020 він отримав зі Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області лист з постановою серії БАА № 162661 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. З даної постанови дізнався, що його 17.05.2020 поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 4 Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Шабаном Н.П. притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Так, дійсно 17.05.2020 близько 1 години він рухався на автомобілі «Мерседес-Бенц», р.н. НОМЕР_1 , по вул. Успенській у напрямку вул. Коновальця в м. Стрию. Коли наблизився до вул. Коновальця, то увімкнув правий світловий покажчик повороту, після чого повернув праворуч на вул. Коновальця. Проїхавши по вул. Коновальця близько 30 м був зупинений, як тепер йому відомо, поліцейським Шабаном Н.П., який підійшов до нього, запитав куди він їде, попросив пред`явити йому посвідчення водія. Він запитав у поліцейського Шабана Н.П., яка причина зупинки, оскільки Правил дорожнього руху не порушував. В розмові поліцейський Шабан Н.П. вів себе грубо, тому він на мобільний телефон намагався записати їх розмову, однак даний працівник поліції перешкоджав це зробити, виривав з рук мобільний телефон. Щоб не вступати в конфлікт з поліцейським Шабаном Н.П., він пред`явив йому своє посвідчення водія та з його дозволу поїхав далі. Інших документів поліцейський Шабан Н.П. не вимагав. У його присутності поліцейський Шабан Н.П. постанови не складав, тому відповідно і копію такої йому не надав, з нею його не ознайомлював, про що свідчить і відсутність підпису в самій постанові.

З винесеною постановою не погодився, оскільки Правил дорожнього руху не порушував і тому 11.06.2020 вимушений був звернутися до суду з позовною заявою про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.09.2020 в справі № 456/2165/20 дану постанову БАА № 162661 від 17.05.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано, а провадження по справі закрито.

Вважає, що дії поліцейського щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, є протиправними.

В результаті незаконних та протиправних дій поліцейського Шабана Н.П. йому завдано значних моральних страждань, які полягають у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків. Він і досі відчуває почуття приниження гідності, образи, досади, обурення поведінкою поліцейського.

Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, досі вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, характер та тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, оцінив заподіяну моральну шкоду в 25000 гривень, а тому змушений звернутися до суду з даним позовом про її стягнення.

Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області в поданому суду відзиві вказує на необґрунтованість, безпідставність та недоведеність заявлених позовних вимог, відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 фізичних чи моральних страждань або втрат немайнового характеру. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не вказано, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору

Відповідачем Державною казначейською служби України подано відзив, в якому вказується на безпідставність поданого позову. Зокрема, зазначено, що позивач не обґрунтував та не надав належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань; за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; з чого він виходив при визначенні розміру моральної шкоди. Акцентовано увагу на коло відповідачів, визначене позивачем.

Відповідачем Стрийським управління Державної казначейської служби України Львівської області подано відзив на позовну заяву, в якому останній повністю не визнає позов та просить у його задоволенні відмовити з наступних підстав. Так, вважає, що позивачем безпідставно залучено в якості співвідповідача Стрийське управління Державної казначейської служби у Львівській області, оскільки будь-яких спільних прав чи обов`язків у них як державного органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та органів, по відношення до позивача немає. Сам факт стягнення коштів з Державного бюджету чи органу державної влади не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Казначейства чи його територіального органу. В даному випадку лише Казначейство, а не територіальне відділення виступає органом, який здійснює виконання судових рішень по даній категорії справ. При залученні органу Казначейства до участі у справі в якості співвідповідача у разі задоволення позовних вимог на нього безпідставно покладається тягар понесення судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. А тому Казначейство, а не Стрийське управління Казначейства, яке залучено в якості відповідача, може бути залучено до участі в справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зважаючи на те, що лише на Казначейство покладено функції з виконання судових рішень у даній категорії справ. Одночасно зазначає, що позивач не обґрунтував та не надав належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Також позивач не надав до суду обґрунтований розрахунок суми, яку він просить стягнути, а тому вважає, що відсутні належні докази завдання моральної шкоди.

Подана позивачем відповідь на відзив зводиться до тверджень, наведених у позовній заяві, а саме, що наслідки події, яка сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, що вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2021 року головуючим суддею визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 13/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.01.2021 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Стрийського управління Державної казначейської служби у Львівській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Шабана Назара Петровича про відшкодування моральної (немайнової) школи, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади (Департаменту поліції). Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 04.02.2021. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 14/.

09.02.2021 від Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання про виключення їх з числа відповідачів /а.с. 35-37/.

10.02.2021 Державною казначейською службою України подано відзив на позовну заяву /а.с. 44-47/.

12.02.2021 Стрийським управлінням Державної казначейської служби України Львівської області подано відзив на позовну заяву /а.с. 55-57/.

22.02.2021 позивачем подано заяву про заміну неналежного відповідача /а.с. 58/.

В судовому засіданні 23.02.2021 за клопотанням представника позивача проведено заміну первісного відповідача Департаменту патрульної поліції на належного Головного управління Національної поліції у Львівській області /а.с. 61-62/.

25.02.2021 представником позивача подано відповідь на відзив /а.с. 71-75/.

В судовому засіданні 12.03.2021 представником Стрийського управління Державної казначейської служби України Львівської області заявлено клопотання про виключення їх з числа відповідачів. Протокольною ухвалою від 12.03.2021 в задоволенні такого відмовлено. За клопотанням позивача виключено з числа відповідачів поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Шабана Назара Петровича /а.с. 79-80/.

Що ж стосується клопотання представника відповідача про виключення з числа відповідачів Стрийське управління Державної казначейської служби України Львівської області, оскільки відповідачем вже є Державна казначейська служба України, то у задоволенні такого відмовлено, оскільки визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин, суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.03.2021 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, Стрийського управління Державної казначейської служби у Львівській області про відшкодування моральної (немайнової) школи, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади, та призначено справу до судового розгляду на 13.04.2021 /а.с. 81/.

17.03.2021 відповідачем Головним управлінням Національної поліції у Львівській області подано відзив на позовну заяву /а.с. 89-94/.

Ухвалою від 13.04.2021 справу розглядом відкладено на 11.05.2021 /а.с. 98/.

Розгляд справи по суті відбувся 20.07.2021 без участі сторін.

Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та відповіді на відзив. Вказав, що наполягає на їх задоволенні, а розгляд справи просить проводити за його відсутності.

Представники відповідачів Головного управління Національної поліції у Львівській області та Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, проте в поданих відзивах позов заперечили з підстав, наведених у них.

Представник відповідача Стрийського управління Державної казначейської служби України Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять їх у суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи, сторони суду не повідомляли, при тому, що в силу ч. 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17.05.2020 поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 4 Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Шабаном Н.П. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії БАА № 162661, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Порушення проявилося в тому, що позивач 17.05.2020 близько 01:12, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Коновальця у м. Стрию, не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку перед зупинкою транспортного засобу та при перевірці документів не представив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 9.2 «б» ПДР України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач не погодився та оскаржив таку постанову до суду. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.09.2020, яке набрало законної сили 16.11.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 162661 від 17.05.2020, якою позивача визнано винним за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито /а.с. 9-11/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з вимого позивача про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

З огляду на фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд повинен вирішити, чи була завдана моральна шкода та який її розмір.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема, щодо відповідальності держави, закріплено в конституційній та цивільно-правовій нормах: статті 56 Конституції України; статтях 1173-1176 ЦК України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 вищевказаного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Закриття справи про адміністративне правопорушення надає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України і статті 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність» і не перебуває у залежності від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 569/1799/16-ц, а також у постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 05 лютого 2020 року в справі №640/16169/17, від 22 липня 2020 року в справі № 303/7352/18, від 01 липня 2020 року в справі №347/1977/17.

При цьому, в справі № 347/1977/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду встановив факт заподіяння позивачу моральної шкоди, внаслідок винесення відносно нього постанови про адміністративне правопорушення, яка в подальшому була скасована судом.

Повертаючись до обставин справи, яка розглядається, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.09.2020 в справі № 456/2165/20, встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 288/1256/17 (постанова від 08.02.2021), преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Таким чином, з огляду на преюдиційні факти про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення суд ствердно відповідає на питання про заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності і надалі переходить до вирішення питання про те, чи доводиться зібраними доказами обрахований позивачем розмір моральної шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

У пунктах 3, 9, 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Крім того, як вказує Європейський суд з прав людини, оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом («STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення та подальше оскарження постанови не може ототожнюватись з поняттям «перебування під слідством чи судом».

Тому, питання про розмір моральної шкоди повинне вирішуватись з урахуванням загальних обставин справи, і зокрема, з урахуванням таких аспектів, як серйозність порушення, особисті обставини позивача та загальний контекст.

Так, у контексті серйозності порушення з матеріальної точки зору мова йде виключно про такі негативні наслідки, як сплата штрафу в розмірі 425 гривень. Позивач не подав до суду жодного доказу, який би свідчив, що позбавлення його такої суми матиме виключно негативні та непоправні наслідки для його майнового стану. З нематеріальної точки зору інкриміноване позивачу порушення теж не є серйозним і твердження позивача про приниження його честі та гідності як професійного водія та гідності його пасажирів (дочки) не заслуговують на увагу.

У контексті особистих обставин позивача теж немає жодного доказу, який би підтверджував, що внаслідок винесення постанови репутація позивача була непоправно зіпсована.

По факту мотиви позову обґрунтовуються та зводяться до загальних фраз і не підкріплюються жодними доказами.

Відсутність таких доказів свідчить про спекулятивний, а не компенсаційний характер даного позову.

Що стосується загального контексту, то насамперед мова йде про рівень економічного розвитку держави. Так, у своїй практиці Європейський суд з прав людини так чи інакше враховує тягар, який буде покладений на державу. Зокрема, у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16, рішення від 22.05.2018) Суд не присуджував відшкодування моральної шкоди, оскільки надзвичайно велика кількість осіб зазнає впливу мораторію на продаж сільськогосподарських земель, а присудження відшкодування призвело б до нестримного потоку нових скарг.

Зрештою, як зазначив Суд у цій справі (п. 155), ситуації, за яких заявник зазнав явної травми, фізичної або психологічної, болю та страждання, стресу, тривоги, розчарування, почуттів несправедливості або приниження, тривалої невизначеності, порушення життя або реальної втрати можливостей, можна відрізнити від тих ситуацій, коли публічне встановлення порушення, якого зазнав заявник, у рішенні, що є обов`язковим для Договірної Держави, само по собі є належною формою відшкодування. У деяких ситуаціях, коли закон, процедуру або практику було визнано такими, що не відповідають стандартам Конвенції, цього достатньо для виправлення ситуації (рішення у справі «Чірагов та інші проти Вірменії» (Chiragov and Others v. Armenia), пункт 57, з подальшими посиланнями у ньому).

Аналогічну практику Європейський суд з прав людини використав у справі «Тома проти Люксембурга» (заява № 38432/97, рішення від 29.01.2001), при розгляді якої зазначив, що сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції за моральну шкоду.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними. З огляду на вищенаведені принципи та враховуючи серйозність порушення, особисті обставини позивача, спекулятивний характер цього позову та загальний контекст, суд вважає, що встановлення Стрийським міськрайонним судом Львівської області відсутності порушення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку завдану позивачу моральну шкоду і немає необхідності для її стягнення у грошовому еквіваленті, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому судові витрати, понесені позивачем, слід віднести на його рахунок.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, Стрийського управління Державної казначейської служби у Львівській області про відшкодування моральної (немайнової) школи, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади, повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.07.2021.

Суддя Л.В.Гула