Ухвала суду № 98566369, 27.07.2021, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/888/21

Провадження № 2/321/343/2021

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 р. Запорізька обл., Михайлівський р-н,

смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Ігнатьєва Д.П.,

за участю секретаря – Мосієнко О.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Перший український експертний центр» звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.03.2021 р. справу передано на розгляд до Михайлівського районного суду Запорізької області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 р. Михайлівського районного суду Запорізької області цивільну справу № 321/888/21 розподілено судді Ігнатьєву Д.П.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 29.06.2021 р. відкрито провадження у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Надав суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з повним погашенням боргу відповідачем. Надав суду письмове клопотання від 07.07.2021 р. про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник внаслідок несплати відповідачем отриманих житлово – комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана адреса не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Михайлівському районі Запорізької області, оскільки знаходиться у Солом`янському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки позов стосується стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, тобто предметом вище зазначеного позову є нерухоме майно (квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), для якого положеннями ст. 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, а згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, дана позовна заява не підсудна Михайлівському районному суду Запорізької області, а тому підлягає передачі за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва, оскільки справа належить до його територіальної юрисдикції (підсудності).

Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Проте, розгляд судом непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

Отже, з наведеного можна підсумувати, що Солом`янський районний суд м. Києва помилково чи неправильно направив до Михайлівського районного суду Запорізької області справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до підсудності іншого суду, тому Михайлівський районний суд Запорізької області передає справу на розгляд Солом`янського районного суду м. Києва, як направлену внаслідок порушення правил підсудності.

Так, рішення Михайлівського районного суду Запорізької області не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої ст.ст. 31, 32 ЦПК України. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності цивільних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Крім того, рішення є виконанням вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 30-32, 258-261, 353-354 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – передати на розгляд Солом`янського районного суду м. Києва (03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25) за підсудністю.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цією статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Д. П. Ігнатьєв